Сяйво Півночі () – трубопровідна система, що транспортує газ з родовищ півночі Тюменської області та Республіки Комі в район Торжка, де знаходиться одна з вузлових точок газотранспортної системи Росії.
Вуктил – Торжок Рішення про спорудження трубопроводу прийняли у 1967 році, тоді ж йому присвоїли власну назву. Завдяки об`єкту планували забезпечити транспортування газу із Республіки Комі (перш за все з Вуктильського родовища) до споживачів північного заходу СРСР (Ленінград, балтійські країни) та на експорт у Європу.
Перша нитка газопроводу складалась з двох ділянок різного діаметра: 1020 мм від Вуктильського родовища до Ухти та 1220 мм від Ухти до Торжка загальною протяжністю 1388 км. Роботи почались у тому ж 1967 році одночасно з облаштуванням Вуктильського родовища. Важкі болотяні умови місцевості значно ускладнювали будівельний процес, але вже весною 1969-го почались промислові випробування об'єкту. Спорудження наступного року першої компресорної станції в районі Ухти дозволило розпочати експлуатацію трубопроводу. Втім, повноцінна експлуатація першої нитки веде відлік з кінця 1972 року.
У 1976-му спорудили другу нитку Вуктил – Ухта – Торжок, діаметр труб якої збільшився до 1420 мм.
Пунга – Торжок Другий етап розвитку системи забезпечив видачу ресурсу з родовищ Західного Сибіру, зокрема унікальних Ведмежого та Уренгойського, розробка яких призвела до появи газопровідної системи Ведмеже/Уренгой – Надим – Пунга. В межах проекту спорудили:
– у 1977-му газопровід Пунга – Вуктил – Ухта І довжиною 589 кілометрів та діаметром 1200 мм, що в районі Ухти передавав ресурс до вже існуючої інфраструктури;
– у 1976-му газопровід Пунга – Вуктил – Ухта ІІ довжиною 572 кілометра та діаметром 1400 мм, що далі продовжувався спорудженою в 1977-му ділянкою Ухта – Торжок ІІІ довжиною 1340 кілометрів та діаметром 1400 мм;
– у 1980-му газопровід Уренгой – Грязовець (його початкові ділянки відомі як Уренгой – Надим ІІ та Надим – Пунга V) довжиною 1340 кілометрів з діаметром 1400 мм, що далі продовжувався спорудженою в 1981-му ділянкою Грязовець – Торжок з дещо меншим діамтром 1200 мм.ГЕНЕРАЛЬНАЯ СХЕМА РАЗВИТИЯ ГАЗОВОЙ ОТРАСЛИ НА ПЕРИОД ДО 2030 ГОДА
Також варто відзначити, що в середині 1990-х років та у 2012-му у цьому ж коридорі (хоч і не по всій протяжності) проклали газопроводи СРТО – Торжок (що став четвертою ниткою на ділянці Пунга – Вуктил та п'ятою на відтинку Вуктил – Ухта) і Ухта – Торжок.
Сполучення Від проміжного газового хабу в Грязовці ресурс подається до трубопроводів:
– Грязовець – Ленінград;
– Грязовець – КГМО.
Також на початку 2010-х в межах проекту "Північний потік" ввели в дію газопровід Грязовець – Виборг, втім, тоді ж сюди почалась подача ресурсу із газопроводу Починки – Грязовець.
Дещо південніше від Грязовця "Сяйво Півночі" перетнула газопровід Нижній Новгород – Череповець, що дозволили передавати до нього ресурс для подальшого транспортування у двох напрямках – на північний захід до Череповця, де працює потужний металургійний завод (наразі відомий як "Северсталь") та по реверсованій ділянці на південний схід.
Від газового хабу в Торжку блакитне паливо може передаватись до трубопроводів:
– Бєлоусово – Ленінград, Серпухов – Ленінград;
– Валдай – Псков – Рига;
– Торжок – Івацевичі – Долина;
– Торжок – Долина.
Також можливо відзначити, що за допомогою відводів забезпечили газопостачання ряду об`єктів у Республіці Комі, зокрема, сиктивкарського лісопромислового комплексу (через введений у 1971-му відвід Микунь – Сиктивкар) та населених пунктів Жешарт, Уха, Сосногорськ, Войвож.
Примітки
Джерела