Дзьо (, «палиця») — пряма, гладка дерев'яна жердина, що використовується в японських бойових мистецтвах. Середня довжина 128 см, а діаметр варіюється від 24 до 30 мм. Розміри залежать від школи, та особистих уподобань. Довший варіант жердини має назву бо (). Військове мистецтво володіння дзьо має назву дзьодзюцу() або дзьодо. Використовується також в техніці айкідзьо мистецтва айкідо. До сьогодні застосовується деякими підрозділами японської поліції.
Застосування
За допомогою дзьо можна завдавати тичкових ударів, рублячих ударів, а також блокувати атаки, як озброєного, так і не озброєного супротивника. При завданні рублячих ударів жердину часто тримають подібно мечу.
Історія
Дзьо використовувалось як зброя з давніх часів. Деякі «старі школи» ( корю) японських військових мистецтв застосовували жердину як меч, вважаючи, що її довжина дає перевагу. Крім того її легко можна було виготовити з підручних матеріалів, наприклад з гілок дерева, жердин огорожі, чи навіть дверного засуву.
Легенда проголошує, що перша школа дзьодзюцу була заснована Мусо Гоносуке Катсуйосі () в 17 столітті. Поштовхом для розробки її технік стала поразка Гоносуке в двобої з відомим майстром меча Мусасі Міямото, що відбувся в період між 1608 і 1611 роками. Ця школа, відома як Сінто Мусо-рю, стала першою професійною школою застосування жердини проти фехтувальника.
Див. також
Бо Бокуто Сінай
Джерела
Кендзі Токіцу. Міямото Мусасі: Його життя і творчість. 2004. 68 с. ISBN 1-59030-045-9