Жорж Помпіду́ (повне ім'я: Жорж Жан Раймон Помпіду, ; , Монбудіф, департамент Канталь, Овернь — , Париж) — французький державний діяч, прем'єр-міністр (1962–1968) і президент (1969–1974) П'ятої республіки, лідер правих (голлістів).

Його прем'єрство і президентство ознаменувалися економічним підйомом і технічною модернізацією Франції, а також подальшим розвитком європейських структур.

Літературознавець, викладач літератури й класичних мов, поціновувач мистецтва, Помпіду був засновником паризького музею сучасного мистецтва — Центру Помпіду, а також укладачем антології французької поезії з власними коментарями.

Біографія Жорж Помпіду син Леона Помпіду (1887—1969), вчителя іспанської, та Марії Луїзи Шаваньяк (1886—1945), шкільної вчительки. Також він мав молодшу сестру Мадлен Помпіду.

Пішов у школу в Альбі, куди призначили його батька. Він гарно вчився і 1927 року переміг у Всефранцузькій олімпіаді з грецької мови. Потім вчився у ліцеї Альби в Тулузі та у Ліцеї Людовика Великого у Парижі. Після чого вступив 1931 року до Вищої нормальної школи Парижа. Після чого почав викладати французьку, латину та грецьку у Марсельському ліцеї Святого Карла, а далі перевівся у паризький Ліцей Генріха IV.

29 жовтня 1935 року одружився з Клод Помпіду. Вони не мали власних дітей, лише усиновленого Алена Помпіду. Жорж був викликаний до військової частини у 1940 і демобілізований після Французької кампанії.

Політична кар'єра Після звільнення Франції 1944 року, Жорж Помпіду з допомогою свого друга голліста Рене Брує зайняв пост чиновника з національної освіти у Тимчасовому уряді генерала Шарля де Голля. А пізніше був призначений доповідачем при Державній раді. Після відставки де Голля він відійшов у тінь, щоб потім, при поверненні генерала до влади, обійняти посаду прем'єр-міністра Франції.

У період з 1962 до 1968 Жорж Помпіду очолював чотири Уряди при президенті де Голлі. Помпіду був головою уряду довгі шість роківПомпіду Жорж: біографія, діяльність та цікаві факти.

Президентство 1969—1974

Внутрішня політика

Жорж Помпіду — вірний соратник де Голля, незважаючи на дистанцію між діячами в останній рік президентства генерала, залишився вірним основним принципам його політики. Підтвердивши принципові засади та основні напрямки зовнішньополітичного курсу свого попередника, Ж. Помпіду висунув формулу «наступність та оновлення». У Ж. Помпіду була відсутня притаманна де Голлю полум'яна ідея національної величі Франції. На відміну від де Голля, Ж. Помпіду віддав пріоритет вирішенню внутрішніх економічних і соціальних завдань, подоланню проблем 1968 рокуДипломатія Ж. Помпіду.

Внутрішня політика Жоржа Помпіду була спрямована на економічну модернізацію та індустріалізацію Франції (розроблялися великі французькі та європейські проєкти, як-от консорціуми Airbus чи TGV). За його президентства французькі міста почали пристосовувати до автомобільного транспорту, чисельність якого швидко зростала. Він також сприяв механізації в агропромисловості та її інтенсифікації за допомогою використання добрив та пестицидів.

1974 року відкрив міжнародний аеропорт Руассі — Шарль де Голль, на честь засновника П'ятої республіки.

Зовнішня політика

Як президент країни, Помпіду в питаннях міжнародної політики в основному продовжував початий де Голлем курс, спрямований на забезпечення самостійних дій Франції на міжнародній арені, при збереженні союзницьких відносин Франції з західними союзниками. Першою ініціативою нового президента було зламати дипломатичну ізоляцію Франції на міжнародній арені. Саме тому він брав активну участь у створенні нового європейського об'єднання — Європейської економічної спільноти.

Наприкінці 60-х — початку 70-х років у взаєминах П'ятої республіки з США і НАТО намітився перехід від напруженості до відновлення співпраці. Це було викликано насамперед формуванням більш гнучкої позиції США щодо європейських партнерів.

У 1970 році Помпіду відвідав з офіційним візитом СРСР, під час перебування в Москві підписав Радянсько-французький протокол, що передбачав взаємні зобов'язання обох країн з найважливіших міжнародних питань, підписав «Принципи про співробітництво між Францією та СРСР» та інші політичні документиЖорж Помпіду.

На Близькому і Середньому Сході політика Ж. Помпіду відповідала збалансованій політиці Шарля де Голля: уважне ставлення до позиції арабського світу одночасно з продовженням співпраці з Ізраїлем. На відміну від США, які у 1968-72 роках здійснювали широкі поставки військової техніки Ізраїлю, Франція зберігала ембарго на постачання зброї країнам, що безпосередньо брали участь у конфлікті.

Література П. Ігнатьєв. Помпіду Жорж // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Примітки

Посилання

Georges Pompidou (1911—1974) L'Institut Georges Pompidou