OH-58 Kiowa ( «Ка́йова») — американський легкий багатоцільовий вертоліт, розроблений компанією Bell Helicopter Textron на основі моделі Bell 206.
З 1969 року широко застосовується Армією США для розвідки та безпосередньої вогневої підтримки наземних військ, у значній кількості постачався на експорт. У ході в'єтнамської війни США втратили близько 45 вертольотів OH-58A.Vietnam Air Losses, USAF, USN, USMC, Fixed-Wing Aircraft Losses in Southeast Asia 1961—1973 (2001).
Розробка 14 жовтня 1960 ВМС США дали запит 25 виробникам вертольотів від імені армії взяти участь у програмі на Легкий вертоліт спостереження (ЛВС). Bell Helicopter взяв участь разом з 12 іншими виробниками, разом з Hiller Aircraft та Hughes Tool Co., Aircraft Division.Remington, Steve. «The Cessna CH-1 Helicopter». CollectAir.com Bell представили конструкцію D-250, який отримав назву YHO-4.Beechy, Robert. «U.S Army Aircraft Acquisition Programs». Uncommon Aircraft 2006. 18 November 2005. Accessed on 19 September 2006. 19 травня 1961 Bell і Hiller були проголошені переможцями конкурсу.See Light Observation Helicopter. The Navy, who was assisting the Army in the selection phase, recommended the Hiller Model 1100, while the Army team preferred the Bell D-250, and then the 1100. The Selection Board selected both aircraft. Afterwards, the acting Army Chief of Staff directed the Selection Board to include the Hughes 369 in the fly-off competition.Spangenberg, George A. George A. Spangenberg Oral History . georgespangenberg.com. Judith Spangenberg-Currier, ed. pp. 187—190. Accessed on 29 April 2008.
Легкий вертоліт спостереження (ЛВС) Bell перетворила конструкцію D-250 у вертоліт Model 206, перейменований на YOH-4A у 1962 і випустив п'ять прототипів літальних апаратів для армійських тестувань і етапу оцінювання. Перший прототип піднявся у повітря 8 грудня 1962.Visschedijk, Johan. «Bell 206 JetRanger». 1000AircraftPhotos.com. 16 October 2003. Accessed on 19 September 2006. YOH-4A також отримав назву Ugly Duckling у порівнянні з іншими конкурсантами. Згідно з тестовими польотами прототипів Bell, Hughes і Fairchild-Hiller, було обрано Hughes OH-6 Cayuse у травні 1965.Spenser, Jay P. «Bell Helicopter». Whirlybirds, A History of the U.S. Helicopter Pioneers, p. 263. University of Washington Press, 1998. ISBN 0-295-98058-3.
Коли YOH-4A було відхилено армією, Bell вирішили виставити вертоліт на цивільний ринок. Окрім недолугого вигляду, вертольоту не вистачало вантажного простору і на задньому місці було місце лише для трьох пасажирів. Рішенням стало перероблювання фюзеляжу, щоб він був більш гладкий і естетичний, що додало 0.45 м3 вантажного простору у процесі.Aastad, Andy. «The Introduction to the JetRanger». Rotor Magazine. Helicopter Association International. Winter 2006—2007. Accessed on 29 April 2008. Перероблений вертоліт отримав назву Model 206A і президент Bell Едвін Дикаєт назвав його JetRanger позначав еволюцію від популярного Model 47J Ranger.
У 1967 армія відновила змагання ЛВС через те, що Hughes Tool Co. Aircraft Division не зміг досягнути договірних вимог щодо виробництва.Holley and Sloniker, p. 8. Bell представив для конкурсу вертоліт Bell 206A. Fairchild-Hiller не змогли представити свій YOH-5A, які успішно продавалися як FH-1100.Hirschberg, Michael J. and David K. Daley. «Bell». US and Russian Helicopter Development In the 20th Century. American Helicopter Society. 7 July 2000. Accessed on 20 April 2007. Врешті, Bell переміг Hughes встановивши нижчу ставку і Bell 206A отримав назву OH-58A. Згідно з традицією армії США, вертоліт OH-58A отримав прізвисько Kiowa на честь індіанського племені Kiowa.Holley and Sloniker, p. 90.
Передовий розвідувальний вертоліт У 1970-ті армія США визнали потребу покращити властивості своїх розвідувальних вертольотів. Передбачаючи AH-64A для заміни застарілого AH-1, армія почала виношувати ідею програми повітряного розвідника для стимулювання розробки сучасних технологій у галузі обладнання нічного бачення і навігаційного обладнання. Серед цілей програми були прототипи які: «…мають розширений діапазон виявлення цілей за допомогою стабілізованої оптичної підсистеми спостерігання дальнього радіуса дії, покращене визначення місця розташування за допомогою використання комп'ютеризованої навігаційної системи, поліпшену живучість за рахунок зменшення звукового, візуального, радарного і інфрачервоного профілю, а також покращені льотні можливості за рахунок продуктивності більших двигунів для забезпечення сумісності з ударними вертольотами».
Армія створила спеціальну групу у Форті Нокс для розробки вимог до системи у березні 1974 і у 1975 група видала вимоги до програми Передового розвідувального вертольота (ПРВ). Згідно з вимогами, вертоліт повинен був працювати вдень і вночі, при будь-якій погоді, а також бути сумісним з усіма збройними системами, які були у розробці та на випробуваннях на 1980-й рік. Програму було ухвалено Радою System Acquisition Review та армією для підготовки випуску вертольотів наступного року. Проте, у той час, як армія намагалася запустити проєкт, Конгрес скасував фінансування проєкту на 1977 фінансовий рік і проєкт було закрито 30 вересня 1976.
Хоча розробка протягом року не йшла, програма змогла вижити без фінансування. 30 листопада 1979 було прийнято рішення про відкладення виробництва провідного розвідувального вертольота на користь модифікації наявних авіапланерів до розвідувальних вертольотів. Розвиток щоглового прицілу було спрямовано на покращення можливостей вертольота для розвідки, живучості й пошуку цілей, ховаючись за деревами і складками місцевості. Для таких модифікацій було обрано вертольоти UH-1 та OH-58, але UH-1 було не прийнято через його великі розміри і легку можливість виявлення. В той самий час OH-58 показав зниження помітності і виявлення через використання щоглового прицілу.
10 липня 1980 армія вирішила, що програма модифікації буде на конкурсній основі для використання комерційних вертольотів, зокрема розробки Hughes Helicopters вертольота Hughes 500D який був кращий у порівнянні за OH-6.
Програма покращення армійських вертольотів (ППАВ) Рішення армії про програму модернізації переросла у «Програму покращення армійських вертольотів (ППАВ)». Bell Helicopter та Hughes Helicopters переробили свої вертольоти для участі у програмі і отриманні контракту. Bell запропонував більш надійну версію OH-58 у своїй моделі 406, а Hughes запропонували оновлену версію OH-6. 21 вересня 1981 Bell Helicopter Textron отримала контракт на виробництво. Перший прототип піднявся у повітря 6 жовтня 1983, а вертоліт було прийнято на озброєння у 1985 під назвою OH-58D.
Спочатку вертоліт призначався для нанесення ударів, підтримки і артилерійських ролей. Армія замовила невелику партію вертольотів і використовувала OH-58D в ролі польового артилерійського спостерігача. Армія вирішила провести ряд тестів для виявлення недоліків. 1 квітня 1986 армія сформувала ударну групу у форті Рукер, Алабама, для усунення недоліків у ППАВ. У 1988 армія планувала припинити використання OH-58D і сфокусуватися на LHX; проте, Конгрес виділив $138 млн для розширення програми, вбачаючи використання ППАВ у зв'язці з Apache у групі мисливець/убивця; вертоліт ППАВ повинен шукати і визначати цілі, а вертоліт Apache повинен знищувати їх.
Міністр армії запропонував спрямувати зусилля на оновлення збройних систем вертольотів, це було зроблено на основі досвіду роботи Task Force 118, яка мала на озброєнні вертольоти OH-58D, у Перській затоці під час операції Prime Chance, і вертоліт використовували загалом для дозорів і озброєної розвідки. Озброєний вертоліт відомий під назвою OH-58D Kiowa Warrior, що позначає його озброєну конфігурацію. Починаючи з 202-го вертольоту (с/н 89-0112) у травні 1991, усі вертольоту OH-58D випускалися у конфігурації Kiowa Warrior. У січні 1992 Bell Helicopter отримали свій перший контракт на переробку вертольотів OH-58D Kiowa на модифікацію Kiowa Warrior.
Design
Щогловий приціл У OH-58D має найбільш характерну особливість у всій родині Kiowa — щогловий приціл, який нагадує пляжний м'яч розташований над несучим гвинтом. Щогловий приціл розробки компанії Ball Aerospace & Technologies, він має гіроскопічно-стабілізовану платформу, яка має телевізійну систему, тепловізор і лазерний далекомір/лазерний цілевказівник. Це нове обладнання дало вертольоту додаткові можливості виявлення і лазерного позначення цілей вдень і вночі, а також при поганій видимості і за поганої погоди.
Система щоглового прицілу була розроблена McDonnell Douglas Corp. Виробництво відбувалося у Монровії, Каліфорнія. У результаті злиття з Боїнг, і подальшим продажем ділового підрозділу, програмою володіє і керує DRS Technologies, з інженерною підтримкою, яка базується у Кіпрессі, Каліфорнія, а виробництво знаходилося у Мельбурні, Флорида.
Система захисту від удару об провід Однією з відмінних рис вертольотів OH-58 є ножеподібний виступ над і вперед кабіни, який є частиною пасивної системи захисту від удару об провід. Система може захистити 90 % фронтальної зони вертольота від ударів об провід, який може виникнути при польотах на малій висоті, спрямовуючи провід на нижнє або верхнє лезо до того, як провід потрапить у лопаті несного гвинта або у посадкові лижі. OH-58 став першим вертольотом, на якому було протестовано цю систему, після чого систему було використано в армії на всіх вертольотах OH-58 і на більшості інших вертольотів.
Історія використання Генерал-майор Джон Нортон, командувач армійською авіаційною матеріальною частиною,«Lieutenant General John Norton». Army Aviation Hall of Fame. Army Aviation Association of America. Accessed on 22 October 2008. отримав перший OH-58A Kiowa на церемонії на заводі Bell Helicopter у форті Уорт у травні 1969. Два місяці потому, 17 серпня 1969, перша партія вертольотів OH-58A Kiowa прибула до В'єтнаму, у супроводі New Equipment Training Team (NETT) від армії та Bell Helicopters.«Bell Helicopter News information» . Vietnam Helicopter Pilot's Association. Accessed on 22 October 2008. Також контракт на виробництво Kiowa замінив контракт Hughes на легкий вертоліт спостереження, проте OH-58A автоматично не замінив OH-6A в операціях. Згодом Kiowa і Cayuse використовували на цьому театрі до кінця війни.
Війна у В'єтнамі 27 березня 1970 OH-58A Kiowa (с/н 68-16785) було збито над В'єтнамом, одна з перших втрат OH-58A у війні. Пілотував вертоліт ворент-офіцер Ральф Квік-мл., з ним летів підполковник Джозеф Беноскі-мл. який був артилерійським спостерігачем. Після виконання бойового завдання, вертоліт було пошкоджено кулеметом .51 cal (13 мм) після чого вертоліт впав, обидва члени екіпажу загинули. Приблизно 45 вертольотів OH-58A було збито під час війни у В'єтнамі через бойові втрати та інциденти.Roush, Gary. «Helicopter Losses During the Vietnam War» . VHPA.org. Accessed on 4 January 2009. Останньою бойовою втратою став вертоліт OH-58A (с/н 68-16888) з 3-17-го Кавалерійського який пілотував перший лейтенант Томас Кнакі. 27 травня 1971 лейтенант Кнакі вилетів на бойове завдання і був обстріляний кулеметним вогнем, після чого вертоліт вибухнув. Кнакі та спостерігач, сержант Філіп Тейлор, загинули під час вибуху.«Kiowa crewmember line of duty deaths» . armyaircrews.com. Accessed on 4 January 2009.
Операція Prime Chance