Джон Кіт Ломер (, 9 червня 1925 — 23.01.1993) — американський письменник-фантаст. До того як стати професійним письменником, він був офіцером ВПС США і дипломатом у Дипломатичній службі США.
Його старший брат Марч Ломер також був письменником, відомим своїми дорослими інтерпретаціями «Країни Оз» (згадується у Ломера у праці «По той бік часу»). Френк Ломер, їх молодший брат, є істориком і письменником.
Письменницька кар'єра Кіт Ломер найбільше відомий серіями про Боло і Ретіфа.
Історії серії про Боло розповідають про еволюцію супертанків, які з часом стають самосвідомими шляхом постійного вдосконалення в результаті вікової переривчастої війни проти різних інопланетних рас.
Історії про Ретіфа розповідають про пригоди цинічного космічного дипломата, якому постійно доводиться виправляти наслідки бюрократичних з такими «кричущими» іменами, як посол Гроссбландер (букв. «Груба помилка»). Історії про Ретіфа були під сильним впливом попередньої кар'єри Ломера в американській дипломатичній службі. В інтерв'ю Полу Вокеру для «Luna Monthly», Ломер зазначив «я не мав нестачі в такого роду спогадах про Дипломатичну службу».
На додаток до його серій про Боло та Ретіфа, більш серйозні праці Ломера стосувались теми подорожей у часі та альтернативного світу, наприклад у творах «Інша сторона часу», «Слід пам'яті» і «Пляж динозаврів».
Чотири з його коротших творів одержали номінації на премії Г'юго або Неб'юла («В черзі» був номінований на обидві премії), а його роман «Чума демонів» (1965) отримав номінацію на премію «Неб'юла» за найкращий роман в 1966 році.
Пік його творчості припав на 1959—1971 рр., коли Ломер був плідним письменником-фантастом. Його романи і повісті, як правило, слідують однією з трьох схем: швидкі, прямі пригоди в просторі та часі, з акцентом на «самотнього вовка», героїв з прихованими надлюдськими здібностями, самопожертву і трансцендентність; широкий, іноді занадто перебільшені, комедії; експериментальна робота на межі наукової фантастики Нової хвилі.
У 1971 році Ломер переніс інсульт під час роботи над романом «Людина Ультімакс». В результаті, він не міг писати протягом декількох років. Як він пояснив в інтерв'ю Чарльзу Плетту, опублікованому в «Dream Makers Volume II» (1983), він відмовився прийняти діагноз лікарів. Він придумав альтернативне пояснення і розробив альтернативну (і дуже болісну) програму лікування. Хоча він був не в змозі писати на початку 1970-х років, він опублікував ряд книг, які були написані і неопубліковані на момент інсульту.
У середині 1970-х років Ломер частково оговтався від інсульту і почав знову писати. Однак якість його роботи знизилась і його кар'єра погіршиласьПірс Ентоні, «How Precious Was That While», 2002. У наступні роки Ломер також повторно використовував сценарії і персонажі з більш ранніх робіт, щоб створити нові книги, що на думку одного з критиків обмежувало їх привабливість:
На жаль, «Ретіф на допомогу» здається не так новим романом про Ретіфа, як свого роду меланжем минулих книг. —С. П. Сомтов («„Вашингтон Пост“», 27.03.1983 р., ст. BW11)
Його праці про Боло були настільки популярні, що інші автори написали самостійні науково-фантастичні романи про них.
Антологія «Створено Кітом Ломером» — «Небезпечні овочі», з'явилась в 1998 році. Хоча вона була відредагована Мартіном Г. Грінбергом і Чарльзом Дж. Во, у вступі до книги (авторства Бена Бова) сказано, що книга була ідеєю Ломера, але він помер, не завершивши її.
Конструктор моделей літаків Ломер також був ентузіастом авіамоделювання і опублікував дві дюжини моделей між 1956 і 1962 роках в американських журналах «Air Trails», «Model Airplane News», «Flying Models» та британському «Aeromodeller». Він опублікував одну книгу на цю тему, «Як проектувати і будувати літаючі моделі» в 1960 році. Його пізніші проекти були в основному літаками вільного польоту на газу і мали химерний шарм з відповідними іменами, напр. «Близнюк Ліззі» і «Лулла-Бі». Його проекти досі використовуються, переглядаються і переосмислюються.
Бібліографія У бібліографії вказані тільки початкові видання. Подальші перевидання у збірках не включені, крім випадків, коли збірка містила новий матеріал.
Боло Цикл книг про Боло розповідає про самосвідомі танки. Співавтором книг також вказаний «Боло, самосвідомий танк». «Боло: літописи дінохромної бригади» (, 1976) «Ізгої Боло» (, 1986) «Зорі повинні зачекати» (, 1990)
Ретіф Цикл книг про сатиричні пригоди Ретіфа, галактичного дипломата. Більшість є збірками оповідей; романи показано з приміткою (р). «Посланник до нових світів» (, 1963) (див. «Ретіф Непов'язаний» (1979)), пізніше розширено «Ретіф: Посланник до нових світів» (1987) «Галактичний Дипломат» (, 1965) «Війна Ретіфа» (, 1966) (р) «Ретиф і Мілітаристи» (, 1968) (р) «Ретиф: посол у космос; сім випадків з Земного дипломатичного корпусу» (, 1969) «Ретіф з ЗДК» (, 1971) «Викуп Ретіфа» (, 1971) (р) «Ретіф: емісар до зірок» (, 1975) «Ретіф в цілому» (, 1978) «Ретиф Незв'язаний» (, 1979) (вкл. «Викуп Ретіфа» і п'ять із шести історій з «Посланника до нових світів») (див. «Ретиф: Посланник до нових світів», 1987)) "Ретіф: військовий дипломат (, 1982) «Ретіф на допомогу» (, 1983) (р) «Повернення Ретіфа» (, 1984) (р) «Ретіф в руїнах» (, 1986) (три історії, дві оригінальні включаючи заголовну) «Ретіф і пангалактичний конкурс краси» (, 1986) (включаючи «Викуп Ретіфа») «Ретіф: Посланник до нових світів»' (, 1987) («Посланник до нових світів» плюс одна розповідь) (див. також «Ретіф Незв'язаний») «Нагорода для Ретіфа» (, 1989) (р) «Ретиф і негідники» (, 1993) (р) «Ретіф!» (, 2002) (посмертне видання, укладач Ерік Флінт, до видання включені «Посланник до нових світів», «Галактичний дипломат», «Війна Ретіфа» і перша історія про Ретіфа — «Військовий дипломат», 1960 р.)
Імперіум Сюжет циклу книг розвивається у світі Імперіуму: континуумі паралельних світів, на сторож якого стоїть Імперіум, уряд, що базується в альтернативному Стокгольмі. В науково-фантастичному романі «Світи Імперіуму», Імперіум формується в альтернативній історії, де американська революція не відбулася, а Британська імперія і Німеччина об'єдналися в єдину імперію в 1900 році. Імперіум викрадає головного героя, американського дипломата Бріона Байарда тому, що Бріон Баярд у третій паралельній Землі веде війну проти своїх викрадачів. Подальші пригоди розвиваються після того, як Баярд вирішує залишитися на службі Імперіуму. «Світи Імперіуму» (, 1962) «Інша сторона часу» (, 1965) «Призначення в нікуди» (, 1968) «Жовта Зона» (, 1990)
Пастка часу «Пастка часу» (, 1970) «Повернення до пастки часу» (, 1992)
Лафайєт О'лірі Цикл книг — комічний аналог світу Імперіуму, в яких герой має можливість подорожувати у феодальні/магічні Землі. «Той, що викривляє час» (, 1966) «Той, що тасує світи» (, 1970) «Той, що змінює форми» (, 1972) «Будівельник галактики» (, 1984)
Месники Заснований на однойменному британському серіалі 1960-х років. #5: «Діло Афріт» (, 1968) #6: «Потонула королева» (, 1968) #7: «Золота бомба» (, 1968)
Загарбники Оригінальні романи, засновані на однойменному американському телесеріалі 1960-х років. «Загарбники» (, 1967) «Вороги здалеку» (, 1967)
Окремі книги «Слід пам'яті» (, 1963) «Великий обман машини часу» (, 1964) «Чума демонів»' (, 1965) «Планета катастрофи» (, 1966) «Земна кров» (з Роселом Джорджем Брауном) (, 1966) «Спостерігачі» (, 1966, екранізований 1969) «Галактична одіссея» (, 1967) «Планетний біг» (з Гордоном Р. Діксоном) (, 1967) «Довгі сутінки» (, 1969) «Будинок в листопаді» (, 1970, розширене від серії «Насіння Гонілу», надрукованій у журналі «If») «Зоряний скарб» (, 1971) «Пляж динозаврів» (, 1971) (спочатку надруковано серією як «Підмітальники часу», , в 1969 році) «Нескінченна клітка» (, 1972) «Ніч марення» (, 1972) «Гра слави» (, 1973) «Людина Ультимакс» (, 1978) «Зоряна колонія» (, 1982) «Кінець як героя» (, 1985) «Едем Джадсона» (, 1991) «Біні в Оз» (з Марчем Ломером, Тайлером Джонсом, Майклом Дж. Міханчиком) (, 1997)
Не-жанрові «Як проектувати і будувати літаючі моделі» (нон-фікшн) (, 1960, переглянута в 1970 році) «Посольство» (, 1965) «Пастка» ((, 1971, альтернативна назва «Примарний шанс», , екранізована як «Той, що підглядає» (Peeper) 1975 року)
Примітки
Interview with Charles Platt. Dream Makers Volume II: The Uncommon Men and Women Who Write Science Fiction. By Charles Platt. New York: Berkley Books, 1983. pp. 113–122. ISBN 0-425-05880-8 Interview with Keith Laumer. Speaking of Science Fiction''. By Paul Walker, Oradell, New Jersey: Luna Publications, 1978. pp. 101–106.
Посилання The Keith Laumer Website (неофіційний) Книги Кіта Ломера на Baen Free Library
A Bolo Web page (@archive.org) , including summaries of his work Деякі з проектів авіамоделей Кіта Домера Keith Laumer: SF Author (fansite) with biography, bibliography, and fun stuff