Фригійська мова — одна з індоєвропейських мов, мова фригійців, народу, який мігрував з Балкан в Малу Азію. Становить окрему групу в рамках індоєвропейської сім'ї, найбільш близька до давньогрецької та давньомакедонської мов. Завірена написами, зробленими особливою абеткою, подібною до давньогрецької, починаючи з VIII ст. до н. е. В останній раз фригійська мова як жива згадується в джерелах V ст. н. е., але існують припущення, що остаточно мова вимерла лише після арабського вторгнення в VII ст. н. е.
В історії мови виділяють два періоди — старофригійський (VIII ст. до н. е. — V ст. до н. е.) і новофригійський (I ст. н. е. — III ст. н. е.). Наукове вивчення почалося в 1820-і роки.
Назва
Слова «Фригія» і «фригійці» походять з і . Як і у фригійській назва цього народу мала б звучати як *Bruges, що співзвучно з назвою балканського племені бригів , а також сусіднього з фригійцями народу бебриківDictionary of Greek and Roman Geography (1854), PACATIANA, PHRY´GIA.
Класифікація Фригійська представляє окрему групу в складі індоєвропейської мовної сім'ї . Фригійська найбільш близька до давньогрецької та давньомакедонскої мов. З давньогрецькою її об'єднує більше рис, ніж з іншими індоєвропейськими мовами, зокрема : Наявність суфікса -eyo- ; Дієприкметник з суфіксом -meno- ; Використання аугменту; Закінчення -as в називному відмінку у іменників відмінювання на -ā- чоловічого роду; Лексичні елементи, наприклад, autos «той же самий», pant- «увесь», kako- «злий, поганий».
Навпаки, твердження про близькість фригійської до фракійської і вірменської не знаходять підтвердження в мовному матеріалі .
Див. також Фригійська література
Примітки
Посилання