Діббук () — в єврейських народних повір'ях — злий дух, який вселяється в людину, опановує її душею, заподіює душевну недугу, говорить устами своєї жертви, але не зливається з нею, зберігаючи самостійність.
Розповіді про вселення злого духа були поширені в епоху Другого храму. Вони зустрічаються дуже часто в талмудичній і мідрашистській літературі; вони містяться і в Євангеліях як відображення повір'їв періоду зародження християнства (Матв. 8: 28-32; 12: 43-45). З подібних оповідань і виникло в 13 ст. вчення про тимчасове вселення злого духа в тіло людини (іббур, буквально «вагітність»), які злилися в народній свідомості з вченням про переселення душ і з існуючим у багатьох народів віруванням, що душі непохованих небіжчиків стають демонами, склалося повір'я про діббука. Хоча термін діббук з'явився в єврейській літературі лише в 17 ст., звіти на івриті і ідиш про вигнання діббука відомі з 1560 року. Діббук розглядався як душа, яка втратила, внаслідок навантаженості гріхами, здатність до переселення. Будучи «оголеною душею», діббук шукає притулку в тілах живих. Згідно з повір'ям, діббук вселяється в тіло людини, яка вчинила таємний гріх. Твори деяких каббалістів, учнів Іцхака Лурії, містять докладні настанови про вигнання діббука.
Проблематика, пов'язана з уявленнями про діббука, розглядається в книгах «Сефер ха-хезіонот» («Книга видінь») Хаїма Вітала, «Ша'ар ха-гілгул» («Ворота перетворень») його сина Шмуєля Вітала, «Нішмат Хаїм» («Дух життя») Менашше бен Ісраеля та інших. Вважалося, що Баал Шем Тов і інші цадики мають здатність виганяти діббуків з одержимих, або шляхом виправлення його гріха (тіккун), що відкривало шлях в гілгул, або скидання діббука в пекло. Діббук виганяється цадиком і десятьма іншими членами єврейської громади, які при цьому одягнені в похоронні сорочки. При процедурі вигнання діббука спалюють ароматні речовини, читають молитви і сурмлять в шофар. Вигнання діббука практикувалося ще на початку 20 ст. У 1903 р в Багдаді виганяли духи лжемесія Саббатай Цеві і його пророк Натан з Гази. Останній документ про вигнання діббука був складений в Єрусалимі в 1904 році.
Тема діббука неодноразово використовувалася в літературі. Один з найранніхши відомих оповідань з'явився у 1602 році у книзі Ма'асе-бух. Класичною інтерпретацією є п'єса «Діббук» (1916) Семена Ан-ського.
У кінематографі Діббук (, 1937 — польський фільм на ідиш за п'єсою Анського Ненароджений 2009, фільм жахів Девіда Гойера Серйозна людина 2009, чорна комедія братів Коенів Скринька прокляття 2012, фільм жахів Уле Борнедаль
Посилання «The Dybbuk» by Ansky Jewish Heritage Online Magazine Spiritual Possession and Jewish Folklore Encyclopedia Britannica