Нірінберг Павло Рафаїлович ( 31 травня 1936, Вінниця — 5 серпня 2008) — дніпровський архітектор.
Народився у Вінниці у єврейській родині. З першого разу не вступив до Ленінградського інженерно-будівельного інституту. Навчався у Саратівському будівельному технікумі. Вступив до Ленінградського інженерно-будівельного інституту. На 5-му курсі Павло Нірінберг переміг у конкурсі на оформлення участі Ленінграда у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Хельсінкі. Він був премійований поїздкою у Фінляндію, де мав змогу побувати у майстерні Алвара Аалто. Керівником дипломного проекту був Лазар Хідекель, один із засновників УНОВІСа та поборник супрематичних ідей в архітектурі, учень Казимира Малевича та Марка Шагала.
Після інституту був направлений на роботу до Красноярська, де пропрацював 3 роки. Він побудував будівлю Красноярського міськвиконкому, будівлю Красноярського міськкому партії, Палац молоді. Він вирішив знайти краще місце роботи, бо був неоцінений й працював за мінімальною платнею.
По закінченні контракту відгукнувся на оголошення у журналі «Архітектура СРСР» — «Дніпропетровськ запрошує». Він поступив на роботу у Дніпроцивільпроекті.
1967 року Нірінберг став Головним архітектором проекту.
Доробок Павла Нірінберга у 1970–1980-х роках вплинув на розвиток особливої дніпровської архітектурної школи. Саме йому довелося побудувати основні громадські будівлі міста, що сформували сучасний вигляд Дніпра.
забудова житлового району «Лоцманський» (згодом перейменовано на «Перемога»), — у довіднику «Пам'ятки історії та культури УРСР» названо «зручність і стрункість архітектурних ансамблів, оригінальність і різноманітність пластичних елементів, сміливе застосування кольору, високий рівень благоустрою та озеленення», «Будинок книги» на розі проспекту Яворницького й вулиці Вернадського 1976 рік, — 18-ти поверховий панельний будинок з 2-поверховою книгарнею, тривалий час була найвищою будівлею міста, Міський лекторій (літній театр) у парку Шевченка, 1977 рік — на думку Нірінберга був його найкращою роботою, особливість у чудовій акустиці й деревах, що ростуть крізь дах, монолітні 28- та 29-поверхові будинки на Мандриківці, 1975—1979 роки — зведені за революційною технологією ковзної опалубки, Дніпровський цирк, 1977—1980 роки — дах у класичній формі мандруючого цирку — «шапіто», кільцева галерея під трибунами, повноцінний репетиційний манеж, будівля Дніпровської міськради, 1983 рік, Кінотеатру «Батьківщина» Забудова вулиці Мечникова — зразок комплексного підходу до реконструкції міських кварталів у історичному центрі.
1998 року Павло Нірінберг емігрував до США й оселився у Нью-Йорку. Там він брав участь у архітектурних конкурсах, зокрема підготував Ескіз театральних кас для міста Нью-Йорк. Він був обурений тим, що коїться у рідному Дніпрі й написав публічного листа до голови міста Івана Куліченко про спотворений проект хмарочоса «Брама» біля Центрального мосту й цирку.
Нереалізовані проекти цього автора: житловий масив на Мануйлівському проспекті забудова Театрального бульвару, реконструкція центру міста з хмарочосом «Брами».
Павло Нірінберг був: Членом Спілки архітекторів СРСР, Лауреатом Державної премії СРСР, Заслуженим архітектором України, Почесним членом Української академії архітектури, Членом комітета по присудженню Державної премії України у області архітектури. Старша донька Павла Нірінберга мешкає у Берліні й викладає архітектуру за підручником написаним її батьком разом з провідними викладачами Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.
Павло Нірінберг помер 5 серпня 2008 року на еміграції у Америці.
Галерея
Вшанування пам'яті У 2016 році його ім'ям на Горі, у Соборному районі міста Дніпра названа вулиця.
Примітки
Джерела http://artukraine.com.ua/a/pavlo-nirinberg/#.WAFkrMd75EY http://gorod.dp.ua/tema/persons/?pageid=1047 http://www.konstr.narod.ru/Nirinber.htm