— японський кінорежисер, сценарист і продюсер. Багаторазовий номінант та лауреат міжнародних та національних фестивальних та професійних кінонагород .
Біографія Ґііті Ічікава народився 20 листопада 1915 року в Ісе, префектура Міе в Японії. Коли Ґііті було чотири роки, помер його батько, і сімейна крамниця кімоно розорилася. Хлопчик жив разом з сестрою. Ім'я «Кон» дав йому дядько, який вважав, що елементи кандзі 崑 означають удачу, оскільки ієрогліф ділиться по вертикалі на дві однакові половинки. Хлопчик любив малювати і хотів стати художником; захоплювався кіно, особливо жанром тямбара. У підлітковому віці був приголомшений циклом «Silly Symphonies» Волта Діснея і вирішив стати мультиплікатором.
У 1933 році, після закінчення технічного коледжу в Осаці, працював у відділі анімації на місцевій кіностудії J.O Studio. Через роки признавався історикові японського кіно Дональду Річі: «Я як і раніше мультиплікатор, і, напевно, найважливіший вплив на мої фільми (окрім Чапліна, особливо „Золотої лихоманки“) зробив Дісней».
Коли відділ анімації скасували, Ічікава перейшов у відділ художнього кіно асистентом режисера. Серед режисерів, з якими йому довелося працювати, — Ютака Абе і Нобуо Аояґі.
На початку 1940-х років J.O Studio злилася з P.C.L. і Toho Film Distribution, утворивши одну з найбільших японських кінокомпаній Toho. Ічікава переїхав до Токіо. У 1946-му зняв свій перший самостійний фільм «Дівчина у храмі Додзьо» — анімаційну стрічку з маріонетками театру бунраку. Оскільки сценарій не пройшов цензуру, американські окупаційна влада конфіскувала фільм; протягом багатьох років він вважався загубленим, але потім знайшовся у Французькій сінематеці.
На Toho Ічікава познайомився з Натто Вадою (справжнє ім'я і прізвище. Юміко Можі, 1920—1983), що працювала на студії перекладачкою. Вони одружилися у 1948 році, а наступного року вийшли два перші фільми Ічікави, зняті за сценарієм Вади: «Образ людини» і «Нескінченна пристрасть».
У 1950—1965 роках, що часто називаються «періодом Натто Вади», з'явилися більшість найвизнаніших фільмів Ічікави. Вада написала за ці роки 34 сценарії, більшість з яких — адаптації.
У 1960-ті роки Ічікава почав знімати документальні стрічки. Всесвітню славу принесла йому «Токійська Олімпіада» (1965). Ця стрічка тривалістю 2 години 45 хвилин сприймалася майже революцією у спортивному документальному кіно. Замість механічної фіксації кожної події режисер робить тут акцент на емоційній реакції глядачів і учасників.
З 1965 по 1973 роки Ічікава не працював у художньому кіно, знімаючи документальні і анімаційні стрічки. Повернувся на великий екран з фільмом «Блукачі» (1973), японською варіацією на тему американського «Безтурботного їздця» (1969, реж. Денніс Гоппер). У 1980 роки Ічікава, повернувшись у своє минуле, створив кольоровий ремейк «Бірманської арфи» (1985), зняв чергові версії уже екранізованих ним творів («47 ронінів», «Повість про старого Такеторі») та документальну стрічку «Акторка кіно» (1987) про Кінуе Танаку, яка почала зніматися ще в епоху німого кіно та досягла свого найвищого розквіту у фільмах .
Кон Ічікава помер від запалення легенів 13 лютого 2008 року в токійській лікарні. Йому було 92 роки.
Фільмографія
РікУкраїнська назваОригінальна назваПримітки1934Гора Катікаті新説カチカチ山 (Kachikachi Yama), анімаційний1946Дівчина у храмі Додзьо娘道成寺 (Musume Dojoji)к/м, анімаційний19471001 ніч з Тохо東宝千一夜 (Tôhô sen'ichi-ya)1948Квітка розквітає眞知子 より－ 花ひらく (Hana hiraku — Machiko yori)1948365 ночей: Токіо三百六十五夜 ・東京篇 (Sambyakurokujugo ya — Tokyo-hen)1948365 ночей: Осака三百六十五夜 ・大阪篇 (Sambyakurokujugo ya — Osaka-hen)1949365 ночей三百六十五夜 (Sambyakurokujugo ya)1952Пан Везунчикラッキーさん (Rakki-san)1953Пан Пуプーサン (Pu-san)1955Серцеこゝろ (Kokoro)за однойменним романом 1956Кімната насильства処刑の部屋 (Shokei no heya)за романом Сінтаро Ісіхари1956Бірманська арфаビルマの竪琴 (Biruma no tategoto)за романом Мітіо Такеями1958Полум'я炎上 (Enjô)за романом Юкіо Місіми Золотий Храм1959Ключ鍵 (Kagi)за Юн'їчіро Танідзакі1959Польові вогні野火 (Nobi)по романом Сьохея Ооки1960Заповідь жінки女経 (Jokyo)кіноальманах з трьох новел; новела 2: «Жінка, яка уміє продати дорого»; за твором Сьофу Муромацу1960Молодший братおとうと (Ototo)за романом Ая Коди1961Десять чорних жінок黒い十人の女 (Kuroi junin no onna)1962Порушений заповіт破戒 (Hakai)за романом Тосона Сімадзакі1962Мені два роки私は二歳 (Watashi wa nisai)за романом Мітіо Мацуди1963Помста актора雪之丞変化 (Yukinojō henge)1963Самостійно через Тихий океан太平洋ひとりぼっち (Taiheiyô hitoribocchi)1965Токійська Олімпіада東京オリンピック (Tôkyô orimpikku)документальний1966Повість про Гендзі源氏物語 (Genji monogatari)за Мурасакі Сікібу1971Знову любити愛ふたたび (Ai futatabi)1973Блукачі股旅 (Matatabi)1975Ваш покірний слуга кіт吾輩は猫である (Wagahai wa neko de aru)за Нацуме Сосекі1976Клан Інуґамі犬神家の一族 (Inugami-ke no ichizoku)за Сейсі Йокомідзо1977Диявольська считалочка悪魔の手毬唄 (Akuma no temari-uta)за Сейсі Йокомідзо1977Острів Ґокумон獄門島 (Gokumon-to)за Сейсі Йокомідзо1978Бджолина матка女王蜂 (Joôbachi)за Сейсі Йокомідзо1978Вогняний птах火の鳥 (Hi no tori)1979Будинок повішеної на Лікарняному Спуску病院坂の首縊りの家 (Byoinzaka no kubikukuri no ie)за Сейсі Йокомідзо1981Щастя幸福 (Kofuku)1983Дрібний сніг細雪 (Sasame-yuki)за Юн'їтіро Танідзакі1985Бірманська арфа ビルマの竪琴 (Biruma no tategoto) ремейк фільму 1956 року1987Принцеса з Місяця竹取物語 (Taketori monogatari)1988Журавельつる －鶴－(Tsuru)1991Вбивці під масками но天河伝説殺人事件 (Tenkawa densetsu satsujin jiken)1993За тими дверима (Фуса)その木戸を通って (Sono kido o totte)за оповіданням Сюгоро Ямамото199447 ронінів四十七人の刺客 (Shijûshichinin no shikaku)2000Дора-Хейтаどら平太 (Dora-Heita)2000Сінсенґумі新選組 (Shinsengumi)2001Мамаかあちゃん (Kah-chan)2006Клан Інугамі犬神家の一族 (Inugami-ke no ichizoku)
Визнання Нагороди та номінації Кона ІчікавиНагороди та номінації Кона Ічікави на сайті IMDbРікКатегоріяФільмРезультат Венеційський міжнародний кінофестивальЗолотий левБірманська арфа Приз Сан Джорджо Спеціальна згадка Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) Золотий левПолум'я Дрібний сніг Італійський національний синдикат кіножурналістівПремія Срібна стрічка найкращому іноземному режисеровіБірманська арфа Берлінський міжнародний кінофестивальЗолотий ведмідьЗаповідь жінки Знову любити Камера Берлінаре Каннський міжнародний кінофестивальКлюч Приз журі Молодший брат Технічний Гран-прі — Спеціальна згадка Самостійно через Тихий океан Премія «Блакитна стрічка»Найкращий режисерКлюч та Польові вогні Найкращий фільмМолодший брат Найкращий режисер Найкращий режисерПорушений заповіт та Мені два роки Спеціальна премія Міжнародний кінофестиваль у ЛокарноЗолота мушляПольові вогні Премія «Майніті»Найкращий фільмМолодший брат Найкращий режисерЗаповідь жінки та Молодший брат Найкращий режисерПорушений заповіт та Мені два роки Найкращий сценарій Премія Вибір читачівКлан Інуґамі Бірманська арфа 47 ронінів Спеціальна премія Премія Kinema JunpoНайкращий фільмМолодший брат Найкращий режисер Найкращий фільмМені два роки Найкращий режисер Премія Вибір читачів — Найкращий японський кінорежисерКлан Інуґамі Премія BAFTAUN AwardТокійська Олімпіада Flaherty Documentary Award Токійський міжнародний кінофестивальГран-прі Токіо47 ронінів Спеціальний приз журі Премія Акіри Куросави Премія Японської академіїПремія за життєві досягнення Монреальський кінофестивальГран-прі АмерикМама Премія за життєві досягнення
Примітки
Література Solmi A. Kon Ichikawa. Firenze: La Nuova Italia,1975 Kon Ichikawa/ James Quandt, ed. Toronto: Cinematheque Ontario, 2001
Посилання Senses of Cinema: Great Directors Critical Database