Англійський сад (також Англійський парк) у Мюнхені — один із найбільших міських парків у світі, його загальна площа — 4,17 км², а протяжність — приблизно 5,5 км від центра міста до його північної околиці. Створений у 1792 році садовим архітектором Фрідріхом Людвігом Шкелем й отримав свою назву на честь застосованого при його проектуванні архітектурного стилю англійського ландшафтного парку, який, в протилежність помпезному й симетричному французькому парку, прагне максимальної природності композиції, надаючи перевагу пейзажному стилю перед регулярним. Парк є одним із перших народних парків (тобто доступних для всіх бажаючих) у сучасній Європі.

За площею Англійський сад у Мюнхені більший, ніж знаменитий нью-йоркський Центральний парк або лондонський Гайд-парк. Він є улюбленим місцем відпочинку як мюнхенців, так і багатьох туристів. Розмір парку, його визначні місця (Китайська вежа, Моноптер), пивні сади, атмосфера відпочинку, а також галявини, на яких дозволено засмагати нудистам, зробили Англійський парк відомим у всьому світі.

Розташування

Англійський парк починається у самому центрі Мюнхена, біля баварської державної канцелярії і Будинку мистецтва і тягнеться смугою шириною до 1 кілометра на північ вздовж річки Ізар паралельно вулицям Людвігштрассе, Леопольдштрассе та Унгерерштрассе. Міський автобан Середнє кільце () розділяє парк на дві частини: південну та північну (Хіршау), з'єднані між собою пішохідним мостом. На півночі парк закінчується біля Студентського містечка (Studentenstadt). У той час, як у південній частині парку в спекотний літній день може знаходитися одночасно до 60 тис. осіб (а у випадку дуже гарної погоди до 120 000 (населення середнього німецького міста)), північна частина зберігає характер тихого та затишного міського лісу.

Історія

Парк був створений у 1792 році садовим архітектором Фрідріхом Людвігом Шкелем () на завдання курфюрста Баварії Карла Теодора, який розпорядився, щоб при кожному гарнізонному місті були створені військові сади. Сади повинні були давати солдатам практику в сільськогосподарських роботах, а також використовуватися як місце для відпочинку. До того ж, цими садами дозволялося користуватися й іншим категоріям населення. Сад повинен був створюватися на місці сучасної Шонфельдвізе (), у південно-західній частині сучасного парку. У 1792 році парк, спочатку названий Парк Теодора, був відкритий для тоді 40 000 населення Мюнхена. Однак назва Парк Теодора не прижилася, і Англійський парк стали називати його описовою назвою, що збереглася до наших днів.

У 1799 році парк був значно розширений із приєднанням до нього Хіршау. У 1800 році до парку приєднали і ділянки, віддані раніше під військові сади. Творець парку — парковий архітектор фон Шкель — був призначений інтендантом парку в 1804 році і залишався на цій посаді до своєї смерті в 1823 році. На честь його внеску в створення і благоустрій Англійського парку фон Шкелю був встановлений пам'ятник посеред парку біля озера Клейнхессенлое (Kleinhesseloher See).

Уже при Фрідріху Людвігу Шкелю парк набув своєї сучасної форми. Єдиним серйозним доповненням відтоді було створення пагорба для Моноптера його племінником Карлом Августом Шкелем, який замінив його на посту директора парку. Будівництво пагорба і Моноптера велося з 1832 по 1837 роки, архітектором Моноптера виступив Леон фон Кленце.

У двадцятому столітті територія парку була розширена майже на третину, перш за все за рахунок додавання до нього 30 гектарів колишньої території локомотивного заводу Маффая і 67 гектарів колишнього лісу Хіршау ().

Під час Другої світової війни бомбардування пошкодили Моноптер і зруйнували Китайську вежу. 93 000 кубометра щебеню були звалені в Хіршау. Територія була розчищена тільки в 1953 році, коли на цьому місці були побудовані спортивні майданчики для шкіл.

У 1963 році трохи на північ від озера Кляйнхессенлое було побудовано дулянку міського кільцевого автобану під назвою Isarring, що розділив парк на дві частини: північну (Хіршау) і південну, які сьогодні з'єднані пішохідним мостом і декількома тунелями.

Кілька разів парк був пошкоджений природними катаклізмами – багато дерев було повалено ураганами в 1964, 1988 і 1990 роках. Голландська хвороба в'яза знищила всі в'язи в парку. Ці втрати були компенсовані акцією пожертвування дерев, організованою мюнхенською газетою «Abendzeitung», яка проводилася в 1989 і 1990 році у зв'язку з 200-річчям парку. Під час акції було посаджено понад 1500 дерев, 1000 з яких були в'язи, стійкі до голландської хвороби в'язів.

Статистика

За інформацією Баварського управління замками, парками і озерами: Площа: 4,17 км², з них: Дерева і чагарники: 1,3 км² Галявини: 1,86 км² Водойми: 0,16 км² Протяжність з півдня на північ: 5,5 км Загальна довжина стежок у парку: 78 км З них для коней: 12 км Довжина струмків: 8,5 км Мостів і кладок: більше 100 Видів птахів, що гніздяться: більше 50 Кількість працівників, які обслуговують парк: 60 Річні витрати на утримання парку: 2,7 млн € Кількість відвідувачів на рік: 3,5 млн чоловік Маса прибираного за рік сміття: 70 т

Водойми При проектуванні парку садовим архітектором фон Шкелем була створена розгалужена мережа струмків, а також кілька озер. Усі водойми у парку є продовженням підземної системи струмків у Мюнхені, що живляться від Ізару.

Айсбах

Айсбах () — найповноводніший струмок в Англійському парку. Починається біля Будинку Мистецтва, де утворює знамениту стоячу хвилю, що залучає любителів серфінгу з усього світу. Джерелом є підземна мережа струмків Мюнхена, що живиться від Ізару. Айсбах впадає в Ізар у північній частині парку (Хіршау). Від нього відгалужується Оберстегермейстербах, що живить озеро Клейнхессенлое.

Серфінг на Айсбаху, що довгі роки толерувався міською владою, але по суті був нелегальним, був офіційно дозволений з 18 червня 2010 року. Цього вдалося досягти завдяки передачі ділянки Айсбаха, де знаходиться стояча хвиля, і землі навколо неї з юрисдикції землі Баварії в юрисдикцію Мюнхена. Відповідальність за можливі нещасні випадки несуть самі спортсмени, серфінг дозволений на свій страх і ризик. У день, коли серфінг був офіційно дозволений, серед глядачів був присутній і бургомістр Мюнхена Крістіан Уде.

Швабінгер-бах

Швабінгер-бах () — струмок, що починається в його найпівденнішій частині, біля Будинку Мистецтва, де він перетинається з Айсбахом. Початок струмка в Англійському парку утворює водоспад заввишки 1 метр і шириною 15 метрів, побудований в 1814—1815 роках. Живлення здійснюється водою з Ізару. Біля північного краю парку від нього відгалужується Мюльбах. У районі Гархинга впадає в Ізар. Назва струмка походить від назви одного з районів Мюнхена — Швабінг (). На берегах струмка розташовані мальовничі галявини, на деяких із яких дозволено засмагати нудистам. Станом на жовтень 2010 року, таких полян дві: Шонфельдервізе в південній частині парку і Швабінгська бухта в північній частині парку.

Оберстегермайстербах Оберстегермайстербах () — струмок, що відгалужується в районі колишньої будівлі Радіо Свобода від Айсбаха. Оберстегермейстербах протікає паралельно Швабінгербаху по центральній осі парку. Струмок живить озеро Клейнхессенлое. У Хіршау струмок утворює кілька мальовничих ставків, після чого впадає в Швабінгербах у північній частині парку. Середнє скидання води в струмку становить 1 м³/c. Ширина струмка варіюється від 4 до 7 метрів, що впливає і на глибину, і на швидкість течії. Шляхом течії струмка влаштовано сім порогів, на деяких із яких глибина струмка досягає 80 сантиметрів, а течія сильно сповільнюється. На першому такому порозі від струмка відгалужується короткий струмок Зеєбах, що живить Кляйнхессенлое. Оберстегермайстербах, що має в цьому місці завширшки 6 метрів, дуже сильно уповільнює свою течію на цьому порозі. У районі Кам'яної лави від струмка відгалужується короткий струмок Ентенбах, огинаючий на заході Кам'яну лаву. По берегах струмка в усьому його плині ростуть різноманітні листяні дерева.

Озеро Клейнхессенлое

Озеро Клейнхессенлое () — озеро в Англійському парку, розташоване на кордоні північної і південної частини парку. Озеро було створено в 1800 році між на той момент колишнім селом, а нині районом Мюнхена Швабінгом і на той момент північною межею парку з воротами в Хіршау. Між 1807 і 1812 роками площа озера була збільшена в півтора рази до нинішніх розмірів. Його нинішня площа становить 86 410 м². Живлення здійснюється від струмка Оберстегермайстербах. Озеро дуже багате поживними речовинами і рибою (коропами, карасями, щуками), яку раз на рік виловлюють рибалки, які мають відповідний дозвіл.

На території озера є три острови: Königininsel (2720 м²); Kurfürsteninsel (1260 м²); Regenteninsel (640 м²).

На березі озера розташований пивний сад Зеєхаус. Після створення озера на його березі була побудована імпровізована будка для продажу пива робочим парку. Поступово вона розширювалася і стала продавати також молоко і холодні страви, ставши популярним місцем для відпочинку серед гуляючих у парку.

Визначні місця

Південна частина

У південній частині парку, створеної в кінці XVIII століття, розташована більшість історичних пам'яток парку.

Китайська вежа

Китайська вежа () — 25-метрова споруда-фоллі, побудована в 1789—1790 роках за кресленнями Йозефа Фрея архітектором Йоханом Баптистом Лехнером. Як зразок була використана в два рази вища Велика Пагода в Лондонському Королівському парку, для якої, у свою чергу, послужила прикладом порцелянова пагода в саду китайського імператора. У липні 1944 року Китайська вежа згоріла в результаті бомбардувань. У 1952 році вона була відновлена максимально наближено до оригіналу. Біля Китайської вежі розташований другий за розміром пивний сад у Мюнхені. У ньому можуть розміститися 7000 осіб. Пиво, яке там продається, поставляється пивоварнею Hofbräu.

Моноптер

Моноптер — ротонда в грецькому стилі, розташована трохи південніше Китайської Вежі. Свою назву павільйон Моноптер отримав за практично точне відтворення архітектурної форми грецького моноптера.

Коли, розташований неподалік від місця, де нині знаходиться моноптер, Храм Аполлона був зруйнований часом, у фон Шкеля виникла ідея будівництва нового храму. Згодом на основі цієї ідеї була запланована споруда нового храму Аполлона (пізніше від цієї назви відмовилися). Цей невеликий, висотою в 16 метрів храм у грецькому стилі неподалік від Китайської вежі був побудований в 1836 році архітектором Лео фон Кленце. Його основою є пагорб висотою 15 метрів, насипаний в 1832 році за завданням племінника засновника парку, Карла Августа Шкеля, тодішнього директора парку. Для створення пагорба використовувалось будівельне сміття, що залишилося після будівництва Мюнхенської резиденції. Будівництво пагорба і храму було закінчено в 1836 році. Куполоподібний дах храму підтримується 10 іонічними колонами. Особливістю Моноптера є поліхромний розпис каменю, яким у той момент цікавився Лео фон Кленце. Він використовував Моноптер як об'єкт для випробувань цього методу.

Японський чайний будиночок

Японський чайний будиночок () був збудований до Олімпійських ігор 1972 року у честь партнерства з японським містом Саппоро. Японський чайний будиночок і японський сад побудовані на острові, створеному в 1969 році посеред розширеного в цьому місці до невеликого озера Швабінгербаха. Чайний будиночок був подарунком, зробленим для Баварії Сошітсу Сеном, головою чайної школи Урасенке з Кіото. Дизайнерами будиночка стали Сошітсу Сен і Мітсуо Номура. В японському чайному будиночку проходять регулярні японські чайні церемонії.

Пам'ятник Фрідріху Людвігу Шкелю