Ельвіра Мадіґан (, , Фленсбург — , острів Тосінге) — данська циркова акторка (циркова наїзниця, канатоходиця). Вона і її коханий, шведський лейтенант, граф Сікстен Спарре (27 вересня 1854, Мальме — 19 липня 1889, Нерресков, острів Тосінге) є найбільш відомим у Скандинавії прикладом трагічної любові.
Ранні роки
Гедвіга Антуанетта Ізабелла Елеонора Єнсен народилася у місті Фленсбург у Пруссії (нині земля Шлезвіг-Гольштейн Німеччини). Її мати Елеонора (Лаура) Сесілія Христина Марія Олсен, була норвезько-фінська циркова акторка. Їй було трохи більше 17 років і вона не перебувала у шлюбі, коли народила Ельвіру від данського акробата Фредеріка Єнсена, який помер кілька років по томуGrönqvist, Klas (2013). En droppe föll — En bok om Elvira Madigan. Norsborg: Recito. Libris 14840445. ISBN 978-91-7517-506-5.
Мати Ельвіри у 1870 році зустріла американського артиста цирку, а пізніше циркового менеджера Джона Мадіґана. Перш ніж одружитися, вони жили і виступали разом протягом багатьох років і в кінцевому рахунку сформували власну циркову трупу («Циркова трупа Мадіґан»).
Перший виступ малої Ельвіри на сцені в ролі наїзниці відбувся у 1872 році в копенгагенському парку розваг Тіволі. Пізніше вона виступає в парі з прийомною дочкою свого вітчима Мадіґана — як «Сестри Ельвіра та Гізела Мадіґани». Виступи дівчаток користувалися в Данії великим успіхом; в 1886 році в Копенгагені вони були нагороджені королем Крістіаном IX «Золотим хрестом». В цьому ж році їх цирк вельми успішно гастролював у Парижі, Лондоні, Берліні, Брюсселі, Амстердамі та Одесі.
Трагедія У 1888 році, під час виступів цирку в Швеції у місті Крістіанстад, Ельвіра зустрічає шведського дворянина і кавалерійського офіцера драгунського полку Бенгта Едварда Сікстена Спарре зі старовинного аристократичного роду Сікстен Спарре. Вони закохалися з першого погляду. Між парою почався обмін листами, проте їх шлюб був неможливий. Крім непереборних класових відмінностей, Спарре був одружений — хоч і нещасливо, — і мав двох дітей. До того ж цирк «Мадіґан» не бажав втрачати Ельвіру, чиї виступи були його головним атракціоном, як і намагався уникати будь-яких скандалів навколо неї. Тому листування відбувалося таємно.
Після обміну любовними листами протягом понад двох років, під час гастролей цирку в Швеції, у червні 1889 року, Ельвіра та Сікстен здійснили свою заплановану в листах і давно задуману втечу від суспільства. З боку Спарре як офіцера це ще й дорівнювало дезертирству з армії. Вони втекли в Данію, де провели близько місяця в готелі містечка Свендборг, видаючи себе за молоду пару. У них закінчувались гроші, тому вони змушені брати продукти у борг.
Коли 15 липня 1889 року цирк «Бергман», в якому виступав протягом багатьох років зведений брат Ельвіри — Оскар, прибув у Свендборг, пара через страх, що їх впізнають, спішно вирушає в тривалу подорож на поромі до прилеглого острова Тосінге. Тут у селі Троєнсе, вони знімають кімнату у місцевого рибалки, де годинами проводили час в альтанці у саду. Вони вирізали свої імена і серця на дощечці. Спарре написав листа в готель у Свендборг, повідомивши, що вони повернуться у четвер, 18 липня. Проте за відсутності фінансової допомоги від його родини, їх остання надія зникла, поставивши їх на грань відчаю.
18 липня 1889, близько 10 години ранку, пара в піднесеному настрої і з кошиком їжі для пікніка залишила своє житло і попрямувала в лісисту смугу Нерресков ( — «Північний ліс») на східному узбережжі острова. Тут після останнього прийому їжі Спарре ймовірно, застрелив зі свого службового пістолета спершу Ельвіру, а потім себе. Їх тіла були знайдені протягом трьох днів. У кишені сукні Ельвіри був знайдений аркуш паперу, з віршем, який вона, очевидно, написана незадовго до смерті на суміші шведської, данської, норвезької та німецької мов. В перекладі сучасною шведською:
Місце їх смерті у «Північному лісі» позначено сірувато-рожевим гранітним каменем (). Мадіґан у ту пору виповнився 21 рік, і Спарре — 34.
27 липня 1889 року, при великому зібранні громадськості, Спарре та Мадіґан були поховані на кладовищі церкви , в поселенні Ландет. Про цю трагічну любов багато повідомлялося в пресі — особливо у зв'язку з подібною трагедією, яка трапилася незадовго до цього: в січні 1889 року спадкоємець австро-угорського престолу Рудольф і його кохана, баронеса Марія фон Вечера наклали на себе руки в замку Маєрлінґ. Із спогадів матері Ельвіри відомо, що Ельвіра була дуже вражена цією подією і незадовго до своєї втечі вона запитувала, який спосіб самогубства кращий: утоплення чи самостріл .
Могила Могила Ельвіри Мадіґан та Сікстена Спарре стала місцем паломництва туристів і закоханих. На острові стало традицією, що після вінчання в місцевій церкві у Ландеті наречені приходять до могили Ельвіри, щоб покласти на неї свій весільний вінок, пропонуючи його їй як нареченій, яка ніколи не отримувала його у своєму житті.
Оригінальні надгробки 1889 року були різних кольорів: у Ельвіри — білий і Сікстена — сіро-чорний. На 75-ту річницю їх поховання у 1964 році, надгробки були замінені новими. У новому надгробку Ельвіри також було заявлено її сценічний псевдонім, Ельвіра Мадіґан. У 1999 році після ремонту старі (оригінальні) надгробки 1889 року були відновлені, але тепер їх повернули на схід. Місце поховання радикально було змінено в лютому 2013 року. Надгробки були розміщені близько один до одного в середині круглого, вимощеного каменем майданчику. Крім того, була розміщена меморіальна дошка зі словами, які коротко описують історію кохання і смерті молодої пари.
У мистецтві
У літературі Шведський поет Йохан Ліндстрем Саксон (1859—1935) написав баладу «Visan om den sköna konstberiderskan Elvira Madigans kärlek och grymma död (В пам'ять про любов і трагічну смерть прекрасної наїзниці Ельвіри Мадіґан)» і з підзаголовком «Sorgerliga saker hända (Сумні речі відбуваються)».
У кінематографі Історія Ельвіри Мадіґан та Сікстена Спарре була сюжетом трьох фільмів: «Ельвіра Медіган» — шведський фільм 1943 року, режисера Оці Оберга, в головній ролі Єва Геннінг, з Оці Обергом в ролі «графа Крістіана» (ім'я Сікстена Спарре під натиском його сім'ї в фільмі було змінене). «Ельвіра Мадіґан» — данський фільм 1967 року, режисера Поля Еріка Меллера Педерсена, з Енн Метте Міхаельсен в головній ролі Ельвіри Мадіґан і Сьореном Свейструпом у ролі Сікстена Спарре. «Ельвіра Мадіґан» — шведський фільм режисера Відерберга 1967 року, є найбільш відомим. З Піа Дегермарк в ролі Е. Мадіґан та Томмі Берггреном в ролі Сікстена Спарре. Цей фільм був відзначений премією «За найкращу жіночу роль» на Міжнародному кінофестивалі в Каннах (1967), а також премією «Золотий глобус» Голлівудської асоціації кінокритиків в номінації «кращий іноземний фільм» 1967 року.
У музиці Фортепіанний концерт Моцарта «Piano concerto No. 21 in C-Dur» (K.467); ) помилково стали називати: «Посвятою Ельвірі Мадіґан» після того, як режисер Відерберг використав другу частину цього концерту композитора в своєму фільмі, 1967 року, «Ельвіра Мадіґан». Насправді Моцарт помер за 76 років до народження акторки і тому не міг посвятити їй свій твір. Шведська поп-група «Комеда» записала оригінальну пісню «Elvira Madigan» в їхньому третьому альбомі «Kokomemedada» (англійською мовою). Англійський народний гурт «Mr. Fox» записав пісню «Elvira Madigan» в своєму другому альбомі, «The Gipsy». Чиказький камерний поп-дует «The Heavy Boxes» записав свою власну пісню «Elvira Madigan (Walkin' a Tightrope)». Данський народний музичний гурт «Dræsinebanden» записав пісню (данською) про Ельвіру Мадіґан та Сікстена Спарре під назвою «Elvira-ог-Sixten». «Elvira Madigan» називається заснований в 1995 році шведський рок-гурт.
Інше «Circus Madigan» — цирк, відкритий у 1989 році в шведському місті Сьобо.
Див. також Сікстен Спарре «Ельвіра Мадіґан» (фільм, 1967) Твір Моцарта «Piano concerto No. 21 in C-Dur» (K.467)
Примітки
Література Anders Enevig: Fakta om Elvira Madigan og Sixten Sparre. Odder 2005, ISBN 87-89191-67-6 . Grönqvist, Klas (2013). En droppe föll — En bok om Elvira Madigan. Norsborg: Recito. Libris 14840445. ISBN 978-91-7517-506-5 Henrik M. Jansen: Elvira Madigan & Sixten Sparre: som samtiden opfattede dem — og 100 år senere. Skrifter fra Svendborg og omengs Museum 21, Svendborg 1989. Poul Erik Møller-Pedersen: Elvira Madigan. Kopenhagen 1978, ISBN 87-7215-404-7.
Посилання Elvira Madigan's Gravesite на Find a Grave Elvira Madigan och Sixten Sparre — Kärlek och Tragedi — Love and Tragedy Шведський фільм «Ельвіра Мадіґен» (1967) в Базі даних фільмів в Інтернеті