Мінський повіт (ВКЛ) — адміністративна одиниця в складі Мінського воєводства Великого князівства Литовського (потім — Речі Посполитої). Центр повіту — м. Мінськ.
Повіт був створений в 1566 році під час адміністративної реформи в Великому князівстві Литовському на території Мінського князівства. У 1662 році Борисовське староство було передано Оршанському повіту Вітебського воєводства.
До складу повіту входили Мінське міське, Гайненське, Красносельське і Радошковічське староства, а також приватні володіння. Серед великих міст повіту були Радошковичі, Докшиці, Ігумен (Червень), Койданово (Дзержинськ), Раков, Борисов (до 1662 р.). Повіт посилав двох депутатів (послів) на вальний сейм Речі Посполитої. У Мінську збиралися повітові і воєводські сеймики — місцеві станово-представницькі органи. У середині XVII століття в повіті було 25 892 селянських господарства, а населення становило 207 136 осібСагановіч Г., «Невядомая вайна 1654 1667», 2007 .
Повіт був ліквідований в 1793 році після окупації його території Російською імперією під час другого поділу Речі Посполитої.
Примітки
Джерела Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 5: М — Пуд / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — : БелЭн, 1999. — 592 с.: іл. ISBN 985-11-0141-9. Тэрыторыя, адміністрацыйны падзел. Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя ў 2 тамах. Т.1. — Мінск, 2005. С. 34–39. Powiat miński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich.Tom V: Kutowa Wola — Malczyce. — Warszawa, 1884. S. 339