Туркестанський хребет — гірський хребет Гісаро-Алайської системи в Центральній Азії.
Загальна інформація Хребет простягнувся від гірського вузла на сході (звідси також розходяться Алайський та Зеравшанський хребти) до Самаркандської оази на заході, обмежує з півдня Ферганську долину та Голодний степ. Довжина 340 км, висоти до 5509 м, в найсхіднішій частині до 5621 м.
В західній частині від Туркестанського хребта відгалужується у північно-західному напрямку хребет Мальгузар, межа з яким проходить по долині річки та перевалу Гуралаш, що веде з долини Заамінсу в долину річки . Верхня течія останньої спершу має широтне спрямування та відділяє найзахіднішу частину Туркестанського хребта, що носить назву Чумрактау, від хребта Мальгузар.
Через перевал Шахрістан (3378 м) проходить автомобільний тракт Худжанд — Душанбе.
Геологічний склад Складається з різноманітних піщано-глинистих порід крейдової і третинної систем; подекуди виходять на поверхню палеозойські відклади; в області головного виступають кристалічні породи та метаморфічні сланці;
У передгір'ях до 1500 м — напівпустельна і степова рослинність, на висоті 1500—2000 м — злакові луки та ліси з арчі, які вище (3000 м) переходять в альпійські луки.
Гідрографічна мережа Південний схил хребта обернений до витягнутої в широтному напрямку долини річки Зеравшан (відділяє Туркестанський хребет від Зеравшанського).
Північний схил хребта дренують, зокрема, такі річки як Басманда, , Шахристансай, Ходжимушкентсай, і численні ліві притоки Санзару, що належать до лівобережної частини сточища Сирдар'ї (втім, наразі Каттасой, Шахристансай, Ходжимушкентсай та Заамінсу повністю розбираються для господарських потреб). За рахунок стоку з північного схилу наповнюються такі водосховища, як Заамінське, Ходжамушкентське, Каттасойське та Даханасойське.
Примітки