Способом самогубства називають будь-які засоби, за допомогою яких людина робить самогубство, навмисно ідучи з життя.

Загальна статистика За статистикою, найбільш летальними способами самогубства є постріл в себе з вогнепальної зброї та повішення. Отруєння ліками та іншими речовинами, перерізання вен є менш ефективними методами, після їх застосування людина, як правило, залишається живою.

Повішення є найпоширенішим способом самогубства по всьому світу, що пояснюється його доступністю і ефективністю. Однак в різних країнах до нього вдаються з різною частотою — 70 % чоловіків й 60 % жінок у Японії вибрали повішення як спосіб самогубства, в той час як в США ці цифри були значно меншими — 18 % чоловіків та 16 % жінок.

Способи самогубства і стать Жінки, за статистикою, частіше роблять спроби самогубства, але кількість завершених самогубств у всьому світі (за винятком кількох країн Азії) значно вища у чоловіків.

У порівнянні з жінками, чоловіки, як правило, частіше схильні вибирати летальні способи самогубства. Існують припущення, що чоловіки оцінюють незавершене самогубство як «брак мужності», що не відповідає чоловічій нормативній гендерній ролі, і тому вони вдаються до більш жорстоких і ефективних способів, щоб гарантовано померти..

Одним лише вибором небезпечного для життя способу самогубства не можна пояснити високу смертність чоловіків від самогубств. Навіть коли жінки і чоловіки використовують той самий спосіб самогубства, чоловіки в результаті вмирають частіше.

Доступність способу самогубства Дослідження ВООЗ стверджують, що зниження доступності деяких способів самогубства може зменшити кількість спонтанних й імпульсивних самогубств. Йдеться про такі заходи, як заборона вільного продажу токсичних пестицидів або обмеження на покупку ліків, небезпечних для життя. Залишається дискусійним питання про те, як впливають такі заходи зі скорочення доступності способів самогубств на кількість запланованих самогубств, рішення про які було прийнято під впливом тривалих страждань.

Кровопускання

Джульєтта: О ніж щасливий! [Виймає ніж Ромео з ножем.]Ось ножни! [Заколює себе.]Тут іржавій та дай мені загибель! [Падає на тіло Ромео і вмирає.] — Ромео і Джульєтта, акт 5, сцена 3 Особи, які планують самогубство у такий спосіб, іноді спочатку роблять неглибокі порізи, названі в літературі нерішучими ранами або попередніми ранами (насічками). Часто це множинні паралельні надрізи, що не носять смертельного характеру .

Поріз вен Порізи вен часом практикують задля самоушкодження, а не самогубства, проте якщо кровотеча рясна і/або безконтрольна, ці дії викликають серцеву аритмію з подальшою важкою гіповолемією, шоком, непрохідністю судин і/або зупинкою серця. Зрештою, може настати смерть.

У разі невдалої спроби самогубства людина може постраждати від травми сухожиль зовнішніх м'язів-згиначів, ліктьового або серединних нервів, що контролюють м'язи руки. Ці ушкодження можуть призвести до тимчасового або постійного зниження чутливості і/або рухової спроможності, а також стати причиною хронічних соматичних або вегетативних болів. Як і в разі будь-якої кровотечі, після втрати понад 40 % об'єму циркулюючої крові потрібна агресивна реанімація, щоб запобігти смерті пацієнта; для попередньої зупинки кровотечі застосовують стандартні методи надання першої допомоги.

Утоплення

Самогубство за допомогою утоплення — акт свідомого занурення себе в воду або іншу рідину з метою перешкодити диханню і позбавити мозок доступу до кисню. Внаслідок природної боротьби організму за своє життя, спроби вчинити самогубство через утоплення часто передбачають використання важкого об'єкта з метою подолання цього рефлексу. Цей предмет прив'язують до себе, таким чином людина йде на дно, без можливості спливти знову. У міру підвищення рівня вуглекислого газу в крові, центральна нервова система змушує дихальні м'язи скорочуватися, і самогубець робить спробу здійснити вдих, перебуваючи у воді. Смерть зазвичай настає, коли рівень кисню в крові стає надто низьким для підтримки роботи клітин головного мозку. Утоплення є одним з найменш поширених способів самогубства: його відсоток складає менше 2 % від усіх зареєстрованих самогубств в Сполучених Штатах.

Удушення Суїцид за допомогою удушення — це обмеження доступу кисню, що викликає гіпоксію, а в кінцевому підсумку асфіксію. Для цього може використовуватися перебування в замкнутому просторі без кисню або спеціальний пластиковий пакет, який фіксується на голові. Такі спроби можуть включати використання депресантів для досягнення стану непритомності з метою виключити паніку і рефлекторні спроби уникнути асфіксії в стані гіперкапнії. Неможливо вчинити самогубство, просто затримавши дихання: коли рівень кисню в крові стає надто низьким, мозок посилає сигнал, що викликає рефлекторний вдих. Навіть якщо людина здатна подолати цей рефлекс, в момент втрати свідомості вона перестане контролювати дихання, і нормальний ритм відновиться.

З цієї причини більш популярним є спосіб суїциду шляхом вдихання газу, ніж шляхом задушення. Інертні гази, такі як: гелій, азот, аргон або токсичні гази, такі, як окис вуглецю (чадний газ) — широко використовуються для самогубств від задухи завдяки їх здатності викликати втрату свідомості і приводити до смерті протягом декількох хвилин.

Падіння з висоти У Сполучених Штатах Америки стрибок з висоти є одним з найменш поширених способів скоєння суїциду (менше 2 % від усіх зареєстрованих самогубств в 2005 році).

У Гонконгу стрибок з висоти — один з найпоширеніших способів здійснення самогубства, що становить 52,1 % від усіх зареєстрованих самогубств в 2006 році при порівнянних пропорціях в попередніх роках . Центр дослідження і профілактики суїциду Гонконзького університету стверджує, що причиною цього може бути поширеність легкодоступних багатоповерхових будівель в Гонконзі.

Є кілька задокументованих спроб самогубства шляхом здійснення стрибків з парашутом людьми, які з наміром не розкрили парашут (або зняли його в процесі вільного падіння) і залишили передсмертні записки. Парашутист-експерт і колишній солдат 22-го полку Особливої повітряної служби Чарльз «Ніш» Брюс наклав на себе руки після 8 років психіатричної хвороби шляхом стрибка без парашута з легкого літака «Цессна-172 Скайхок» на висоті 1524 м над Файфілдом в графстві Оксфордшир під час приватного рейсу з Іспанії в Хінтонський центр парашутизму. Його військова історія і манера смерті призвели до широкого висвітлення цього випадку в засобах масової інформаціїhttp://www.dailymail.co.uk/news/article-93990/SAS-veteran-5-000ft-suicide-leap-plane.html#axzz2JyR4Rbq5 : The Daily Mail — SAS Veteran in 5000 ft suicide leap from Plane:Rebecca English. Численні джерелаClive Emsley, Soldier, Sailor, Beggarman, Thief: Crime and the British Armed Services since 1914 (2013). Page 193. ISBN 978-0-19-965371-3.Michael Kennedy, Soldier 'I' — The Story of an SAS Hero (2011). Page 350. Osprey Publishing. ISBN 978-1-84908-650-9 поклали відповідальність за його кризу і самогубство на посттравматичний стресовий розладTony Banks, Storming the Falklands, My War and After (2012). Chapter 6. Little Brown Publishing. ISBN 978-0-7481-3060-3.

За допомогою вогнепальної зброї Спосіб покінчити з життям, який спричиняє найменші страждання — вистрілити собі в серце з вогнепальної зброї, хоча це може здатися дивним на перший погляд, але через те, що кров з розбитого серця витікає дуже швидко, людина майже не відчуває болю перед смертю. Отруєння зазвичай призводить до сильної і тривалої агонії, яка зазвичай триває кілька годин.

Поширеним методом суїциду є самогубство з використанням вогнепальної зброї. У світі поширеність цього способу самогубства коливається в широких межах, залежно від доступності вогнепальної зброї та її культурного сприйняття. Застосування вогнепальної зброї при самогубстві коливається від менше 10 % в Австралії до 53,7 % в США, і в даний час є найбільш поширеним способом самогубства.

Невдала спроба суїциду може привести до хронічного болю, зниження розумової здібності, рухових функцій, крововиливу в мозок, проникненню осколків в черепну коробку, а також може спровокувати пневмоцефалію і витік спинномозкової рідини. Нелетальний постріл в скроневу кістку може викликати скроневий абсцес, менінгіт, афазію, геміанопсію, геміплегію, а також загальні внутрішньочерепні ускладнення. 50 % людей, що вижили після пострілу в скроневу кістку, страждають від пошкодження лицьового нерва, як правило, через його розірвання .

Дослідження, опубліковане в «New England Journal of Medicine and the National Academy of Science», виявило зв'язок між зберіганням вогнепальної зброї в домашньому господарстві і частотою самогубств із її використанням, проте в дослідженні Міллера Хеменве, не знайдено статистично значущого зв'язку між домашнім зберіганням вогнепальної зброї та самогубством, за винятком випадків суїциду дітей 5-14 років. Протягом 1980-х і початку 1990-х років спостерігалася виражена тенденція підліткових самогубств з використанням зброї, а також різкий сплеск кількості суїцидів, скоєних особами 75 і більше років.

Два окремих дослідження, проведених в Канаді та Австралії з більш суворими законодавчими обмеженнями щодо вогнепальної зброї, показали, що в той час, як кількість самогубств із використанням вогнепальної зброї знижується, використання інших методів, таких, як повішення, збільшується. У Австралії загальна кількість самогубств продовжувала зростати, поки не були реалізовані заходи, спрямовані на забезпечення підтримки людей, які висловили намір вчинити самогубство .

Дослідження також показують відсутність взаємозв'язку між законами про безпечне зберігання власної вогнепальної зброї і частотними показниками самогубств, скоєних із її допомогою; крім того, дослідження, які спробують пов'язати факт володіння вогнепальною зброєю і ймовірність вчинити самогубство з її допомогою, часто не враховують наявність вогнепальної зброї у володінні інших людей . Дослідники показали, що закони безпечного зберігання, судячи з усього, не впливають на застосування зброї для скоєння самогубства і на кількість випадкових інцидентів із летальним результатом.

Повішення

При суїциді за допомогою повішення жертва самогубства використовує довгастий еластичний матеріал (мотузку або шнур) для створення петлі або затяжного вузла навколо шиї, закріплюючи інший кінець на міцному пристосуванні. Залежно від положення петлі й інших чинників, жертва суїциду гине від задухи або перелому шийного відділу хребта. У разі настання смертельного результату справжня причина обумовлена висотою падіння, тобто відстанню, яку жертва суїциду долає до натягу мотузки.

При «короткому падінні» жертва суїциду гине від задухи, при цьому смерть настає від нестачі кисню в головному мозку. З високою ймовірністю самогубець відчує гіпоксію, парестезія, запаморочення, тунельний зір, судоми, шок і гострий респіраторний ацидоз. Також одна або обидві сонні артерії і/або яремні вени можуть виявитися досить здавленими для виникнення ішемії та стану гіпоксії головного мозку, що може в кінцевому підсумку привести до смерті або послужити її причиною.

При типовому «довгому падінні» самогубець, ймовірно, постраждає від одного або більше переломів шийних хребців, зазвичай між другим і п'ятим шийним хребцем, що може привести до паралічу або смерті. При досить великих подоланих під час падіння відстанях самогубство за допомогою повішення може привести до обезголовлювання.

Повішення є переважаючим способом самогубства в доіндустріальних суспільствах, а також в сільських місцевостях (в порівнянні з міськими умовами). Крім того, воно використовується в умовах, що перешкоджають іншим способам скоєння суїциду, наприклад, у в'язницях.

Здавлювання дихальних шляхів Цей метод полягає у затяганні шнура навколо шиї з тим, щоб добитися здавлення сонних артерій, запобігаючи доступу кисню до мозку, що призводить до втрати свідомості і смерті. Цей спосіб також пов'язаний з певними видами захоплень дзюдо, а також аутоеротичним задушенням.

Удар транспортом