Корейський танець () — це танець, що притаманний корейській культурі, а тому включає як танці Південної Кореї, так і Північної Кореї. Він бере свій початок від ранніх шаманських ритуалів п'ятитисячолітньої давнини та сьогодні має кілька напрямків від народного танцю до різних форм сучасного танцю.
Огляд
Під час правління середньовічних корейських династій Корьо та Чосон (ІІ тис. н. е.), корейський танець розвивався за підтримки королівського палацу, різноманітних академій та навіть офіційного міністерства при правлінні.
Незважаючи на народне походження, більшість танців набуло постійного високого статусу, включаючи танець відлюдника, танець привида, танець з віялами, танець монаха, танець блазня та інші. Вважається, наприклад, що танець з віялами має коріння в релігії шаманів, в котрому використовувались листя дерев, пізніше цей танець став елементом високого мистецтва.
Інший пласт танцювальної культури Кореї — народний християнський танець, який дійшов до наших днів та виконується фольклорними колективами. Атрибутами цього танцю є довгий хвилястий шовковий шарф, сніжно-білого кольору, котрий використовується в танці «Сальпхурі», а також барабани, капелюхи, мечі тощо. В танці привида персонаж возз'єднується з покійним чоловіком, що тільки посилює біль від повторної розлуки, і має лише кілька атрибутів або вони зовсім відсутні. А в великому танці з барабанами фігурує величезний барабан, який може бути більший за самого виконавця. Барабан притягує монаха одним своїм поглядом, монах піддається спокусі та виконує запальну барабанну «оргію».
Через культурну репресію під час японського колоніального управління, який іноді називають культурним геноцидомClark, Donald N. (2000) Culture and customs of Korea, Greenwood Publishing Group, p.49 Ferrante-Wallace, Joan (2005), Ie Soc Global Perspect Thomson Wadsworth, p.96, , більшість танцювальних академій було зачинено, значна кількість різновидів корейського танцю зникли або були змінені. Проте, деякі з засновників сучасної корейської танцювальної школи, такі як (, ), принесли в сучасний танець народні елементи, крім того, оберігали корейські танцювальні традиції, сприяючи сучасному відродженню корейського народного танцю. Зараз в більшості університетів Кореї народний танець викладається як академічний предмет, при цьому ця практика на початку XXI століття набула розповсюдження і на деякі закордонні університети. Кращі танцівники були визнані «Живими національними скарбами», їм доручено вести танцювальні класи та передавати свій досвід підростаючому поколінню.
Види
Корейський традиційний танець не завжди слідує канонам західного танцю, проте він має певну схожість з сучасним ліричним танцем. Усі рухи танцю направлені по кривій з короткочасними повторами. Ноги та ступні танцівників приховані під довгим ханбоком. Емоційний діапазон танцю — від печалі до радості. Корейський народний танець часто виконується під акомпанемент корейської традиційної музики, включаючи барабани, сопілки тощо. Музика задає хореографічний малюнок танцю, при цьому танцівник є свого роду інструментом фізичного вираження музики.
Придворний танець Корейський придворний танець називається «чондже» (, ). Він виник та був представлений при королівському палаці, спочатку включаючи в себе не тільки танці, але й інші форми мистецтва, такі як чультхаги (, ходіння по канату), кондоджиги () та монматхагі (), які з часом стали відомими як придворний танець. Цей термін почали використовувати в епоху династії Чосон.
Чондже зазвичай виконували перед королівською родиною, придворними чиновниками, іноземними представниками, або під час святкових концертів в країні. Чондже ділиться на дві категорії: тан'ак чондже () та хян'ак чондже (). Тан'як чондже походить від танців, які були розповсюджені при палаці китайської династії Тан і котрі проникли в Корею в епоху Корьо, хян'ак чондже походить від більш пізніх корейських придворних танців.
Хяньак чондже
Абанму () — танець дзвіночків із слонової кістки Пакчомму () — танець пурхаючих крил метеликів Поннеі () — танець фенікса Чхойонму () — танець Чхойона, сина Короля Дракона, старіший вид чондже, котрий виник в період Сілла Чхуненджон () — танець соловейка весною Каінджонмонтан () — танець збираючої півонії Комму () — танець з мечами Чинджу комму Хагьон хвадему () — танець лелеки на лотосовому п'єдесталі Когурьому () — танець Когурьо Муему () Мусанхян () — танець про аромати танцюючої гори () — танець з барабанами Кьобан муго () Саджаму () — танець лева Сонюрак () — танець вечірки на човні
Тан'ак Чондже Монгимчхок () — танець про сон золотого правителя Пхогурак () — танець про гру з м'ячем Хонсондо () — танець з пропозицією скуштувати персик
Народний танець
Пьосінчхум () — сатиричний танець, котрий зображує у вигляді калік та хворих () — танець монаха Синджонму () — танець перемоги Сальпхурі () — танець очищення духу Халлянму () — танець марнотрата Іпчхум () — базовий танець Тхепхьонму () — танець миру Канган сулле (), Танець діви Нон'ак () — християнський танець Тхальчхум () — танець с масками Міяльхальмічхум () — танець старої Пхальмокчун () — танець вісьмох недостойних монахів Тоннехакчхум () — танець журавля Пупхоноллічхум () —танець кисті з пера Чхесан согочхум () — барабанний танець Тотпегічхум () — ударний танець Каксічхум () — танець діви
Ритуальний танець Ритуальним танцем в Кореї називається буддистський танець та корейські народні танці. Ільму () — лінійний танець Чакпоп () Попкочхум () — барабанний танець Дхарми Набічхум () — танець метелика Парачхум () — танець з кімвалом Мусокчхум або муму ( або ) — танець мудана (корейського шамана)
Новий традиційний танець () — танець з віялами, вперше представлений загалу в 1954 році. Хвангванму ()— танець з вінком з квітів Чангучхум () — танець з барабанами, схожими на пісочний годинник Самгому огому () — танець з барабанами Великий барабанний ансамбль (), поставлений Кук Су Хо () в 1981, в нього входять усі види барабанів Кореї.
Сучасний танець
Див. також
Корейська музика Культура Кореї
шаманських ритуалів
Примітки
.
Посилання Загальна інформація про корейські танці