Фасціольо́з (, ) — зоонозний біогельмінтоз, який спричинюють статевозрілі гельмінти з роду Fasciola, родини , класу Platyhelminthes (Трематоди). Характеризується переважним ураженням печінки і жовчовивідної системи, хронічним перебігом.
Фасціольоз включає 3 захворювання: печінковий фасціольоз, який спричинює Fasciola hepatica (застарілі назви — Distoma hepaticum, Distomum hepaticum, тому застаріла на сьогодні назва — дистоматоз, також — «печінкова гниль»), гігантський фасціольоз («гігантоз»), який спричинює , рідкісний у людей індійський фасціольоз, який спричинює .Хоча є думка, що ця фасціола є тотожною Fasciola gigantica — M.M. Sarwar Fasciola hepatica Varma, a synonym of F. gigantica Cobbold Biologia, 3 (1957), pp. 168—175 Через те, що це дуже подібні за епідеміологічними властивостями, патогенезом, клінічними проявами хвороби, їх розглядають практично завжди під однією об'єднувальною назвою — «фасціольоз».
Історичні відомості Ймовірно, що Fasciola hepatica вперше виявили давно різні люди в різних країнах, адже знахідки гельмінта в жуйних тварин були численними здавна. Першу письмову згадку про цього гельмінта зробив француз Жан де Брі, який був знаний як «Добрий пастир», в 1379 році. Йому замовив французький король Карл V написання трактату про належне утримання овець і виробництво вовни. Незважаючи на те, що де Брі не описав морфологію паразита, він був упевнений в тому, що саме цей черв'як є причиною гнилі печінки у овець, і тому немає сумнівів у тому, що він описав вид, який на сьогодні знаний як Fasciola hepatica. Де Брі вважав, що захворювання овець відбувається через вживання в їжу листя рослин роду Ranunculus, які ростуть у певних місцях.de BRIE J. Le bon berger ou le vray régime et gouvernement des bergers et bergères. Composé par le ru stique Jehan de Brie le bon berger (1379), Isidor Liseux, Paris, pp 160, 1879 (reprinted from the edition of 1541). У 1523 році англійський правник Ентоні Фітцгерберт у своїй книзі про скотарство згадав про печінкових сисунів , вперше ввівши таку англійську назву.FITZHERBERT A. The boke of husbondrye. Here begynneth a newe tracte or treatyse moost profytable for all husbande men: and very frutefull for alle other persons to rede, pp65, 1523. Formerly attributed to Sir Anthony, but really written by John, his brother. Вважають, що він таку назву вивів від староанглійської назви камбали — «floc».CAMERON TW. The internal parasites of domestic animals, A&C Black Ltd., London, pp292, 1934 Яйця Fasciola hepatica знаходили та продовжують знаходити в рештках тіл людей, які померли багато років тому. Зокрема, їх знайшли у копролітах щонайменше 20 людей з неолітичного поселення на березі Боденського озера в Німеччині (у проміжку 3384-3370 років до н. е.).Le Bailly, M., F. Bouchet. 2004. Etude paleoparasitologiques des coprolithes humains. Arch. Thurgau 12:372-377. Яйця Fasciola hepatica у природі виявив 1698 року голландський лікар та дослідник Говерт БідлоуBIDLOO G. Brief van G Bidloo, aan Antony van Leeuwenhoek, wegens de dieren, welke men zomtyds in de lever der schaapen en andere beesten vind, H van Kroonevelt, Delft, pp 34, 1698. In, The select works of Anthony van Leeuwenhoek containing his microscopical discoveries in many of the works of nature, translated by S Hoole from the Dutch and Latin editions, Henry Fry, London, 1798 Присутність Fasciola hepatica в людей вперше зафіксували в 1760 році під час розтину жіночого трупа в Берліні.PALLAS PS. Dissertatio medica inauguralis de infestis viventibus intraviventia, Lugduni Batavorum, 1760 У живої людини виявили дорослі особини Fasciola hepatica в 1881 році англійські лікарі В. Гамбл та В. ЛашHUMBLE WE, LUSH WV. A case of Distoma hepaticum (liver-fluke) in man. British Medical Journal ii: 75-76, 1881 Між 1880 і 1883 роками британський паразитолог Олджернон Томас та німецький зоолог Рудольф Лейкарт встановили роль прісноводних молюсків у передачі фасціольозу, а 1883 року повністю розшифрували життєвий цикл гельмінта.Reinhard, E. G. 1957. Landmarks of parasitology. I. The discovery of the life cycle of the liver fluke. Exp. Parasitol. 6:208-232.
Fasciola gigantica виявив та описав у 1855 році британський зоолог та паразитолог Томас Спенсер КобболдCOBBOLD T S. Description of a new trematode worm (Fasciola gigantica). Edinburgh New Philosophical Journal, new series, 2: 262—267, 1855 . Перший випадок фасціольозу в людей, який спричинив цей вид фасціол, у 1928 році описали французькі лікарі на чолі з КодвельомCODVELLE, GRANDCLAUDE, VANLANDE. Un cas de distomatose humaine à Fasciola gigantica (Cholécystite aigue distomienne avec lésions particulières de la paroi Fascioliasis 123 vésiculaire). Bulletins et Mémoires de la Société Médicale des Hôpitaux de Paris 52:1180-1185, 1928
Fasciola indica вперше виявив А. Варма в 1953 році.A.K. Varma On Fasciola indica N sp with some observations on Fasciola hepatica and Fasciola gigantica Journal of Helminthology, 27 (1953), pp. 185—198
Актуальність
Трематодози, які передаються харчовими продуктами, включаючи фасціольоз, щороку спричинюють у всьому світі втрату 2 мільйонів років життя через інвалідність і смерть. У світі щорічно реєструють до 17 млн випадків зараження людей фасціолами.Fürst T, Keiser J, Utzinger J. Global burden of human food-borne trematodiasis: a systematic review and meta-analysis. Lancet Infect Dis. 2012 Mar. 12(3):210-21. Повідомляється, що високоендемічними по фасціольозах є Болівія, Еквадор, Перу та Єгипет. Там в окремих районах зараженість населення сягає 90 %.Lopez M, White AC Jr, Cabada MM. Burden of Fasciola hepatica Infection among Children from Paucartambo in Cusco, Peru. Am J Trop Med Hyg. 2012 Mar. 86(3):481-5. Haseeb AN, el-Shazly AM, Arafa MA, Morsy AT. A review on fascioliasis in Egypt. J Egypt Soc Parasitol. 2002 Apr. 32(1):317-54. Фасціольоз, який спричинює Fasciola hepatica, реєструють найбільше в світі, окрім країн із тропічним і субтропічним кліматом у Німеччині, Франції, країнах Балканського півострова, Балтії, у Грузії, Узбекистані.Keiser J, Utzinger J. Food-borne trematodiases. Clin Microbiol Rev. 2009 Jul. 22(3):466-83. Fasciola gigantica зумовлює випадки фасціольозу переважно в країнах із тропічним і субтропічним кліматом, ступінь поширеності менший.Youn H. Review of zoonotic parasites in medical and veterinary fields in the Republic of Korea. Korean J Parasitol. 2009 Oct. 47 Suppl: S133-41. Fasciola indica — поширена гніздно на півострові Індостан, значно поступається ареалу двох інших видів.A. K. Varma On Fasciola indica n.sp. with Some Observations on F. hepatica and F. gigantica Journal of Helminthology, Volume 27, Issue 3-4 December 1953, pp. 185—198
Етіологія Збудники фасціольозу Fasciola hepatica — якого називають звичайним печінковим сисуном (також часто його називають просто «печінковий сисун»).Хоча існує назва «Печінкові сисуни» позатаксономічної групи гельмінтів.; також — «двовустець печінковий»Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3.; застаріле — «печінковий дворот», Зюков А. М. (за участі Падалки Б. Я.) Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. Державне медичне видавництво УРСР, К. 1947. — 392 с., Fasciola gigantica, якого називають гігантським сисуном та Fasciola indica, якого називають індійським сисуном. Fasciola hepatica — невеликий гельмінт листоподібної форми, який досягає завдовжки 30 мм, завширшки — 8-12 мм. На передній частині гельмінта, витягнутої у вигляді хоботка, знаходяться ротова і черевна присоски. Ротова присоска, вона ж є ротовим отвором, переходить у глотку, а потім у кишкову трубку. Має розгалужені сім'яники у вигляді злегка звивистих канальців. Fasciola gigantica на відміну від Fasciola hepatica має більші розміри — завдовжки до 7-8 см, хоча завширшки так само до 12 мм, і подовженішу форму. Яйця мають розмір 150—190х75-90 мкм.
Статевозрілі гельмінти паразитують у печінці і жовчовивідних шляхах багатьох домашніх (велика і дрібна рогата худоба, коні, верблюди, кролики, тощо) і диких (олені, антилопи, білки, бобри) жуйних тварин, усі вони — облігатні (тобто основні головні) остаточні хазяї гельмінта. Людина в циклі розвитку паразита також може стати остаточним хазяїном.Статевозрілий гельмінт виділяє жовтувато-бурого забарвлення яйця розмірами 0,13-0,14 на 0,07-0,09 мм, які мають кришечку. За період свого життя (5 років) гельмінт відкладає близько 2 млн яєць, які виводяться назовні з випорожненнями.
Яйця, які потрапили в сухий ґрунт, швидко гинуть. Лише в тих, які потрапляють у воду, починається розвиток зародка, цей цикл триває кілька тижнів і завершується утворенням мірацидія. Мірацидій, вільно плаває у воді, зберігає життєздатність лише протягом 1-3 днів. Якщо протягом цього терміну йому зустрінеться молюск малий ставковик Limnea truncatula (облігатний проміжний хазяїн) або інші прісноводні молюски, мірацидій активно впроваджується в тіло молюска, в якому проходять чергові стадії розвитку, перетворюючись через 2 тижні в спороцисти, з яких утворюються церкарії. Вони покидають проміжного хазяїна. До гельмінтів більш сприятливі молоді молюски. Дощове літо сприяє різкому збільшенню чисельності молюсків у біотопах малого ставковика, а також інших видів роду Limnaea та кількості інвазованих фасціолами тварин. Висока вимогливість малого ставковика до умов довкілля визначає осередковий характер місць проживання Limnaea truncatula. Площа таких водних осередків часто не перевищує декількох квадратних метрів. У швидко проточних струмках і річках, глибоких водоймах з низькою температурою води і там, де вода забруднена органічними речовинами, а також у водоймах з піщаним і торф'яним дном малий ставковик не живе.
Висока адаптованість Fasciola hepatica до значної кількості прісноводних молюсків забезпечує цьому гельмінту широке поширення в світі. Натомість при інвазії, яку спричинює Fasciola gigantica, цей гельмінт адаптований тільки до молюсків Radix natalensis та Radix auricularia, що обмежує його поширення.Mas-Coma, S., M. D. Bargues, and M. A. Valero. 2005. Fascioliasis and other plant-borne trematode zoonoses. Int. J. Parasitol. 35:1255-1278.
Ті церкарії, які потрапили у воду, прикріплюються до рослин, що зростають на березі річки або у воді, і перетворюються на нерухомі цисти — адолескарії. З їжею (травою, овочами) адолескарії потрапляють у шлунок тварин, де з цисти вивільняються рухливі личинки. Вони досягають печінки, проникаючи через стінку тонкої кишки і глисонову капсулу, і через 3 місяці перетворюються на статевозрілі особини.
Епідеміологічні особливості Вівці, велика рогата худоба та кози є остаточними хазяями і, відповідно, джерелами інвазії. Рідше це коні, свині, буйволи, осли, олені, лосі, бобри, зайці. Інвазована людина або тварина безпосередньої небезпеки для оточуючих не представляють при безпосередньому контакті. Однак, потрапляння у водойми, де мешкають прісноводні молюски, фекалій, які містять яйця фасціол, може призвести до формування осередку інвазії.
Людина заражається аліментарно, вживаючи в їжу різні водні рослини (дикий кресс-салат, кок-сагіз, тощо), на яких фіксовані адолескарії. Можна заразитися і при вживанні в їжу звичайних городніх овочів (салат, цибуля), для поливу яких використовували воду із забрудненого водоймища. Описують випадки зараження людини при вживанні в їжу погано просмаженої тваринної печінки, в якій збереглися статевозрілі гельмінти. Пік захворюваності припадає на літній час.
Патогенез