Філі́пп Кюрва́ль (, справжнє ім'я — Філіпп Тронш (Philippe Tronche); 29 грудня 1929, Париж — 5 серпня 2023, там само) — французький письменник-фантаст.

Біографія Народився в Парижі. За свого життя йому судилось стати сучасником трьох значних подій століття: світової економічної кризи, Другої Світової війни та ядерного бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Кинувши школу у віці 17 років, Філіпп залишає батьківський дім. Від військової повинності його звільнюють — після того, як він дезертував з армії. Перепробувавши кілька професій (фотографа, гончара, художника з реклами), він починає працювати у книгарні À La Balance («На терезах») у кварталі Сен-Жермен-де-Пре, яка належала відомій любительці фантастики Валері Шмідт. Ставши її асистентом, він бере участь у випуску першій колекції цього жанру — Présence du futur, разом з Жаком Берж'є, Борисом Віаном та ін.

Далі він публікує новели у журналах Fiction і Satellite, критичні матеріали, створює колажі для обкладинок журналу Fiction. У 1955—1958 рр. він разом з Жаком Штернбергом видає обмеженим тиражем фензин Le Petit Silence Illustré, що став попередником андерграундної преси 1960-70-х років у ФранціїLe Petit Silence Illustré . Huit numéros parus de 1955 à 1958, dont un numéro double numéroté 5-6 et un volume hors-série paru en 1957, Les Cahiers du Silence (source ). Philippe Curval fera paraître en 2013 un dixième numéro (source).

Разом з такими авторами, як Жерар Клайн, Жак Штернберг, П'єр Версен, Жорж Ґалле, на початку 1950-х він бере участь у літературному русі, що започатковує жанр наукової фантастики у Франції. У 1955 журнал Fiction публікує його перший твір — невелике оповідання «Яйце Ельдюо́» (L'oeuf d'Elduo)Філіпп Кюрваль .

У 1960 р. у серії «Фантастичний промінь» (Le Rayon Fantastique) виходить його перший роман «Квіти Венери» (Les fleurs de Venus). У 1962 році з'являється другий роман, «Космічний прибій» (Le Ressac de l'espace), що отримує премію імені Жуля Верна. Потім Кюрваль тимчасово залишає письменництво — він починає працювати науковим оглядачем у журналі Vie électrique («Електричне життя»); і лише 1969 року він публікує фантастичний роман «Бавовняна фортеця» (La forteresse de coton) . Невдовзі Кюрваль повертається до власне наукової фантастики.

Кюрваль займався також літературною критикою, вів критичний розділ спочатку у журналі Fiction, потім у 1974—1977 р.р. — у журналі Galaxies («Галактики»), а в 1978 — у журналі Traverses («Переправи», «Шляхи у майбутнє»). Він співпрацював також з журналами Monde («Світ») і Le magazine litteraire («Літературний журнал»), публікуючи там рецензії на книжки з фантастичної тематики. Відомою є стаття Кюрваля «Майбутнє як пекло в уявленнях фантастів»«Будущее как ад в представлениях фантастов» Автор Кюрваль Филипп .

У 2009 він публікує збірку оповідань «Людина, що зупинилася/Останні хроніки» — гібрид наукової і сучасної фантастики зі смертю головного героя. Роман, «Чорне дно» (), вийшов у 2018 році.

Останнє оповідання автора «Диплопія» () побачило світ у 2019 році.

Твори (видання французькою мовоюПро українські переклади творів та офіційні українські версії їхніх назв даних нема, тут переклади з французької представлено лише з довідковою метою)

Романи

Квіти Венери (Les Fleurs de Vénus) (1960) Космічний прибій (Le Ressac de l'espace) (1962) Бавовняна фортеця (La Forteresse de coton) (1967) Обережно, очі (Attention les yeux) (1972) Людина навиворіт (L'Homme à rebours) (1974) Піски Фалону (Les Sables de Falun) (1975) Ця мила людяність (Cette chère humanité) (1976) Підозра не в чому (Un soupçon de néant) (1977) Тічка із зірками (Rut aux étoiles) (1979) Чи пробудиться той, що спить? (Le Dormeur s'éveillera-t-il ?) (1979) Є хто-небудь? (Y a quelqu'un ?) (1979) Приховане обличчя бажання (La Face cachée du désir) (1980) Запах звіра (L'Odeur de la bête) (1981) У полоні екстазу (Tous vers l'extase) (1981) На спогад майбутнього (En souvenir du Futur) (1983) Ах! Який гарний Нью-Йорк (Ah ! Que c'est beau New York) (1983) Устаньте, мертві! Поїзд-Примара прибуває на вокзал (Debout les morts ! Le Train fantôme entre en gare) (1984) Як зіграти людину-невидимку у трьох уроках (Comment jouer à l'homme invisible en trois leçons) (1986) Живуть десь насправді? (Habite-t-on réellement quelque part ?) (1989) Акілое (Akiloë) (1989) Вічність — не життя (L'éternité n'est pas la vie) (1995) Втікачі від марева (Les Évadés du mirage) (1995). Перевидано під назвою «Конго Пантен» (Congo Pantin) у 2000 р. Лук натягнутий бажанням (L'Arc tendu du désir) (1995) Макно посилає смерть (Macno emmerde la mort) (1998) Сліпе бачення (Voyance aveugle) (1998) Подорож навпаки (Voyage à l'Envers) (2000) Білий як тінь (Blanc comme l'ombre) (2003) Раста-самотність (Rasta solitude) (2003) Блюз «Лотар» (Lothar blues) (2008) Людина, що зупинилася/Останні хроніки (L'Homme qui s'arrêta. Journaux Ultimes) (2009) Саме вчасно (Juste à temps) (2013) Чорне дно () (2018) Нерухомий пакетбот () (2020) Це ж () (2021)

Збірки Золота книга наукової фантастики (Le Livre d'Or de la science-fiction) (1980)

Оповідання Тут наведено кілька оповідань Кюрваля. Докладніший список можна знайти у зовнішніх посиланнях. Дрібнична справа! (C'est du billard !) (1959) Фоновий шум (Bruit de fond) (1979) Глянь, Фістоне, чи нема позаземного за винною пляшкою (Regarde, Fiston, s'il n'y a pas un Extra-Terrestre derrière la bouteille de vin) (1980) Качки під підозрою (Canards du doute) (1997) Заповіт мертвої дитини (Le Testament d'un enfant mort) (2013) Гірший за Вітер (Pire que le Vent) (2013)

Примітки

Посилання Філіпп Кюрваль в «Енциклопедії наукової фантастики» за редакцією Пітера Нікколза, Джона Клюта та Дейва Ленґфорда Бібліографія Філіппа Кюрваля у міжнародній електронній базі фантастики The Internet Speculative Fiction Database Бібліографія Філіппа Кюрваля у французькій базі фантастики www.bdfi.net Філіпп Кюрваль у Энциклопедия фантастики. Кто есть кто / Под ред. Вл. Гакова. — Минск: Галаксиас, 1995. Бібліографія Філіппа Кюрваля у французькій базі фантастики www.noosfere.org Твори Філіппа Кюрваля в італійській базі фантастики