Карл Цейс () — німецький виробник оптичних систем і оптоелектроніки, заснований у Єні в 1846 році оптиком Карлом Цейсом. Разом з Ернстом Аббе (приєднався 1866 року) та Отто Шоттом (приєднався 1884 року) він заклав основи сучасної міжнародної компанії. Сучасна структура компанії сформувалася після об’єднання підприємств Carl Zeiss у Східній і Західній Німеччині та їх консолідації у 1990-х роках.
Zeiss працює у чотирьох основних бізнес-сегментах з приблизно однаковими обсягами доходів: індустріальні технології якості та наукові дослідження, медична техніка, споживчі ринки та технології виробництва напівпровідників. Компанія має 30 виробничих і близько 25 науково-дослідних центрів по всьому світу.
Carl Zeiss AG є холдинговою компанією усіх дочірніх підприємств Групи Zeiss, серед яких лише Carl Zeiss Meditec AG котирується на фондовій біржі. Carl Zeiss AG належить фонду Carl-Zeiss-Stiftung. Штаб-квартира групи Zeiss розташована на півдні Німеччини в невеликому місті Оберкохен, а другим за величиною та історичним (засновницьким) центром є Єна у східній Німеччині. Під контролем фонду Carl-Zeiss-Stiftung також перебуває виробник скла Schott AG, розташований у Майнці та Єні. Carl Zeiss є одним із найстаріших виробників оптики у світі.
Історія
Становлення компанії, 1846—1945
Майстер-механік Карл Цейс із Веймара відкрив у 1846 році майстерню з виготовлення точних механічних і оптичних приладів в Єні на Нойгассе, 7Zur frühen Geschichte siehe: Edith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Zeiss 1846–1905. Vom Atelier für Mechanik zum führenden Unternehmen des optischen Gerätebaus (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 1). Böhlau, Weimar u. a. 1996, ISBN 3-412-05696-0.Zur frühen Geschichte siehe: Horst Alexander William: Carl Zeiss 1816–1888 (= 6. Beiheft der Tradition, Zeitschrift für Firmengeschichte und Unternehmerbiographie). Bruckmann, München 1967.. Для цього він отримав «Концесію Великого Герцога на виготовлення і продаж механічних та оптичних інструментів». У 1847 році він узяв першим учнем , який згодом став майстром заводу. Вже наприкінці того ж року в майстерні виготовляли перші прості мікроскопи. До 1852 року на підприємстві працювали десять осіб.
У 1860 році Карла Цейса призначили «університетським механіком». Проте він був незадоволений якістю своїх мікроскопів. Кожен прилад був унікальним. Хоча виробники вже мали певний досвід складання об'єктивів методом проб і помилок, не існувало наукового методу для попереднього розрахунку й оптимізації їхніх оптичних властивостей. Математик Фрідріх Вільгельм Барфус у 1850–1854 роках намагався розробити розрахунки для мікроскопічної оптики, однак безуспішно. Тому з 1866 року Цейс почав співпрацювати з фізиком Ернстом Аббе з Єнського університетуZur Zusammenarbeit mit Abbe siehe: Edith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Zeiss 1846–1905. Vom Atelier für Mechanik zum führenden Unternehmen des optischen Gerätebaus (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 1). Böhlau, Weimar u. a. 1996, ISBN 3-412-05696-0, S. 59ff.Zur Zusammenarbeit mit Abbe siehe: Rüdiger Stolz, Joachim Wittig (Hrsg.): Carl Zeiss und Ernst Abbe. Leben, Wirken und Bedeutung. Universitätsverlag, Jena 1993, ISBN 3-925978-14-3.. Після тривалих досліджень і невдач Аббе створив теорію мікроскопічної оптики. Таким чином, компанія Carl Zeiss стала першою у світі, здатною виробляти мікроскопи з точно розрахованими характеристиками, що стало початком її унікального успіху. Вже 1875 року на підприємстві працювало 60 осіб.
Однак Цейс і Аббе не змогли самостійно розв’язати задачу виготовлення спеціального оптичного скла, необхідного для нових типів оптики. Вони залучили до співпраці хіміка Отто Шотта, якого запросили до Єни. Після успішних експериментів із варіння скла для компанії Carl Zeiss вони заснували склозавод «Schott und Genossen» у Єні — нинішню компанію Schott AGZur Zusammenarbeit mit Schott siehe: Edith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Zeiss 1846–1905. Vom Atelier für Mechanik zum führenden Unternehmen des optischen Gerätebaus (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 1). Böhlau, Weimar u. a. 1996, ISBN 3-412-05696-0, S. 90ff.. У 1875 році Карл Цейс запропонував своєму другові Ернсту Аббе стати співвласником фірмиEdith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Zeiss 1846–1905. Vom Atelier für Mechanik zum führenden Unternehmen des optischen Gerätebaus (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 1). Böhlau, Weimar u. a. 1996, ISBN 3-412-05696-0, S. 85ff.. Наступного року до компанії приєднався також Редеріх Цейс, старший син Карла Цейса. Карл Цейс помер у 1888 році, залишивши після себе підприємство з 327 працівниками та блискучими перспективами.
Логотип фірми «Карл-Цейс-Єна» запропонував 1902 року керівник патентного відділу фірми Еміль Деніц. Логотип зображував назву фірми, вписану в креслення заднього двохлінзовому компонента широко відомого фотооб'єктива, розробленого Паулем Рудольфом, «Тессар» За матеріалами експозиції міського музею Єни .
Перед Першою світовою війною компанія пережила стрімке зростання, яке не зупинилося навіть після початку бойових дійWolfgang Wimmer: Carl Zeiss im Ersten Weltkrieg. In: Birgitt Hellmann, Matias Mieth (Hrsg.): Heimatfront. Eine mitteldeutsche Universitätsstadt im Ersten Weltkrieg (= Bausteine zur Jenaer Stadtgeschichte. Band 17). Stadtmuseum Jena, Jena 2014, ISBN 978-3-942176-32-3, S. 193–212.. У періоди обох світових воєн компанія була одним із провідних німецьких виробників оптики для військових потреб. Зокрема, у 1912 році у Відні відкрили завод, для якого в роки війни 1916–1917 архітектор Роберт Ерлі звів чотириповерхову будівлю — завод Zeiss у ВідніRobert Oerleys Zeiss-Fabrik in Wien-Breitensee (PDF; 7,5 MB) in Denkma(i)l der Initiative Denkmalschutz Ausgabe 07/2011, abgerufen am 1. März 2018..
1924 року у оптичний завод Цейса в Єні побудував оптичний проєктор планетарій, який являв собою систему численних оптичних ліхтарів, що проєктують зображення зір і планет на півсферичний купол Планетарій // Вікіпедія. Т. 45. М .: Великої радянської енциклопедії, 1940. СТЛБ. 548. .
Після початкових суперечок із нацистським режимом компанія в 1930-х роках долучилася до модернізації Вермахту і фінансувала так звані расові дослідження в Єнському університеті. Далекоміри Carl Zeiss встановлювалися на важкі крейсери КрігсмарінеВ. Л. Кофман. Принцы кригсмарине. Тяжелые крейсера Третьего рейха. — М.: Коллекция; Яуза; ЭКСМО, 2008. — 128 с. — (Арсенал коллекция). — ISBN 978-5-699-31051-7.. За торговельної угоди 1940 року між СРСР і Німеччиною далекоміри і перископи Carl Zeiss для підводних човнів поставляли і в СРСР. Під час Другої світової війни компанія Zeiss використовувала тисячі примусових робітників, зокрема на головному підприємстві в Єні, а також на інших виробничих майданчиках і у дочірніх структурахZur Geschichte Carl Zeiss Jena in der NS-Zeit siehe: Rolf Walter: Zeiss 1905–1945 (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 2). Böhlau, Köln u. a. 2000, ISBN 3-412-11096-5.Evelyn Halm, Margitta Ballhorn: Ausländische Zivilarbeiter in Jena 1940–1945. Städtische Museen, Jena 1995, ISBN 3-930128-21-7..
В розділеній Німеччині, 1945—1990
НДР: Carl Zeiss в Єні
Після виведення американських військ з Тюрингії контроль над підприємством перейшов до Червоної армії, яка розпочала демонтаж обладнання, стягуючи таким чином репарації з переможеної НімеччиниZur Geschichte Carl Zeiss Jena in der DDR-Zeit siehe: Edith Hellmuth, Wolfgang Mühlfriedel: Carl Zeiss 1945–1990 (= Carl Zeiss. Die Geschichte eines Unternehmens. Band 3). Böhlau, Köln u. a. 2004, ISBN 3-412-11196-1.. У 1946–1947 роках завод майже повністю демонтували, а 1 липня 1948 року націоналізували. Єнське підприємство інтегрували до державної промисловості НДР, перетворивши його на VEB Carl Zeiss Jena (VEB, - "народне підприємство"). Воно виконувало й секретні замовлення для Міністерства державної безпеки, зокрема інфрачервоний світловий переговорний пристрій JO-4.03 — як цілком секретний проєкт під кодовою назвою «Palme». Дрезденський завод дочірньої компанії Zeiss Ikon також був націоналізований і спочатку отримав назву VEB Zeiss Ikon. У 1960 році його об'єднали з оптичним відділом VEB Feinmess Dresden, який випускав Bonotar, і він став виробничим підрозділом Carl Zeiss.
У 1965 році VEB Carl Zeiss Jena став головним підприємством однойменного комбінату, до якого поступово приєднувалися інші VEB оптико-механічної та електронної промисловості. У тому ж році до комбінату приєднали VEB Rathenower Optische Werke. Інші підприємства комбінату розташовувалися в Дрездені, Зулі, Гері, Зальфельді, Айсфельді та Фрайберзі. У 1985 році до складу комбінату увійшов VEB Pentacon Dresden, до якого вже було інтегровано значну частину саксонської оптико-механічної промисловості (зокрема, Zeiss Ikon, Meyer-Optik, Ihagee, Filmosto, Praktica). У 1980-х роках до комбінату Carl Zeiss Jena входили 25 підприємств, на яких працювало до 70 000 осіб.
Генеральні директори (1945–1966) (1966–1971) (1971–1975) (1975–1989)
Технологічні досягнення VEB Carl Zeiss Jena
1955 року на підприємстві Carl Zeiss Jena завершили створення OPREMA — першого комп’ютера, збудованого в НДР, який використовували для внутрішньої оптичної обробки даних. 1961 року представили ще один комп’ютер — ZRA 1 (, обчислювальний автомат Zeiss), виробництво якого тривало до 1964 рокуEdgar Mühlhausen: OPREMA und ZRA 1 – Frühe Entwicklungen der digitalen Rechentechnik im Zeiss Werk Jena. In: Jenaer Jahrbuch zur Technik- und Industriegeschichte. 1999, ISBN 3-931743-10-1, S. 109–127..
З 1960-х років проєктування всіх нових виробів VEB Carl Zeiss Jena здійснювало внутрішнє конструкторське бюро під керівництвом промислового дизайнера Герда БенішаIngeborg de Roode: Bauhaus-Rezeption und DDR-Designpolitik: Vom Sozialismus über Stalinismus zum Kapitalismus. In Wissenschaftliche Zeitschrift der Hochschule für Architektur und Bauwesen. Weimar 1992, Ausg. 38, S. 291–292. Online auf e-pub.uni-weimar.de (PDF; 6 MB).
Мікроскопи, теодоліти, планетарії, телескопи, кінетехніка та інші прилади демонстрували єдність у дизайні. У VEB Carl Zeiss Jena розробили й виготовили мультиспектральну камеру МКФ-6, призначену для дистанційного зондування Землі з космосу та літаків. Її вперше застосували у вересні 1976 року на борту космічного корабля Союз-22. Подальшу її модифікацію МКФ-M використовували, зокрема, на орбітальній станції «Мир»Achim Zickler: Die Multispektralkamera MKF-6. Beginn der Zeiss-Jena-Beteiligung an der bemannten Raumfahrt. In: Jenaer Jahrbuch zur Technik- und Industriegeschichte. Band 3, 2001, ISBN 3-931743-48-9, S. 101–121..
Починаючи з 1970-х років, СРСР дедалі більше доручав підприємству розробку й виробництво військової техніки. Таким чином, комбінат отримав важливу роль у сфері оборонної промисловості. У цей час комбінат створив та виготовив численні зразки військової оптики, зокрема: універсальний вимірювальний прилад «UMGPi» для інженерних військ, стереоприлад нічного бачення «PM 1» для інженерних танків, головку самонаведення для ракети класу «повітря–повітря» К-13М, систему керування вогнем «Волна» для Т-55А та далекомір для Т-72Klaus-Dieter Gattnar: Produktion militärischer Erzeugnisse im VEB Carl Zeiss Jena. In: Jenaer Jahrbuch zur Technik- und Industriegeschichte. Band 10, 2007, ISBN 978-3-940265-06-7, S. 127–153.. У 1976—1980 роках частка військових замовлень становила 5,5 %, а 1986 року — вже 21,8 %. До 1990 року планувалося довести її до 28 %.