Квартерон (від — чверть) — в колоніальній Америці людина, один із предків якої у другому поколінні належав до негроїдної раси. Тобто нащадок мулата і білих батьків. У наш час така термінологія, заснована на кількості негритянської частки в крові, в багатьох регіонах асоціюється з епохою расизму і вважається відображенням колоніального суспільства.

Поява терміна Початково термін квартерони вживався в іспанських володіннях у Південній Америці для позначення нащадків європейця і мулатки. Нащадків європейця і мулатки у першому поколінні називали терцероном, нащадка ж терцеронки і європейця — квартероном Энциклопедическій словарь. Томъ XIVa. Карданахи — Керо. Издатели: Ф. А. Брокгаузъ (Лейпцигъ), И. А. Ефронъ (С.-Петербургъ).— С.-Петербургъ: Типо-Литографія И. А. Ефрона, 1895.— С. 850..

Кількісна класифікація Престижність походження людини підвищувалася в міру зниження частки африканської крові (див. Колоніальна політика):

Негр — 100% генів негра. Мулат — половина генів — чорні, тобто 50% «білої» і 50% «чорної» крові. Квартерон — чверть генів — чорні, тобто 75% «білої» і 25% «чорної» крові, тобто один з батьків мулат, а другий білий; серед другого покоління предків (дідів та бабів) один чорний, а троє інших — білі. Окторон — нащадок квартеронів і білого, тобто 87,5% «білої» і 12,5% «чорної» крові. Седеціміон — нащадок окторона і білого, тобто 93,75% «білої» і 6,25% «чорної» крові. Трігінтадуон — нащадок седеціміона і білого, тобто 96,875% «білої» і 3,125% «чорної» крові. Метиси — нащадки від міжрасових шлюбів.

Знамениті квартерони Олександр Дюма — найвідоміший із квартеронів, його бабуся — негритянка, а дід — французький аристократ, маркіз Даві де ля Пайетрі (). Одного разу він відповів недоброзичливцю, що намагався його цим зачепити:

Саллі Гемінгс — коханка третього американського президента Томаса Джефферсона.

Примітки

Джерела Іван Франко. Раса. Нація. Герої (аудіокнига). НТШ  — 1899. НБУ Энциклопедическій словарь. Томъ XIVa. Карданахи — Керо. Издатели: Ф. А. Брокгаузъ (Лейпцигъ), И. А. Ефронъ (С.-Петербургъ).— С.-Петербургъ: Типо-Литографія И. А. Ефрона, 1895.— С. 850.