Марк Івор Сатін ( 16 листопада 1946) — американський політичний теоретик, автор і публіцист. Найбільш відомий за внесок у розвиток і поширення трьох політичних перспектив — неопацифізму у 1960-ті роки, політики нью-ейдж у 1970-х і 1980-х роки, і радикального центризму у 1990-х і 2000-х роки. Робота Сатіна іноді розглядається як підготовка до нової політичної ідеології, яку часто називають «трансформаційною»,Christa Daryl Slaton, «An Overview of the Emerging Political Paradigm: A Web of Transformational Theories», in Stephen Woolpert, Christa Daryl Slaton, and Edward W. Schwerin, eds., Transformational Politics: Theory, Study, and Practice, State University of New York Press, 1998, p. 11. «постліберальною», або «постмарксистською». Один історик називає роботи Сатіна «пост-хіп».

Після еміграції до Канади у віці 20 років, щоб не служити у війні у В'єтнамі, Сатін став співзасновником Антипризовної програми Торонто, яка допомагала у переселенні американських противників війни до Канади. Він також написав «Manual for Draft-Age Immigrants to Canada» (1968), що був проданий більше ніж сто тисяч разів.James Adams, «'The Big Guys Keep Being Surprised By Us' », The Globe and Mail (Toronto), October 20, 2007, p.  після певного періоду, Автор Мерилін Фергюсон описує, як Саиін «анти-амбіції експеримент»,Marilyn Ferguson, «Foreword», in Mark Satin, New Options for America: The Second American Experiment Has Begun, The Press at California State University / Southern Illinois University Press, 1991, pp. xi–xiii. Також написав «New Age Politics» (1978). Сатін поширював свої ідеї шляхом заснування  американської політичної організації «New World Alliance», а також шляхом публікування міжнародних політичних новин «New Options». Він також розробив основні тези американської «Партії зелених», «Ten Key Values».

Після періоду політичного розчарування, витрачені в основному на юрфаці і практики підприємницького права,Mark Satin, Radical Middle: The Politics We Need Now, Basic Books, 2004, orig. Сатін запустив нову політичну газету і написав книгу, радикальні Середні (2004). Обидва проекти критикували політичну заангажованість і прагнули сприяти взаємному навчанню та інноваційній політиці синтезу в соціальних і культурних відмінностей. В інтерв'ю, Сатін протиставляє старі радикальні гасла «наважуються боротися, сміливий, щоб виграти» з його радикально-середніми варіантами, «сміти синтезувати, зважився прийняти все це».Carter Phipps, «Politics Gets Inclusive», What Is Enlightenment?, June–August 2005, p. 29.

Сатінбув описаний як «барвистий»John Hagan, Northern Passage: American Vietnam War Resisters in Canada, Harvard University Press, 2001, pp. 74–78. та «інтенсивний»,The Editors, «New Students, Seasoned Pros», The Law School: The Magazine of the New York University School of Law, spring 1993, p. 9. і всі його ініціативи були спірними. Приведення супротивників війни в Канаду було засуджено з боку багатьох рухів проти війни у В'єтнамі. Нью-ейдж політика не віталась багатьма традиційними лівими чи правими силами, і середній радикал стривожив ще більш широкий сегмент американського політичного співтовариства. Навіть особисте життя Сатіна породило суперечки.

Ранні роки У середині 1960-х років американські радикали приїхали з невеликих міст на Середньому Заході і південно-заході,Kirkpatrick Sale, SDS, Vintage Books / Random House, 1973, pp. 204–07. як Сатін: він виріс у Мурхеде, штат Міннесота,Oliver Clausen, «Boys Without a Country», The New York Times Magazine, May 21, 1967, pp. 25 and 96–98. і Уічіто-Фолс, штат Техас. його батько, який бачив бої Другої Світової Війни,Lynda Hurst, «A Picture and a Thousand Words », Toronto Star, August 24, 2008, «Ideas» section, p. 8. був професором коледжу і автором підручника з західної цивілізації епохи холодної війни.Joseph Satin, The Humanities Handbook, Holt, Rinehart and Winston, 1969. його мати була домогосподаркою.Mark Satin, Confessions of a Young Exile, Gage Publishing Co. / Macmillan of Canada, 1976, pp. 6–8.

В юності, Сатін був неспокійний і бунтівний,Dan Wakefield, «Supernation at Peace and War», The Atlantic, March 1968, p. 42.Satin, Confessions, Chap. 1. і його поведінка не змінитлась, після закінчення університету.Roger Neville Williams, The New Exiles: American War Resisters in Canada, Liveright Publishers, 1971, pp. 62–65.Satin, Confessions, Chap. 2. На початку 1965 року, у віці 18 років, він покинув Університет штату ІллінойсSatin, Confessions, pp. 49–50. для роботи з Студентський Ненасильницький Координаційним комітетом в Холлі-Спрінгс, Міссісіпі. пізніше в тому ж році йому запропонували покинути Університет середнього Заходу, в Техасі, за відмову підписати присягу відданості Конституції Сполучених Штатів. у 1966 році він став президентом студентів демократичного суспільства, і допоміг набрати майже 20 % студентів, щоб приєднатися. Пізніше він покинув і цю справу,Satin, Confessions, pp. 187–88. потім емігрував в Канаду, щоб не служити у війні у В'єтнамі.

Перш ніж Сатін виїхав в Канаду, його батько сказав йому, що він намагався знищити себе. його мати сказала журналу Домашня Леді, пщо вона не може миритися з її діями її сина. Сатін говорить, що він прибув до Канади й здивувався, що його не підтримують.Satin, Confessions, pp. 1 and 203–07. за даними преси, багато членів В'єтнамської війни опору почуваються так само.Williams, New Exiles, pp. 45–48.

Неопацифізм, 1960 На початку 1967 року, багато американських пацифістів і радикалів не поділяли поглядів  на еміграцію в Канаду як засіб опору В'єтнамській війні.Michael S. Foley, Confronting the War Machine: Draft Resistance During the Vietnam War, University of North Carolina Press, 2003, p. 78. для деяких це відбилось на переконаності в тому, що ефективне військовий опір вимагає самопожертви.Charles DeBenedetti, An American Ordeal: The Antiwar Movement of the Vietnam Era, Syracuse University Press, 1990, pp. 129–30.Anne Morrison Welsh, Held in the Light: Norman Morrison's Sacrifice for Peace and His Family's Journey of Healing, Orbis Books, 2008, pp. 3–6. для інших це було питання стратегії — еміграція відбулась, щоб зробити шось корисніше, ніж сидіти у в'язниці або дезертирувати з війська,Sale, SDS, pp. 364–65. або покидання позицій. по-перше, студенти демократичного суспільства і багатьох Квакерів проект психологи проти сприяння канадської альтернативи,, «Canada's Haven for Draft Dodgers», , January 1968, pp. 34–36. і Канади в найбільших групові консультації, проект програми студентського Союзу за мир дій (супу)David S. Churchill, «An Ambiguous Welcome: Vietnam Draft Resistance, the Canadian State, and Cold War Containment », Histoire Sociale / Social History, vol. 37, no. 73 (2004), pp. 6–9. — , Рада якого складався в основному з Квакерів і радикалів — з розумінням відноситься до таких закликів до розсудливості.Renée G. Kasinsky, Refugees from Militarism: Draft-Age Americans in Canada, Transaction Books, 1976, p. 98. У січні 1967 року його прес-секретар попередив американську аудиторії, що Імміграція важка і що ця програма не бажає виступати «нянькою» для американців після того, як вони приїхали. Він додав, що він втомився від спілкування з пресою.John Maffre, «Draft Dodgers Conduct Own Anti-U.S. Underground War from Canadian Sanctuary», The Washington Post, January 22, 1967, p. 

Коли Марк Сатин був найнятий як директор програми у квітні 1967 року, він спробував змінити свою культуру. Він також намагався змінити ставлення до війни рух опору до еміграції. Його зусилля тривали і після супу впала, і він заснував Торонто Анти-проект програми, в основному той же рада директорів, в жовтні 1967 року.Joseph Jones, «The House of Anansi's Singular Bestseller», Canadian Notes & Queries, issue no. 61, spring–summer 2002, pp. 19–21. замість вихваляючи самопожертву, він підкреслив важливість самозбереження і саморозвитку соціальних змін.Mark Satin, ed., Manual for Draft-Age Immigrants to Canada, House of Anansi Press, 2nd ed., 1968, Chap. 1., а не співчуваючих з пацифістами і радикалами стратегічні проблеми, він спростував, сказавши Нью-Йорк Таймс, що масова еміграція з призовного віку американці могли б допомогти закінчити війну,Edward Cowan, «Expatriate Draft Evaders Prepare Manual on How to Immigrate to Canada», The New York Times, February 11, 1968, p. 7. і говорить іншому репортеру, що потраплю до в'язниці був поганий піар.

Де програми після розголосу труднощі імміграції, Сатин підкреслює компетентність свого проекту консультування операція, і навіть сказали давати готівкою, щоб іммігранти, які залишилися без коштів. Замість відмови «няньчитися» американців після того, як вони приїхали, Сатин, зроблені після еміграції допомогу головним пріоритетом. Скоро красувалася зручними меблями, плитою, а також безкоштовним харчуванням; протягом декількох місяців, 200 жителів Торонто відкрили свої будинки для противників війни і робота по встановленню служба була створена.Helen Worthington, «She Gives Tea, Sympathy – and Jobs – to Draft Dodgers», Toronto Star, October 21, 1967, p. 65. нарешті, замість того, щоб висловити байдужість до журналістів, Сатин доглядав за ними, і багато відповіли, починаючи з травня 1967 року в статті в Нью-Йорк Тайме мегезін, які включали в себе великі картини з атласних консультації В'єтнамській війні опору в відремонтований офіс. деякі із реклама орієнтована на Сатин як на його причину. на думку історика П'єр Бертон, Сатин був настільки помітний, що він став неофіційним прес-секретар об'єднання противників війни в Канаді.

Коментарі

Примітки