Карл I Орлеанський (, 24 листопада 1394, Париж — 5 січня 1465, Амбуаз) — герцог Орлеанський (1407—1465), граф де Блуа, де Дре і де Куртене, французький феодал і воєначальник, член королівського дому Валуа, один з найбільш видатних поетів Франції.Mlle de Keralio. Collection des meilleurs ouvrages francois, composés par des femmes, dédié aux femmes francaises. 1786Alfred Latimer Kellogg. Chaucer, Langland, Arthur: essays in Middle English literature. 1972. стр. 134

Походив з Орлеанської гілки династії Валуа. Карл був онуком короля Карла V Мудрого, сином герцога Людовика Орлеанського і Валентини Вісконті. Згодом його син Людовик у 1498 році став королем Франції як Людовик XII.

Життєпис Народився 24 листопада 1394 року в палаці Сен-Поль у Парижі. До 1407 року був титулярним графом Ангулемським, у 1406 році став герцогом де Валуа, після смерті батька — герцог Орлеанський (1407—1465), крім того носив титули: графа де Блуа, де Дре і де Куртене, сеньйора де Люзарша, де Шаблі, де Ла-Фер-ан-Тарденуа, де Гандель, де Шалон-сюр-Марн, де Седенія, де Шатільон, де Кресі, д'Еперне і де Монтаржи.

У 1415 році після Битви під Азенкуром герцог Орлеанський потрапив в англійський полон і 25 років провів у лондонському Тауері. Цінність бранця полягала в тому, що він був номінальним главою арманьяків, крім того за нього було нікому сплатити викуп. Ніяких забав у Тауері не було, тому він почав писати вірші. Звільнений з англійського полону завдяки зусиллям бургундського герцога Філіппа Доброго, викуп сплатив з приданого своєї третьої дружини Марії, дочки герцога Клевського. Його повернення в Орлеан було відзначено народом як велике свято; сам герцог до свого повернення написав баладу з рефреном «(знайте), що миша ще жива». За одним з джерел, після англійського полону говорив англійської чи не краще, ніж французькою.

Майстер балади (написав 131 баладу), рондо (понад 400), пісні. До нього (як до «принцу» — судді поетичного змагання) звернені деякі балади його сучасника Франсуа Війона. Проводив поетичні змагання в Блуа (найвідоміше — конкурс балад на рядок «Від спраги вмираю над струмком», оголошений з нагоди пересохлого в замку колодязя; в змаганні взяв участь сам Карл, Війон і багато інших поетів). Карл писав вірші не тільки французькою, але і англійською мовою, яку за час полону вивчив досконально. Його вважають зачинателем традиції слати записки коханим у день святого Валентина: в Британському музеї є відправлене ним 14 лютого 1416 року віршоване послання дружині.

Помер 5 січня 1465 року в Амбуазі. Похований у церкві Сен-Совер в Амбуазі, потім прах було перенесено до монастиря селестинів у Парижі.

Творчість Близько 1445 року, тобто через кілька років після повернення додому, Карл доручив каліграфу переписати вірші та поеми, написані ним з 1414 року в найрізноманітніших ситуаціях у Парижі, Англії та Блуа, у єдиний манускрипт. Потім він доручив своїм секретарям вносити до цього рукопису нові балади та рондо, а також вірші придворних і гостей, що він іноді робив сам або доручав робити відповідним авторам. Багато з цих пізніших текстів є репліками попереднього(их), тобто два або більше з них перебувають у тематичному і часто конкретному ситуативному контексті. Особливо добре відомий блок з одинадцяти балад на тему «Спрага біля джерела», який, очевидно, виник на придворному поетичному конкурсі наприкінці 1457 року. Рукопис зберігся (і, ймовірно, є єдиним автографом, який можна приписати Франсуа Війонові).

Хоча його нинішній образ першого французького поета поезії природи відповідає дійсності лише почасти, Шарль д'Орлеан (як він відомий в історії літератури) є одним з найбільш автентичних і досконалих за формою поетів, а також одним з найпродуктивніших французьких ліричних поетів пізнього Середньовіччя. Його можна вважати досконалим представником середньовічної форми куртуазної ліричної поезії у Франції.

Родина 1 Дружина — Ізабелла Валуа (1389—1409)

Діти:

Іоанна Валуа (1409—1432), герцогиня Алансонська

2 Дружина — Бонна Арманьяк (1395—1430)

Діти: не було

3 Дружина — Марія Клевська (1426—1487)

Діти:

Марія Орлеанська (1457—1493) — одружена з ( 1500), графом д'Етамп, Людовик XII Орлеанський (1462—1515) — герцог Орлеанський (Людовик II), король Франції (від 1498) Анна Орлеанська (1464—1491) — абатиса монастиря у Фонтевро

Генеалогія

Переклади українською Поезії Шарля Орлеанського українською мовою перкладали Григорій Кочур (одне рондо), Микола Терещенко, Всеволод Ткаченко та Олег Жупанський.

Примітки

Література Hella S. Hasse: Wald der Erwartung. Das Leben des Charles von Orléans. 1. Auflage. Verlag Wunderlich, März 1993. Raphael de Smedt (Hrsg.): Les chevaliers de l'ordre de la Toison d'or au XVe siècle. Notices bio-bibliographiques. 2., verbesserte Auflage. Peter Lang, Frankfurt 2000, ISBN 3-631-36017-7, S. 86 f. (Kieler Werkstücke. D 3). Gert Pinkernell: François Villon et Charles d'Orléans (1457 à 1461). D'après les «Poésies diverses» de Villon (= Studia Romanica. Band 79). Winter, Heidelberg 1992, ISBN 3-533-04526-9.

Посилання BnF MS. fr. 25458, the personal manuscript of Charles d'Orléans at Gallica Collection of English poems by Charles d'Orléans, composed during his captivity in England, at the British Library.