Хасекура Рокуемон Цуненаґа (або Філіп Францис Фашікура, хрещений в Іспанії як Франциско Феліпе Фашікура) (1571—1622) (, у європейських джерелах також романізується як Faxecura Rocuyemon, Фашекура Рокуємон, що відображує тогочасну вимову японської)У японській тієї епохи звук, що нині романізується як h вимовлявся як f перед усіма голосними, а не лише u. Аналогічно s іноді вимовлялось як sh перед /e/, а не лише /i/, а склад ゑ (нині читається як e), вимовлявся як ye. З іншого боку, використання x для представлення звуку sh є специфічним до старих вимов іспанської та португальської. був римським вельможею японського імперського походження з родовими зв'язками з імператором Камму та японським самураєм, васалом Дате Масамуне, даймьо Сендаю.

Від 1613 до 1620 року Хасекура очолював дипломатичну місію до Ватикану в Римі, подорожуючи через Нову Іспанію (прибувши в Акапулько та відбувши через Веракрус) та відвідуючи різноманітні порти Європи. Його історично важлива місія, що носить назву Посольство Кейтьо (), й слідує за Посольством Тенсьо () 1582 року.У назві «Посольство Кейтьо», іменник «Кейтьо» відсилає до ненґо (японського традиційного літочислення) після «Бунроку» й перел «Ґенна.» Іншими словами, Посольство Кейтьо було здійснено в Кейтьо, що є періодом часу між 1596 та 1615 роками. У зворотній подорожі Хасекура та його компаньйони повторили свій маршрут через Мексику 1619 року, відплили з Акапулько до Маніли, й звідти на північ до Японії 1620 року.Ministry of Foreign Affairs: Japan-Mexico Relations. Він традиційно вважається першим японським послом в Америках та Європі.Насправді Посольству Кейтьо було передувала місія періоду Сенґоку очолювана Мансьо Іто з Алессандро Валіньяно у 1582—1590 роки. Хоча й менш широко відома та менш документована, ця історично важлива місія іноді називається «Посольством Тенсьо» оскільки її було розпочато в еру Тенсьо. Це підприємство було організовано трьома даймьо Західної Японії — Омурою Сумітадою, Отомо Соріном та Арімою Харуномую.

Хоча посольство Хасекури було привітно прийнято в Європі, воно відбувалось за часів у які Японія рухалась до . Через це європейські монархи, як то король Іспанії відмовляли заключенні торгових договорів які Хасекура пропонував. Хасекура повернувся до Японії 1620 року й помер від хвороби роком пізніше, його посольство на вигляд закінчилось малорезультативно в усе більш ізоляціоністичній Японії.

Наступне посольство Японії до Європи відбудеться лише через понад 200 років, після двох століть ізоляції — «» 1862 року.

Раннє життя Про раннє життя Хасекури Цуненаґи відомо мало. Згідно з «Дате седзін кафу ()», він був японського імперського походження з родовими зв'язками з імператором Камму. Він був середньорівневим вельможним самураєм у князівстві Сендай на півночі Японії, хто мав можливість служити напряму даймьо Дате Масамуне. Він провів ранні роки свого дорослого життя у живописному замку Камітате (), що було збудовано в міському районі Хасекура, міста Кавасакі (колишнє село Хасекура), префектури Міяґі його дідусем Ценамаса () Хасекура. Місце походження родового імені «Хасекура» — сучасний міський район Хасекура (), міста Кавасакі, що колись був селом Хасекура (). Хасекура та Дате Масамуне були приблизно одного віку, й є записи про те, що Цуненазі давались кілька важливих місій як його представнику.

Також є записи що Хасекура служив як самурай під час Японського вторгнення до Кореї під Тойотомі Хідейосі упродовж шести місяців 1597 року.

1612 року батько Хасекури, Хасекура Цуненарі (), був звинувачений у корупції, а 1613 його було страчено. Його феод було конфісковано, й за нормальних умов його сина також мало б бути страчено. Дате, однак, дав йому можливість відкупити свою честь очоливши Посольство до Європи, й через невеликий час також повернув йому його території.

Історичні передумови: ранні контакти між Японією та Іспанією Іспанці розпочали транс-тихоокеанські морські подорожі між Новою Іспанією (Мексика та сучасний штат Каліфорнія США) та Філіппінами 1565 року. Відомі Манільські галеони возили срібло з мексиканських шахт на захід до перевального пункту в Манілі за іспанського володіння Філіппін. Там срібло використовувалось для покупки спецій та торгових товарів збираних по всій Азії, включно з (до 1638) товарами з Японії. Зворотній маршрут Манільських галеонів, вперше окреслений іспанським навігатором Андресом де Урданета, вів судна на північний схід в течію Куросіо (також відому як Японська течія) біля берегів Японії й потім через Тихий океан до західного узбережжя Мексики, з кінцевим пунктом призначення в Акапулько.

Іспанські судна періодично зазнавали корабельних катастроф об береги Японії через погану погоду, що ініціювало контакт з країною. Іспанці захотіли розширити християнську віру на Японію. Їх зусилля, однак, було зустріто сильним опором до Єзуїтів, що розпочали євангелізацію країни 1549 року, а також опозицією португальців та нідерландців що не хотіли бачити іспанців як учасників торгівлі з Японією. Однак відомо, що деякі японці, як то , перетинали Тихий океан на борту іспанських галеонів ще 1587 року. Також відомо що відбувся обмін подарунками між губернатором Філіппін та Тойотомі Хідейосі, який дякує йому в листі за 1597 рік, де він пише «Чорний слон особливо мені видався дуже незвичайним.»

1609 року іспанський Манільський галеон Святий Франциск (Сан-Франциско) натрапивши на погану погоду на своєму шляху з Маніли до Акапулько був розбитий об японське узбережжя у Тібі, поблизу з Токіо. Моряків було врятовано та радо прийнято, а капітан корабля Родріго де Віверо, колишній тимчасовий губернатор Філіппін, зустрівся з колишнім сьоґуном Токуґавою Іеясу. Родріго де Віверо розробив договір, підписаний 29 листопада 1609 року, за яким іспанцям дозволялось поставити фабрику у східній Японії, спеціалістів з видобутку буде імпортовано з Нової Іспанії, іспанським кораблям дозволятиметься відвідувати Японію у випадку необхідності й до іспанського двору буде надіслано японське посольство.

Перші японські експедиції до Америк

1610 Сан Буена Вентура

Францисканський монах на ім'я , що займався прозелітизмом на території котра зараз є сучасним Токіо, переконав Токуґаву Іеясу та його сина Токуґаву Хідетада відправити його як представника до Нової Іспанії (Мексики) на одному зі своїх кораблів з метою просування торгового договору. Родріго де Віверо запропонував вирушити на японському кораблі з метою гарантування безпеки їх прийому в Новій Іспанії, але наполіг щоб як представника сьоґуна натомість було надіслано іншого францисканця, Алонсо Муньйоса. 1610 року Родріго де Віверо, кілька іспанський моряків, францисканський отець та 22 японські представники на чолі з торговцем Танакою Сьосуке відплили до Мексики на Сан Буена Вентура, кораблі, збудованому для сьоґуна англійським мандрівником Вільямом Адамсом. Уже в Новій Іспанії Алонсо Муньйос зустрівся з віце-королем , котрий погодився надіслати до Японії посла в особі відомого мандрівника , з додатковою місією по відкриттю «Островів Золота та Срібла» («») які вважалось що розташовані на схід від Японських островів.

Віскаїно прибув до Японії 1611 року й багато зустрічався з сьоґуном та даймьо. Ці зустрічі було заплямовано його низькою повагою до японських звичаїв, зростаючим опором японців до католицького прозелітизму та інтригами нідерландців проти іспанських амбіцій. У решті решт Віскаїно відплив шукати «Острів Срібла», під час цього пошуку його настигла погана погода, що змусило його повернутись до Японії зі значними ушкодженнями.

1612 Сан Себастьян Не чекаючи на Віскаїно 9 вересня 1612 року з Луїсом Сотело та двома представниками Дате Масамуне на борту з метою просування торгових відносин з Новою Іспанією до Мексики відплив інший корабель — збудований у Ідзу Сьоґунатом Токуґава під керівництвом Мукай Сьоґеном, що було названо Сан Себастьян. Однак корабель затонув за кілька миль від Ураґи й від експедиції прийшлось відмовитись.

Проект посольства 1613 року

Сьоґун вирішив збудувати новий галеон в Японії щоб доправити Віскаїно назад до Нової Іспанії, разом з японським посольством у супроводі Луїса Сотело. Галеон, названий Дате Мару японцями та пізніше іспанцями було збудовано за 45 днів, за участі технічних експертів з Бакуфу (міністра мореплавства Мукая Сьоґена, та надісланого знайомим Вільямса Адамса, з яким він будував кілька кораблів, його головним теслярем), 800 суднобудівничих, 700 ковалів та 3000 теслярів. Відповідальним за проект було поставлено даймьо Сендаю, Дате Масамуне. Він у свою чергу зробив одного зі своїх васалів, Хасекуру Цуненаґу (чий феод оцінювався в близько 600 коку), очільником місії: «Великий Корабель покинув Тосіма-Цукіноура в сторону південних варварів 15 вересня [японський календар], з Хасекурою Рокуемоном Цуненаґою на чолі та іншими на імена Імаідзумі Сакан, Мацукі Сюсаку, Нісі Кюсуке, Танака Тароемон, Найто Нандзюро, Сонохока Кюемон, Куранодзьо, Тономо, Кіцунай, Кюдзі та кількома іншими підлеглими Рокуемона, а також 40 південними варварами, 10 людьми Мукай Сьоґена та торгівцями — усього 180 людей» (Хроніки роду Дате, Кейтьо-Ґенна , Ґоной с. 56).

Ціллю японського посольства було як обговорити торгові договори з іспанською короною у Мадриді, так і зустрітись з Папою Римським. Дате Масамуне проявив велике бажання радо зустріти католицьку релігію в своїх володіннях: він запросив Луїса Сотело та авторизував пропаганду християнства у 1611 році. У своєму листі до Папи Римського, надісланому з Хасекурою він пише: "Я надам свої землі для створення бази для Вашої місіонерської роботи. Надішліть до нас якомога більше .

Сотело у своїй розповіді про подорож наголошує на релігійному вимірі місії, стверджуючи що головною ціллю було поширити християнську віру в північній Японії: : «Мене раніше було відправлено як посла Ідате Масамуне, що тримає в своїх володіннях королівство Ошу [Японською:] (що у східній частині Японії) — котрий, хоча ще й не переродився через хрещення, був катехізисованим, та був палким в тому, що християнська віра має проповідуватись у його королівстві — разом з іншим вельможею його двору, Філіппом Франсиком Фашекурою Рокуємоном, до Римського сенату й до того, хто в той час стоїть на чолі Апостольського Престолу, Його Святості Папи Павла V.» (Луїс Сотело, De Ecclesiae Iaponicae Statu Relatio, 1634).[sic] (p. 1)

Посольство було скоріше за все, на той час, частиною плану по врізноманітненню та збільшенню обсягів торгівлі з іншими країнами, перед участю християн у Осацькому повтанні, що призвело до радикальної реакції зі сторони Сьоґунату у вигляді заборони християнства на територіях під його прямим контролем 1614 року.

Транс-Тихоокеанська подорож Після того як його було збудовано, 28 жовтня 1613 року корабель відплив до Акапулько з приблизно 180 людьми на борту, включно з 10 самураями сьоґуна (наданими міністром мореплавства Мукай Сьоґеном Тадакацу, 12 самураями з Сендаю, 120 японськими торговцями, моряками, прислугами, а також приблизно 40 іспанцями та португальцями, включаючи Себастьяна Віскаїно, котрий, за його власними словами, перебував лише як пасажир.Sebastian Vizcaino «Account of the search for the gold and silver islands», quoted by Gonoi

Нова Іспанія (Акапулько)

Корабель спершу дістався мису Мендосіно в сьогоденній Каліфорнії, й згодом продовжив подорож вздовж берегу, прибувши 25 січня 1614 року, після трьох місяців у морі, до Акапулько. Японців прийняли з розкішною церемонією, але вони змушені були чекати в Акапулько на наказ щодо організації решти їх подорожі.

Між японцями та іспанцями, особливо Віскаїно, виникали бійки, вочевидь через суперечки щодо того як розпорядитись подарунками від японського правителя. Тогочасний журнал, написаний істориком Чимальпаїн Куаутлеуаніцін, ацтецьким вельможею народженим у Амекамеці (стародавня провінція Чалко) 1579 року, чиє формальне ім'я було Домінго Франціско де Сан Антон Муньйон, розповідає, що Віскаїно було серйозно поранено у бійці: