«Маруся» (; ) — історична повість української письменниці Марко Вовчок (псевдонім Марії Вілінської), вперше опублікована російською 1871 року. У більш патріотичному перекладі-переробці П'єра-Жуля Етцеля (псевдонім P.-J. Stahl), що вийшла в 1875—1878 роках, роману переробці P.-J. Stahl твір вважається романом став популярним у Франції та інших країнах Європи.

Повість розповідає про пригоди українки Марусі у часи української Руїни та її намагання допомогти визволити Україну з-під окупації Російською імперією та Польською імперією та відновити незалежність України.

Питання, якою мовою було написано «Марусю» в оригіналі, залишається відкритим. За однією версією, в оригіналі повість «Маруся» написана Вовчком в 1860-х роках українською мовою, але через появу Валуєвського циркуляру опублікована лише в російському автоперекладі Вовчок, а оригінал втрачено. За іншою версією, повість була початково написана російською, а підзаголовок «переклад з малоросійської» було додано лише для того, щоб було простіше опублікувати твір. Теперішні україномовні версії «Марусі» — це переклади з російського видання 1871 року.

Сюжет Версія Марко Вовчок Однієї ночі запорізький козак-січовик несподівано відвідує родину Данила Чабана. Він має передати нагальне і дуже важливе повідомлення обом гетьманам — підвладного Польщі Правобережжя і російського Лівобережжя. Дипломатична місія козака полягала в тому, щоб створити третій табір — що не підтримував би ні поляків, ні росіян, а намагався відновити незалежну українську державу. Наймолодша донька Данила Чабана, Маруся, зголошується допомогти запорожцеві в досягненні його мети. Вона успішно проводить козака, спершу заховавши його у возі з сіном, а потім — під виглядом сліпого кобзаря, через вороже військо в правобережне місто Чигирин, а згодом — на Лівий берег, у Гадяч, де перебували гетьмани-суперники. По дорозі вони зустрічають ворожих солдатів, потрапляють у табір російських військ і шпигують за ними. Цілий рік проходить у боротьбі за українську незалежність. Пізніше, під час її останнього завдання, що полягало в передачі червоної хустки селянину, Марусю застрелив проїжджий татарин. Незважаючи на це, вона виконала свою місію — селянин знайшов її тіло і забрав хустку, що слугувала умовленим сигналом для ще одного масового повстання проти російських загарбників.

Версія P.-J. Stahl Загалом версія P.-J. Stahl повторює загальні сюжетні риси версії Марко Вовчок. Найсерйознішими змінами було додавання назв розділів та включення трьох нових розділів: 1) передмова « L'Ukraine » (Україна), де дається визначення слова «козак», пояснюється різниця між українськими (запорозькими) козаками та російськими (донськими) козаками та описуються козацькі війни за гетьманування Богдана Хмельницького і його союз із Росією; 2) розділ « L'Année heureuse » (Героїчний рік), який, крім всього іншого, підносить козацький героїзм, українську славу і схожість Марусі з Жанною д'Арк; 3) останній розділ і nota bene, яка дає читачам надію, що Маруся (чи її привид) вижила. Етцель також злив Вовчкові розділи 3, 4 і 5 в один. Крім цього, він суттєво розширив деякі діалоги таким чином, що його співрозмовники увесь час наголошують важливість обов'язку і патріотизму — це і старі жінки: «Коли треба захищати вітчизну, не вагаються» (« Quand il s'agit de la patrie, on ne marchande pas »), і селяни: «Хіба мало в Україні сміливих сердець?» (« Il ne manque pas en Ukraine de cœurs résolus »), і маленький хлопчик Тарас: «І, може, вже недалеко та година, коли я поріжу, порубаю на шматки всіх ворогів нашої України!» (« Il viendra un jour, --bientôt peut-être,--ou je taillerai en pieces tous les ennemis de notre Ukraine! »), і російські солдати: «ці українці б'ються, як герої» (« Ces paysans se battent comme des héros ») та гетьман: «усе для України!» (« Tout pour l'Ukraine »).

Історія написання Марко Вовчок задумала повість «Маруся», ймовірно, ще 1857 року, коли просила свого чоловіка, Опанаса Марковича, надіслати їй матеріали про Петра Дорошенка та інших козацьких ватажківТ. П. Гаупт. Генеза Перекладу, Публікації та Рецепції Французького Варіанта Історичної Повісті Марка Вовчка «Маруся» — Вісник Прикарпатського Університету. Філологія. Вип. 1, 1995. Робота над повістю розпочалася, ймовірно, під час перебування Марії Вілінської за кордоном у 1859—1867 роках, коли вона проживала та працювала переважно у ПарижіОлександр Доманицький. Примітки: Маруся // Твори Марка Вовчка: В трьох томах: Т. 3. За редакцією, з вступною статтею і примітками Ол. Дорошкевича. Харків; Київ: ДВУ, 1928. 370 стор.: С. 349—356. (друге вид.).

Повість з'явилася друком вперше російською мовою у 1871 році у журналі «Переклади кращих закордонних письменників» («Переводы лучших иностранных писателей») з підзаголовком «Переклад з малоросійської» (Перевод с малороссійскаго). 1872 року повість опубліковано окремою книжкою під заголовком: «Марко Вовчок. Маруся. Переклад з української з малюнками Башилова та барона Клодта» («Марко Вовчок. Маруся. Перевод с малороссйского с рисунками Башилова и барона Клодта»).

Питання про оригінальну мову повісті Питання, якою мовою було написано «Марусю» в оригіналі, лишається не до кінця вирішенимБ. Лобач-Жученко. До творчої історії повісті «Маруся» // Радянське літературознавство. 1983. № 12. С. 47–54..

У 1900-40-их роках це питання досліджували два найвідоміші тогочасні літературознавці-дослідники творчості Марко Вовчка: Олександр Дорошкевич та Василь Доманицький. У своїй докторській дисертації на тему творів Марка Вовчка 1946 року Дорошкевич написав, що він вважає, що Вілінська написала повість початково українською, як і зазначено у прижиттєвих виданнях, але оригінал не зберігся. У розпорядженні дослідника був україномовний текст шостого розділу «Марусі», хоча і, за формулюванням самого Дорошкевича, «пізнішлого походження»Олександр Дорошкевич. [Українська проза Марка Вовчка (докторська дисертація, рукопис)]. Москва: Институт мировой литературы имени А. М. Горького РАН. 1946. 461 стор.. Натомість Василь Доманицький, який працював із рукописами Марко Вовчок у 1900-их роках і в розпорядженні якого був україномовний текст п'ятого розділу, вважав, що «Маруся» «навряд чи була написана по українськи»Богдан Лепкий. Марко Вовчок. (Біографічний нарис): Маруся // Твори Марка Вовчка з життєписом авторки й життєписними матеріялами: Том 1. Редактор: Богдан Лепкий. Київ-Ляйпціґ 1925. CCLVII , і що ця україномовна версія п'ятого розділу повістістаном на 2020 рік цю україномовну версію V розділу повісті не знайденого і, ймовірно, втрачено є спробою автоперекладу з російського оригіналуВ. Доманицький. Марія Олександрівна Маркович — авторка «Народніх оповідань» (на основі нових матеріялів) // Київ-Львів: Літературно-Науковий Вісник. Січень-Березень 1908. Річник XI Том XLI. С. 48-75Василь Доманицький. Авторство Марка Вовчка. // Записки НТШ. 1908. т. 84, кн. IV. 245 стор.: С. 111—171.

Загалом деякі критики й біографи вважають, що в оригіналі повість «Маруся» була написана саме російською, а підзаголовок «переклад з малоросійської» було додано Вілінською, аби надрукувати повість в журналі перекладної літератури та, ймовірно, обійти можливі цензурні складнощіКсеня Кебузинська. Українська Жанна Д'Арк: адаптація «Марусі» П. Ж. Етцелем // Три долі. Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі. Київ: Факт, 2002. С. 201—221. (передрук: Ксеня Кебузинська. Українська Жанна д'Арк: адаптація «Марусі» П.-Ж. Етцелем. Виднокола. No 2 (за 2002 рік)). Зокрема, до такого висновку прийшов Мішель Кадо у своїй ґрунтовній статті «Навколо „Марусі“: Марко Вовчок, Етцель та Тургенєв» (), в якій він зазначає, що ніхто не бачив українського рукопису «Марусі», тож вона, найімовірніше, була початково написана російськоюMichel Cadot. Autour de Maroussia : Marko Vovtchok, Hetzel et Tourguéniev // L'Ukraine et la France au XIXe siecle. Paris: Universite de la Sorbonne Nouvelle. 1987. p. 120-23. .

Питання про авторство франкомовної версії, виданої П.-Ж. Етцелем Згодом твір також вийшов у французькомовній адаптації П'єра-Жуля Етцеля (під псевдонімом P.-J. Stahl) впродовж 1875—1878 років у французькій періодиці (газета «Час» (, 1875—1876), том XXVII часопису «Журнал освіти та відпочинку» (, 1878)) та окремою крижкою під заголовком Maroussia (1878)прим. хоча для окремої книжної версії P.-J. Stahl і вилучив згадку що це «російська легенда», однак у журнальних публікаціях що в «Le Temps», що в «Magasin d'éducation et de récréation» ця згадка ще була, й заголовок був Maroussia. D'après une légende russe de Marko Wovzok. Свою «Марусю» Етцель підписував як написану «за переказом Марка Вовчка» ().

Оскільки Етцель не розумів російської, Вілінська надіслала йому в 1870-их французькомовний переклад свого російськомовного оригіналу «Марусі» (хоча Марко Вовчок підписала переклад своїм ім'ям, у листуванні з'ясувалося, що справжнім автором перекладу був її син БогданСергій Крашенніков. До питання про авторство повісті «Маруся» французькою мовою // Сучасність. 1964. No. 11. С. 116-120)Марко Вовчок — Maroussia — Критика, Березень 2014Marko Vovtchok, Paul-Jean Stahl. Maroussia. Texte inédit de Marko Vovtchok et fac-similé de P. J. STAHL. Présentés par Iryna Dmytrychyn. Paris: L'Harmattan. 2008. 482 p. ISBN 978-2-296-07566-5 (Collection «Présence ukrainienne») . Коментуючи авторство французькомовної «Марусі», Етцель зазначав що оригінальний автопереклад «Марусі» французькою, який надіслала Вілінська, йому не сподобався, й він повністю переписав оригінальний твір, створивши фактично іншу книгу, адаптовану для французького читача тієї доби. Зазначення Етцелем себе як автора французькомовної «Марусі», створеної «за переказом Марка Вовчка» () не сподобалося російському письменнику та товаришу Вілінської Івану Тургенєву, який у своєму листі до Етцеля виступив в оборону її авторства французькомовної версії «Марусі», однак ці невдоволення Тургенєва не змінили думку Етцеля у цьому питанні.

Французький літературознавець Мішель Кадо, французько-українська літературознавиця Ірина Дмитришин та американсько-українська літературознавиця Ксеня Кебузинська у 2000-их роках досліджували питання окремішності французькомовної адаптації «Марусі» П'єра-Жуль Етцеля й визнали, що версія Етцеля дійсно є абсолютно іншим твором, для якого російськомовний оригінал Марко Вовчок послужив лише як натхненняKsenya Kiebuzinski. La Jeanne d'Arc des Steppes: A Ukrainian Peasant Girl as Heroine of the Third Republic. // Vampirettes, Wretches, and Amazons: Western Representations of East European Women, eds. Valentina Glajar and Domnica Radulescu. New York: East European Monographs, 2005. 250 p.: 61-90. ISBN 9780880335522 Marko Vovtchok et Pierre-Jules Hetzel: Le Voyage en glaçon, Histoires pour les enfants sages du XIXe siècle. Présentées par Iryna Dmytrychyn et Nicolas Petit. 2009. Paris: L'Harmattan. 180 p. ISBN 9782296108929 . Зокрема, Кадо відзначає, що Етцель суттєво викривив оригінальну версію, зробивши Марусю занадто патріотичною алегорією французької боротьби за Ельзас-Лотарингію. Кадо підтверджує, що в листуванні сама Марко Вовчок попросила, щоб французька версія була видана як «за переказом Марка Вовчка», оскільки вважала, що Етцель забагато додав і забагато прибрав з її твору

Після адаптованого франкомовного перекладу «Марусі» П'єром-Жулем Етцелем (Pierre-Jules Hetzel під псевдонімом P.-J. Stahl), його французьку адаптацію пізніше переклали англійською, німецькою, італійською, чеською, українською та іншими мовами. В адаптованому перекладі Етцеля повість стала однією з улюблених дитячих книжок Франції, її відзначено премією Французької академії, міністерство освіти Франції рекомендувало її для шкільних бібліотек.

Переклади українською

Переклади українською (версія Марко Вовчок)