Пескетаріа́нство — система харчування, що включає морепродукти та рибу, чим відрізняється від вегетаріанства, але виключає вживання їжі, приготованої з інших тваринShorter Oxford English Dictionary (2002 and 2007) defines «vegetarian» (noun) as a «person who on principle abstains from animal food; esp. one who avoids meat but will eat dairy produce and eggs and sometimes also fish (cf. VEGAN noun).». За даними Оксфордських дієтологічних досліджень 1999 та 2016 років, пескетаріанство є найздоровішою дієтою з найнижчими рівнями захворюваності та смертності.

Більшість пескетаріанців є оволактовегетаріанцями, що додають морепродукти та рибу до свого раціону, який містить молочні продукти та яйця і часто описується як «з м'яса лише риба». Практика пескетаріанства може характеризуватись строгістю, аж до виключення молочних продуктів, яєць та інших продуктів тваринного походження (як-от желатин і сичужок) окрім морепродуктів і риби; все частіше таке практикування пескетаріанства називають сіганством. Пескетаріанці також не уникають риб'ячого клею, на відміну від веганів і деяких вегетаріанців, для яких його присутність у дієті є неприйнятною.

У морально-етичному плані, за даними досліджень команди нейробіологів, та іхтіологів, риба не відчуває болю в тому сенсі, в якому його відчувають люди. Науковці ж зазначають, що риба не має нейробіологічної спроможності усвідомлювати біль.

Серед відомих пескетаріанців — Стів Джобс, Кір Стармер, Девід Духовни, Монсеррат Кабальє, Білл Клінтон, Софія Грецька та Ганноверська, Бенджамін Франклін, Гаррі Стайлс і Фелікс Чельберґ (PewDiePie), Новак Джокович.

Етимологія Слово «пескетаріанець» є новотвором, за походженням — телескопією італійського слова «pesce» (риба) та англійського слова «vegetarian» (вегетаріанець). Українське написання слова «пескетаріанство» передбачає таке ж звуковживання /sk/, що й в італійському слові «pescato» (італ: [peˈskaːto]), що походить від слова «piscatus» — доконаної пасивно-дієприкметникової форми латинського дієслова «piscor» (що означає рибалити), однак не таке звуковживання, як в італійському слові «pesce» (італ: [ˈpeʃʃe]). Pesce, своєю чергою, походить від латинського слова «piscis», що має форму pisci-, коли слугує префіксом, що часто трапляється в науковій термінології (наприклад, pisciculture (рибництво), piscivore ()). Рибоїдна дієта (piscivore) — тип м'ясоїдної дієти, що передбачає харчування головно рибою, тоді як пескетаріанство передбачає харчування як рослинною їжею, так і рибою. Словник Мерріам-Вебстер датує появу слова «pescetarian» (пескетаріанець) 1991 роком і визначає його як «той, чия дієта включає рибу, але ніяке інше м'ясо».

Мотиви та обґрунтування

Екологічна сталість і вплив на довкілля

Питання про екологічну сталість і продовольчу безпеку усе більше звертають на себе увагу. Деякі пескетаріанці переходять на цю дієту через неефективність підтримання інших джерел м'яса. До прикладу, майже 60 % землі сільськогосподарського призначення у світі використовується для виробництва яловичини, хоча яловичина становить лише 24 % у спектрі світового споживання м'яса і відповідає за менш ніж 2 % спожитих калорій у всьому світі. Більшість корів, свиней, індиків і курей у Сполучених Штатах не є тваринами , а більшість жуйних тварин не годуються травою, а натомість зерном, зокрема вирощеним із кормовою метою. Зважаючи на це, вплив на довкілля та кількість енергії, використовуваної на годування цих тварин, значно переважають їхню поживну цінність. Перехід на пескетаріанську дієту є відповіддю на ці гуманітарні проблеми, а також на нераціональне використання землі сільськогосподарського призначення та інших ресурсів для виробництва зерна для тваринного корму в той час, як у світі зберігаються високі рівні голоду серед людей.

Пескетаріанці, змотивовані екологічною сталістю дієти, часто віддають перевагу дикій, аніж вирощеній на рибних фермах м'ясоїдній рибі, що потребує корму у вигляді іншої риби. Також популярним є використання настанов, як-от «» Океанаріуму Монтерей Бей, посібника рекомендованого екологічними агентствами для визначення екологічної сталості джерел морепродуктів та уникання тих видів, які на даний момент є в стані перелову. Хоча багато змотивованих «зеленим» рухом людей повністю уникають споживання риби, вирощеної на фермах, існують і дуже екологічно свідомі пескетаріанці, які купують лише рибу зі спеціально відібраних ферм. Поширеним серед пескетаріанців є використання таких ресурсів, як «Національні настанови з розумного споживання морепродуктів» недержавної організації «», з метою відбору вирощеної на фермах риби, яка є здоровою, вирощеною в умовах відсутності забруднення, не є в стані перелову, а також вирощеної в низько- або безвідходних рециркуляційних системах. До прикладу, ґрунтуючись на цих принципах, «Нагляд за їжею та водою» вважає хорошими фермовими варіантами вирощених в США креветок, тиляпій, сомоподібних та більшість двостулкових молюсків, доступних на ринку.

Аналогічно, люди можуть переходити на пескетаріанську дієту з метою зменшення вуглецевого сліду своєї дієти. Згідно з даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, розведення худоби відповідає за 14,5 % світового вуглецевого викиду, спричиненого людьми. Переважним чинником цієї проблеми є розведення корів, виробництво яловичини з яких відповідає за 41 % викидів парникових газів даного сектора. Виробництво свинини з часткою 9 % викидів займає друге місце. Звіти показали, що риба дикого вилову спричиняє набагато менше викидів парникових газів, аніж будь-яка інша тварина. Вівці, корови (і сироваріння), свині, деяка вирощена риба, індики та кури всі спричиняли більше викидів парникових газів, аніж риба дикого вилову та морепродукти, що мали рівень викидів подібний до пташиних яєць і картоплі. Послідовно, 2014 року британське дослідження вуглецевого сліду людей із різними дієтичними схемами показало, що дорослі жінки-пескетаріанки спричиняли на 46 % менше викидів парникових газів, аніж жінки, що споживали м'ясо на регулярній основі. Чоловіки-пескетаріанці ж спричиняли на 51 % менше викидів парникових газів, аніж їхні м'ясоїдні еквіваленти. Такі результати є дуже схожими із зниженням вуглецевого сліду серед вегетаріанців. Жінки-вегетаріанки спричиняли на 50 % менший вуглецевий слід, ніж м'ясоїдки, а чоловіки — на 54 % менший вуглецевий слід.

Особиста етика та добробут тварин Див. також: Див. також: Див. також:

Деякі пескетаріанці вважають свою дієту ідеальною, інші ж ставляться до неї, як до проміжної на шляху до вегетаріанства. Для декого дана дієта слугує етичним компромісом (етичне пескетаріанство)Ronald L. Sandler, Food Ethics: The Basics, Routledge, 2014, p. 74., часто — з практичної необхідності здобуття певних поживних речовин, які непросто отримати з рослин. Понад те, пескетаріанство можна розглядати як більш етичну дієту, оскільки риба, разом із деякими іншими тваринами (наприклад, комахами), може не усвідомлювати біль і страх, як це роблять складніші тварини (наприклад, ссавці)Do fish feel pain? Not as humans do, study suggests. [online] Available at: https://www.sciencedaily.com/releases/2013/08/130808123719.htm [Accessed 18 Jan. 2018].Rose, J. D., Arlinghaus, R., Cooke, S. J., Diggles, B. K., Sawynok, W., Stevens, E. D., & Wynne, C. D. L. (2014). «Can fish really feel pain?» Fish and Fisheries, 15(1), 97–133. . Дослідники виявили, що, на відміну від ссавців, риба не має нейрофізіологічної спроможності до усвідомлення болю. У риб відсутня нова кора, що є першим показником для сумнівів щодо можливості усвідомлення рибою болю. Так, окремий тип нервових волокон, наявних у ссавців (так звані c-ноцицептори), що беруть участь у відчутті болю високої інтенсивності, є відсутніми в примітивних хрящових риб. У деяких хрящових риб, як-от в акул і скатів, наявні їхні зачатки, однак ці волокна не зазнають повного розвитку.

Продовжуючи дослідження на цю тему, науковці вводили рибам потужні болетамувальні препарати, як-от морфін, що показали повну або майже повну неефективність у дозах таких високих, що в іншому випадку риби б загинули від передозування. Зважаючи на це, хоч у риб і присутні інстинктивні реакції на поранення та інші інтервенції, однак фізіологічне підґрунтя для свідомого сприйняття болю відсутнє. Це, в поєднанні з даними фармакологічних досліджень, підтверджує тезу про те, що риба не відчуває болю в його людському і ссавцевому розумінні. Утім, над цією теорією .

В етичному дискурсі існують різні позиції щодо різних видів риб. До прикладу, багато людей, включно з деякими веганами, які ставлять під сумнів етичність споживання більшості видів риб і молюсків, твердять, що люди, які обирають дієту з міркувань співчуття до тварин, не повинні екстраполювати і обов'язково виступати проти споживання деяких видів двостулкових молюсків. Один із аргументів ґрунтується на твердженні, що морські організми, як-от мідії й устриці, є нерухомими фільтрувальними організмами. Нерухомі двостулкові здатні відкривати та закривати свої мушлі, але це є дуже схожим на тих рослин, що закриваються у відповідь на шкідливі стимули — а рослини не відчувають болю. Ці двостулкові молюски не здатні уникати болю, не можуть розрізняти між «хорошими» і «поганими» стимулами, і в них немає ніякої еволюційної причини для адаптації з метою відчуття болю. Інший аргумент на користь споживання устриць і подібних м'якунів ґрунтується на твердженні, що навіть попри певні дані про наявність опіоїдів і опіоїдних рецепторів у двостулкових молюсків, немає твердих доказів щодо наявності у двостулкових молюсків генів, що кодують ці рецептори, і схоже, що в їхніх організмах опіати забезпечують сигнальну функцію імунної системи і не беруть участі в регулюванні болю. Згідно з даними дослідження, проведеного в 2011 році, нервова система двостулкових молюсків складається із двох пар нервових струн і трьох пар вузлів. Утім, за даними дослідження, не було виявлено очевидних ознак цефалізації, а нервова система виявилась дуже простою. Дослідники зазначили, що не мають даних про авторитетні опубліковані описи поведінкових або нейрофізіологічних відповідей на тканинне ушкодження у двостулкових. Простіше кажучи, двостулкові молюски не мають нічого схожого з мозком, аби мати свідомість, а їхня нервова система є простою настільки, що вони, майже напевно, не мають фізіологічних потреб, що б потребували здатності відчувати та сприймати біль. Ці твердження використовуються в аргументації щодо потреби фокусуватись не на цих організмах, борючись за добробут тварин, а натомість на тих, що дійсно страждають.

Погляд, що споживання устриць є прийнятним, навіть за строгими етичними критеріями, був запропонований в оригінальній роботі «Визволення тварин», написаній філософом Пітером Сінґером 1975 року. Утім, наступні видання обернули цю позицію (на супротив щодо споживання устриць). Сінґер стверджував, що його думка «упродовж років мінялась то туди, то сюди», і станом на 2010 рік він стверджує, що «хоч можна і віддати перевагу сумнівам, однак також можна сказати, що допоки не з'являться нові дані щодо спроможності відчуття болю, то сумніви є настільки незначними, що і немає хорошої причини для відмови від споживання устриць, вирощених екологічно сталим методом».

Вплив на здоров'я

Користь від споживання риби