Єпископ Володимир (в миру Володимир Опанасович Дахівник-Дахівський, або Даховник-Даховський 1893 — після 1930-х) — юрист, український релігійний діяч, єпископ УАПЦ з титулами Переяславський (1922), Кам'янецький (1922—1927), Тульчинський (1927—1930).
Життєпис Народився на Полтавщині. Здобув освіту у духовній семінарії, закінчив Московський університет (юридичний факультет). Працював на Далекому Сході.
Висвятився на священика 1917-го.
Був делегатом Першого собору православної церкви 1921 року. Організовував УАПЦ на Переяславщині, відтак 2 січня 1922-го за несподівано великої уваги громадськості (зійшлась величезна кількість люду) був висвячений на єпископа Переяславського у Мазепинській церкві місцевого монастиря, яка, до того ж, не належала УАПЦ.
Щоправда через конфлікт із окружною радою був змушений за короткий час полишити єпархію.
Того ж 1922-го став єпископом Кам'янецьким. Дахівник-Дахівський влаштував на новій єпархії чистку духовенства (найбільш аморальних осіб), а також виключив чотири парафії, які відмовлялися виконувати вказівки єпископа. За те зазнав критики, довго просив підшукати йому іншу єпархію.
Відтак 15 лютого 1927 року таки був переведений — став єпископом Тульчинським (Тульчинсько-Гайсинської округи). У Тульчині церкви УАПЦ не було, тому місцем перебування єпископа був Ладижин.
У 1927 році під час перебування у Києві давав поради Всеукраїнській православній церковні раді (ВПЦР) щодо першого номера журналу «Церква і життя». «Журнал слід наблизити більш до розуміння середнього читача і навіть до загальнограмотного парафіянина, а тому треба більш популяризувати зміст журналу, бо інакше він не зацікавить духівництво й залишиться в Редколегії», — висловлювався Дахівник-Дахівський.
Дахівник-Дахівський був єпископом Тульчинським до самознищення церкви під тиском ДПУ 1930 року. Сам єпископ тоді написав фатального листа, який став приводом для скликання другого «надзвичайного» собору УАПЦІрина Преловська. «Надзвичайний» церковний Собор УАПЦ 28–29 січня 1930 р. .
У 1931 році заарештований і вивезений до Сибіру. Там загинув.
Примітки
Джерела Мартирологія українських церков: У 4-х тт. — Т. 1: Українська Православна Церква. Документи, матеріали, християнський самвидав України / Упоряд. і ред. О. Зінкевич і О. Воронін.– Торонто-Балтимор: Укр. вид-во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1987. — С. 948; Войналович, 2002. — С. 164.