Марія Василівна Потикевич, у шлюбі Потикевич-Заболотна (1 травня 1924, с. Оришківці, нині Тернопільська область — 29 січня 2007, м. Чортків, Тернопільська область) — учасниця національно-визвольних змагань, медсестра УПА, політув'язнена, поетеса.
Життєпис Марія Потикевич народилася в учительській родині. Виховувалася спочатку старшою сестрою Євою, потім — дядьком Онуфрієм та його дружиною Марією, бо батьки передчасно померли. Навчалася в початковій школі с. Оришківці, згодом — у Чортківській гімназії. У 1940 р. втекла з дому до Львова шукати тітку Єву.
У липні 1941 року у Львові вступила в юнацьку організацію ОУН, склавши присягу. Познайомилася із студентом Львівського політехнічного інституту Володимиром Чайківським із с.Підлисся, у якого закохалася. У січні 1943 із телеграми дізналася, що німцями та поляками вбитий її коханий під час виконання завдання ОУН. Звістку розділила із Грицем Дулином і Володимиром Заболотним — товаришами Чайківського по підпільній роботі.
Діяльність в УПА Закінчила курси медсестер і під час окупації німцями Львова 1942 року пішла на Волинь в УПА з групою повстанців. У підпіллі Марію називали «Василихою», «Монашкою» або «Марусею». Перебувала у відділі «Енея», працювала у похідному шпиталі, який розміщувався на возі. Вона надавала першу медичну допомогу пораненим, була зв'язковою. У 1944 була в санітарній частині на околицях Рівного.
25 березня 1946 року її заарештували в потягу, коли їхала зі Львова в Рівне, в вагоні знайшли зброю. Півтора року перебувала у Рівненській, Львівській, Чортківській в'язницях. Уночі 10 серпня 1947 року через увесь Львів босоніж повели на станцію. Повантажили в товарні вагони і повезли до Сибіру. Засудили Марію до 10 років таборів у Комі АРСР і 5 років позбавлення громадянських прав із конфіскацією майна. Відбуває заслання у таборі «Сельськохозяйственный ОЛП № 1 (оздоровительный пункт)» в Ухті під номером 222 1ч., корчуючи пеньки, працюючи у цеху швейної майстерні, у лікарні.
Шлюб Після звільнення у 1956-му одружилася з політв'язнем Володимиром Заболотним з Бердо (околиця Чорткова), який помер у 1988.
21 березня 1956 народила дочку Стефанію, з якою і повернулася в Україну. Згодом народила ще двох дітей.
Життя у вільній Україні До виходу на пенсію працювала у Чортківській районній лікарні дитячою медсестрою. Очолювала місцеву спілку політв'язнів та репресованих, була активною учасницею Конгресу українських націоналістів, видала кілька поетичних книжок. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Знято заборону переписки з колишніми політв'язнями. Друзі передали збережені вірші та пісні, написані поетесою в таборах Ухти, Воркути. Померла Марія Потикевич-Заболотна на 83-му році життя у Чорткові. Похована на Чортківському кладовищі.
Син — український актор, громадський та релігійний діяч Володимир Заболотний.
Творча діяльність Свої твори, написані в Ухті та Воркуті, називала «тюремними», «таборовими» «Складаю пісню» «Дитині, що буде жити не за ґратами» «Пташечка у стрісі знає, де наш відділ» «Угорі на ґратах пташечка сидить…» «Ти не побачиш моєї могили, вінок терновий не покладеш» «Прокляттям кінця вже немає» «Нічого не хочу — лиш волі, лиш волі» «Таборова мрія» «Подруго моя, не сумуй...»
Повстанські пісні: «Зберігай хоч у снах» «Встає соборна вільна Україна» «Іде Україна могутня, для волі майбутніх століть» «Їм дорогий той дім, що потрібен усім — самостійна соборна держава» «За волю, за державу й честь» «Державу рятуймо з усіх своїх сил» «У центрі Європи стоїть Україна»
Громадянська лірика: «Політичні в'язні», «Дорога додому», «Держави ми не мали, лиш ярмо», «Герої України», «Крути», «День незалежності», «Україна» та інші.
Багато віршів покладені на музику: «Мамина пісня» «Співай, співай…» «Зоні Гресько із Трускавця» «Це тільки мрія»
Пише також вірші-молитви, колискові, пісні.
Видання, публікації
Потикевич-Заболотна М. Ціна свободи [Текст] / Потикевич-Заболотна М. — Тернопіль, 2008. — 192 с. Потикевич-Заболотна М. Ціна свободи [Текст] / Потикевич-Заболотна М. — Чортків, 2004. — 180 с. Потикевич-Заболотна М. Чортків. Тюрма. 1941 [Текст]: про злочини в Чорткові на Тернопільщині в 1941 році / Потикевич-Заболотна М. // Вільне життя. — 2006. — 10 черв. — С. 3. Потикевич-Заболотна, М. Нам дуже треба жити [Текст] / М. Потикевич-Заболотна,. — Тернопіль : Лілея, 1996. — 136 с. Потикевич-Заболотна, М. Нам дуже треба жити [Текст] : спогади, вірші-пісні медсестри УПА і політв’язня / М. Потикевич-Заболотна. — Тернопіль : Лілея, 1996. — 136 c. — (Молоді про історію рідного краю). Потикевич-Заболотна, М. Нескорена пісня [Текст] : пісні медсестри УПА і політв’язня / М. Потикевич-Заболотна. — Тернопіль : Лілея, 1997. — 52 c. Потикевич-Заболотна, М. Спомин з глибини літ [Текст] : [про події 1933 р. в с. Оришківці, що на Гусятинщині, збір зерна для голодуючих] / М. Потикевич-Заболотна // Голос народу. — 2006. — 24 листоп.
Вшанування пам'яті 1 травня 2024 року відбулося спецпогашення конверта з маркою, присвячених столітньому ювілею Марії Потикевич-Заболотної, випущеної «Козацькою поштою» (м. Львів) в рамках проєкту «Пластова пошта Станиці Чортків»,
Див. також УПА-Північ
Примітки
Джерела Олещук, І. Марія Потикевич-Заболотна [Текст] / І. Олещук //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 123 : фот. Потикевич-Заболотна Марія. Ціна свободи. Видання друге, доповнене. — Тернопіль, 2008. — 192 с. Провесінь. Літературно-мистецький часопис. — Чортків, 1992. — 36 с. Семеняк В. Її пісні співав увесь Сибір//Вільне життя плюс, - 2024. - 24 травня
Посилання Фольклорна поетика у творах зв'язкової УПА Марії Потикевич-Заболотної