Приголосні звуки української мови — звуки, що утворюються за допомогою голосу й шуму (сонорні) або тільки шуму (шумні), при їх вимові струмінь видихуваного повітря, проходячи через ротову порожнину, натрапляє на різноманітні перешкоди.
При цьому, слід відрізняти звуки мови (фонеми), які є самостійними фонологічними одиницями, і звуки мовлення (алофони) , серед яких можуть бути наявні варіації реалізації (вимови) самостійних фонем (як наприклад, у слові свято, звук [вʹ] є пом'якшеною версією/ алофоном звука [в]). В українській мові нараховується 32 приголосні фонеми, що в свою чергу класифікуються наступним чином:
за участю голосу та шуму (найбільший поділ, на сонорні та шумні) за вокалізацією (дзвінкі та глухі); за способом творення (для шумних: проривні, африкати, фрикативні; для сонорних: носові, бокові апроксиманти, апроксиманти, дрижачі); за пасивним органом (губні, язикові, глоткові/ гортанні); за місцем творення (для губних: губно-губні, губно-зубний (один звук); для язикових: передньоязикові (до яких належать ясенні та шиплячі), середньоязиковий (один звук), задньоязикові; для глоткових: глоткові); за ступенем палаталізації (тверді, пом'якшені (алофон), м'які, палатальні). за довжиною (звичайні, довгі).
УФА і Таблиця фонем/алофонів УФА (українська фонетична абетка) — неуніфікована система запису звуків української мови, засобами кирилиці (переважно українською абеткою, та деякими іншими засобами письма, як білоруська літера ў чи службові символи, такі як апострофи і дужки), має значну перевагу перед МФА у вигляді графічного відокремлення м'яких і пом'якшених звуків (різних ступенів палаталізації). УФА використовується зокрема у шкільних підручниках, посібниках з української мови, українськомовних розділах вікіпедії та вікісловника. +Таблиця приголосних звуків української мовиСпосіб утворенняМісце утворенняГубніЯзиковіГлотковіПередньоязиковіСередньоязиковіЗадньоязиковіГубно-губніГубно-зубніЯсенніШиплячітвердіпом'якшені (алофони)твердіпом'якшені (алофони)твердім'якітвердіпом'якшені (алофони)палатальнітвердіпом'якшені (алофони)твердіпом'якшені (алофони)шумніпроривнігл.[п] /p/[пʹ] /pʲ/[т] /t/[тʹ] /tʲ/[к] /k/[кʹ] /kʲ/дз.[б] /b/[бʹ] /bʲ/[д] /d/[дʹ] /dʲ/[ґ] /ɡ/[ґʹ] /ɡʲ/африкатигл.[ц] /t͡s/[цʹ] /t͡sʲ/[ч] /t͡ʃ/[чʹ] /t͡ʃʲ/дз.[д͡з] /d͡z/[д͡зʹ] /d͡zʲ/[д͡ж] /d͡ʒ/[д͡жʹ] /d͡ʒʲ/фрикативигл.[ф] /f/[ф] /f/[с] /s/[сʹ] /sʲ/[ш] /ʃ/[шʹ] /ʃʲ/[х] /x/[х’] /xʲ/дз.[з] /z/[зʹ] /zʲ/[ж] /ʒ/[жʹ] /ʒʲ//ɣ/[г] /ɦ/[гʹ] /ɦʲ/сонорніносовідз.[м] /m/[мʹ] /mʲ/[н] /n/[нʹ] /nʲ/апроксиманти[в] /ʋ/[вʹ] /ʋʲ/[й] або [j] /j/бокові апроксиманти[л] /ɫ/, /l/[лʹ] /lʲ/дрижачі[р] /r/[рʹ] /rʲ/ Коментарі:
Фонеми виділені напівжирним шрифтом, у той час, як звичайні залишаються незмінними. Різні лінгвісти позначають звук /j/ в УФА по-різному, деякі використовують кириличну [й] для всіх випадків реалізації цієї фонеми, а хтосьДовідник з української мови. 5—11 класи.— 2-ге вид., виправл.—Х.: Вид-во "Ранок", 2011.— 464 с. — (навчально-практичний довідник) О. О. Тєлєжкіна. ISBN 978-611-540-218-2.Орфоепічний словник / Укладач Погрібний М. І.,К.:Рад.школа, 1983. — 629с. використовує два різні символи, для вокалізованого звуку [ĭ] (який з'являється у більшості випадків використання літери й), та складового [j] (що з'являється у сполученні йо). Звуки [х] та [г] не є абсолютно парними (вони, ніби "перестрибують" через рядок задньоязикових, до глоткових), але за відсутністю фонеми, що була б абсолютною парою, вони традиційно об'єднуються в пару [х] — [г], за глухістю та дзвінкістю. Незважаючи на це, звук /ɣ/ (парний до [х]) з'являється в якості алофона, у позиціях, де після х іде дзвінкий шумний приголосний, як у слові чахохбілі [чахоɣб’іл'і]. У шкільних підручниках, й інших джелелах, він за традицією записується як [г]. Тверді приголосні, що не є палаталізованими, не мають особистих означок/символів, у той час, як м'які приголосні позначаються прямим типографічним апострофом ⟨ ' ⟩, або скісною рискою/акутом ⟨ ʹ ⟩. Пом'якшені, у свою чергу, позначаються рукописним апострофом ⟨ ’ ⟩ (іноді, помилково позначається двома апострофами). Палаталіний звук [й] за відсутністю твердої пари, не позначається будь-якими засобами, крім власного накреслення. Звук [в] (який розвинувся із праслов'янського звуку *w, оскільки праслов'янській мові були непритаманні звуки [v] та [f]) та запозичений звук [ф] не є парними, та навіть не є "парними через рядок", як пара [х] — [г].
Класифікація за участю голосу та шуму (шумні, сонорні) За участю голосу й шуму приголосні звуки поділяють на сонорні, і шумні (що, в свою чергу, поділяються на більш вокалізовані, дзвінкі, і менш цілком шумні — глухі).
Сонорні звуки — приголосні, що характеризуються перевагою тону над шумом. Артикуляційно вони є приголосними, але за акустичними характеристиками вони наближені до голосних звуків. Це, зокрема, [в], [л], [м], [н], [р]. Звуки [л] та [р], і всі звуки в їх межах, мають назву "плавні". Шумні звуки — приголосні, що творяться за допомогою голосу й шуму. Залежно від наявності голосу, вони поділяються на дзвінкі й глухі. Дзвінкі й глухі (крім [ф]) утворюють акустичні пари. Сонорні звуки таких пар не мають.
КласифікаціяФонемиКоментар Сонорні [в], [м], [н], [нʹ], [л], [лʹ], [р], [рʹ], [й] голос переважає над шумом.Шумні Дзвінкі [б], [д], [дʹ], [г], [з], [зʹ], [ж], [дж], [дз], [дзʹ], [ґ] шум переважає над голосом. Глухі [п], [т], [тʹ], [к], [с], [сʹ], [ш], [ч], [ц], [цʹ], [ф], [х] тільки шум.
Складотворення сонорними звуками На відміну від інших слов'янських мов, таких як наприклад сербська, чеська чи словацька, в українській мові сонорні звуки не можуть утворювати склади. У запозичених з інших мов словах, що закінчуються на -тр, -др (Олександр, театр, метр, пюпітр), замість створення окремих, силабічних складів [tr̩], [dr̩] вимовляються як [тер], [дер], що мало відображення у Скрипниківці.
Звук ў Вокалізація (редукція) звуку [в] відбувається після голосних звуків, якщо після нього немає іншого голосного (при цьому, наявність голосного перед цим звуком, може бути поза межами слова, як наприклад у словосполученнях, де перше слово закінчується на голосну, а друге починається на літеру в: на вплив [на‿ўплиў], але: через вплив [че́реиз вплиў].
Критерії, за якими [в] переходить у [ў]:
у кінці слова після голосного: став [стаў]; всередині слова після голосного перед приголосним: автор [а́ўтор]; на початку слова перед приголосним, якщо перед ним є голосна: на вплив [на ўплиў], але через вплив [че́реиз вплиў].
Класифікація за місцем творення (губні, язикові, глоткові) За місцем творення приголосні поділяються на: губні; губно-губні; губно-зубний звук [ф]; язикові — приголосні, які залежно від того, яка частина язика торкається до піднебіння, поділяються на: передньоязикові; середньоязиковий звук [й]; задньоязикові; глотковий (фарингальний) звук [г].
КласифікаціяФонемиГубні Губно-губні [б], [п], [в], [м]Губно-зубний[ф]Язикові Передньоязикові [д], [дʹ], [т], [тʹ], [з], [зʹ], [c], [cʹ], [ц], [цʹ], [дз], [дзʹ], [ж], [ч], [ш], [дж], [л], [лʹ], [н], [нʹ], [р], [рʹ] Середньоязиковий [й] Задньоязикові [ґ], [к], [х]Глотковий [г]
За способом творення За способом творення приголосні звуки поділяються на: проривні: африкати; фрикативи; носові; бокові; апроксиманти; дрижачі.
КласифікаціяФонеми Проривні [б], [п], [д], [дʹ], [т], [тʹ], [ґ], [к] Африкати [дж], [дз], [дзʹ], [ч], [ц], [цʹ] Фрикативи [ф], [з], [зʹ], [с], [сʹ], [ж], [ш], [й], [г], [х], [л], [лʹ] Носові[м], [нʹ], [н]Бокові[л], [лʹ]Апроксиманти[в], [й] Дрижачі [р], [рʹ]
Класифікація за палаталізацією Приголосні звуки за палаталізацією поділяють на тверді, пом'якшені, м'які та палатальні.
КласифікаціяЗвукиКоментар Тверді [д], [т], [л], [н], [р], [з], [ц], [с], [дз], [б], [п], [в], [м], [ф], [г], [к], [х], [ж], [ч], [ш], [ґ], [дж]за умовченням, на позначення відповідних літер Пом'якшені[бʹ], [пʹ], [вʹ], [мʹ], [фʹ], [жʹ], [чʹ], [шʹ], [джʹ], [ґʹ], [кʹ], [хʹ], [гʹ]губні, шиплячі та заньоязикові звуки, перед літерами і, я, ю, єМ'які[дʹ], [тʹ], [нʹ], [дзʹ], [цʹ], [зʹ], [сʹ], [й], [лʹ], [рʹ]ясенні, плавні звуки, перед літерами і, я, ю, є, ьПалатальний[й]за умовченням Див. також Вимова в українській літературній мові Українська фонетика Вимова Фонетика Голосний звук Приголосний звук
Примітки