Радянська гвардія () — військові частини, кораблі, з'єднання і об'єднання Збройних сил СРСР, що отримали почесні звання і перетворені у гвардійські за масовий героїзм, мужність і високу військову майстерність, виявлену у боях під час Німецько-радянської війни, а також і наново сформовані з'єднання (об'єднання), до складу яких увійшли частини (з'єднання), що раніше отримали звання гвардійських.

Гвардійським частинам, з'єднанням і кораблям вручались гвардійські бойові знамена. Для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань року було засновано , а для гвардійців РСЧФ — прямокутна пластина з муаровою стрічкою жовтогарячого кольору з чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.

У РСЧА та РСЧФ на підставі наказів Ставки Верховного Головнокомандування про Посадовий оклад особового складу, усьому начальницькому (вищому, старшому, середньому і молодшому) складу гвардійських формувань був встановлений полуторний, а бійцям подвійний оклад утримання.

Історія

року за рішенням Ставки ВГК наказом Наркома оборони Союзу РСР від року № 308, чотирьом стрілецьким дивізіям СРСР — 100-й, 127-й, 153-й і 161-й — «за бойові подвиги, за організованість, дисципліну і зразковий порядок» були присвоєні почесні найменування «гвардійські», і вони були перейменовані і переформовані у , , 3-тю та гвардійські відповідно.

засновано гвардійський військово-морський прапор, а року введено у дію «Положення про гвардію Флоту СРСР».

Надалі в ході війни багато загартованих у боях частин і з'єднань Червоної армії були перетворені у гвардійські. Існували гвардійські полки, дивізії, корпуси та армії.

Військові звання військовослужбовців, що проходили службу у гвардійських частинах і з'єднаннях мали приставку «гвардії» — наприклад, «гвардії курсант», «гвардії майор-інженер», «гвардії генерал-полковник». У роки війни у ВМФ до військових звань військовослужбовців, що проходили службу у гвардійських частинах, додавались слова «гвардії» (для авіації і берегової оборони) — наприклад, «гвардії капітан», а також «гвардійського екіпажу» (для корабельного складу) — наприклад, «гвардійського екіпажу капітан першого рангу».

До кінця війни радянська гвардія налічувала 11 армій і 6 танкових армій; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 215 дивізій; 18 бойових кораблів та велику кількість частин різних видів збройних сил і родів військ.

Під час Німецько-радянської війни почесного найменування гвардійських удостоєні: 11 армій (А); 6 танкових армій (ТА); одна кінно-механізована група (КМГ); 40 стрілецьких корпусів (ск); 7 кавалерійських корпусів (кк); 12 танкових корпусів (тк); 9 механізованих корпусів (мк); 6 мотоциклетних полків (мцп); 14 авіаційних корпусів (ак); 117 стрілецьких дивізій (сд); 9 повітрянодесантних дивізій (пдд); 17 кавалерійських дивізій (кд); 6 артилерійських дивізій (артд); 53 авіаційних дивізій (ад); 6 зенітно-артилерійських дивізій (зартд); 7 дивізій реактивної артилерії (драрт); 13 мотострілецьких бригад (мсбр); три повітрянодесантні бригади (пдбр); 66 танкових бригад (тбр); 28 механізованих бригад (мбр); три самохідні артилерійські бригади (сартбр); 64 артилерійські бригади (артбр); одна мінометна бригада (мінбр); 11 винищувально-протитанкова бригада (вптбр); 40 бригад реактивної артилерії (бррарт); 6 інженерних бригад (інжбр); одна залізнична бригада (28 збр, стала ); один укріплений район (УР).(1-й гвардійський укріплений район перетворений з 76-го укріпленого району, р.)

Звання гвардійських були удостоєні кораблі і частини Робітничо-Селянського Червоного флоту (РСЧФ) ЗС СРСР: 18 надводних кораблів, 16 підводних човнів (ПЧ), 13 дивізіонів бойових катерів, дві авіаційні дивізії, два зенітно-артилерійські полки, одна бригада морської піхоти, одна морська залізнична артилерійська бригада.

Після завершення Німецько-радянської війни деяка кількість гвардійських частин, з'єднань і об'єднань базувались у Східній Європі. Зокрема, у Групі радянських окупаційних військ у Німеччині (пізніше — ГРВН, ЗГВ) дислокувалось .

У мирний час перетворення об'єднань, з'єднань, частин і кораблів у гвардійські не відбувались. Однак з метою збереження бойових традицій гвардійські найменування, що належать частинам, кораблям, з'єднанням і об'єднанням, при їх розформуванні могли передаватися іншим об'єднанням, з'єднанням, частинам і кораблям.

Після розпаду Радянського Союзу гвардійські частини, з'єднання і об'єднання збереглися у таких пострадянських країнах, як Білорусь, Росія. Також значна їх частина протягом 25 років зберігала свій статус й в Україні. Проте, у 2016 році у рамках впорядкування найменування військових частин, з'єднань і об'єднань були внесені зміни, які залишили гвардійське почесне найменування лише для формувань національної гвардії України.

Гвардійські підрозділи і з'єднання

Гвардійське звання у пострадянських країнах

Порядок і правила написання дійсної назви військового формування у ЗС СРСР і в усіх країнах СНД, які успадкували радянські гвардійські частини й зберегли цей їх статус: ЗС Росії, ЗС України, ЗС Білорусі регламентуються наказами Міністра оборони СРСР (НКО СРСР, ВМ СРСР) і міністрів оборони відповідних країн: Міністра оборони Російської Федерації, Міністра оборони України, Міністра оборони Білорусі.

Від 2015 року в Україні Указом Президента України № 646/2015 ліквідовано радянські нагороди та гвардійські звання.

Галерея

Див. також

Лейбгвардія Російська Імператорська гвардія Гвардійський корпус Червона гвардія

Примітки

Література Большая советская энциклопедия (БСЭ), Третье издание, выпущенной издательством «Советская энциклопедия» в 1969—1978 годах в 30 томах; Гвардия советская // Советская Военная Энциклопедия (в 8 томах) / А. А. Гречко (пред. гл. ред. комиссии). — М.: Воениздат, 1976. — Т. 2. — С. 496–498. — 640 с. — 105 000 экз. Гвардия советская // Великая Отечественная война 1941—1945. Энциклопедия / под ред. М. М. Козлова. — М.: Советская энциклопедия, 1985. — С. 201. — 500 000 экз. Военно-морской словарь. — М.: Воениздат, 1990.

Посилання «Гвардия Советская» в БСЭ Айрапетян Б. В., История знака «Гвардия»