Горі́шні Пла́вні (до 2016 року — Комсомо́льськ) — місто в Україні, адміністративний центр Горішньоплавнівської міської громади Кременчуцького району Полтавської області. Наймолодше та найбільш промислове та культурне місто Полтавської області.
Офіційна дата заснування — 29 листопада 1960 року. 24 квітня 1972 року селище набуло статусу міста, а 6 квітня 1977 року Комсомольськ набув статусу міста обласного підпорядкування.
16 квітня 2019 року Горішні Плавні — адміністративний центр утвореної Горішньоплавнівської міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи, місто увійшло до складу Кременчуцького району.
Географія Місто Горішні Плавні розташоване на півдні Полтавської області, на лівому березі річки Дніпро (Кам'янського водосховища), на південний схід від Кременчука, в межах Придніпровської низовини в лісостеповій зоні у межиріччі Псла та Сухого Кобелячка, за 110 км від обласного центру залізницею (від станції Золотнишине), автошляхом за 105 км. Відстань до Києва становить 311 км.
Місце та рельєф Річище Дніпра в районі міста сильно порізане, що сприяло виникненню численних лиманів та невеликих островів. Місто з трьох боків обтікають р. Псел і Дніпро та води затоки Барбари. Крім цього, до нього примикають відстійники великих розмірів, аж до 12 км.
Тектонічно Горішні Плавні належать до Українського кристалічного щита в межах Східноєвропейської платформи. Через це місцевість рівнинна, мало пересічена ярами з запасами корисних копалин відповідного роду. Висота міста над рівнем моря становить 69 м.
Біля міста розташований Кременчуцький залізорудний район, що має друге місце в Україні щодо запасів залізорудної сировини (4,5 млрд т). Він простягається в меридіональному напрямку на 45 км. Розвідано 10 родовищ. Переважають залізисті кварцити (вміст заліза в середньому 34 %). Ще є великі запаси гранітів, мігматитів, гнейсів, кварцитів, мармурів, кристалічних сланців, прояви руд кольорових металів, напівкоштовного каміння, діабазів, пісків, суглинків, мінеральних фарб, глин, мінеральних вод.
Місто має значний природно-рекреаційний потенціал: це мальовничі узбережні та острівні ландшафти Дніпра, природні заказники «Лісові озера» та «Заплави Псла», прибережний парк та парк відпочинку. Функціонує яхт-клуб затоки Барбара, що придатна для змагань і тренувань гребців.
Клімат Для території міста характерні риси помірно-континентального типу клімату. Тривалість сонячного сяйва — 1970 год/рік. Середньорічна температура повітря +8,1 °С. Середня температура повітря в липні +21,5 °С, в січні — -6 °С. Тривалість безморозного періоду — 182 дні. Середня кількість опадів — 480 мм/рік. Коефіцієнт зволоження — 0,6.
Транспорт Автомагістраль державного значення проходить на відстані 12 км від міста.
Залізниця державного значення (вузлова ст. Потоки), звідки здійснюється приміське пасажирське сполучення з Кременчуком та Полтавою, знаходиться на відстані 14 км. У самих Горішніх Плавнях є вантажна ст. Золотнишине. Вона обслуговує ПрАТ «Полтавський ГЗК».
У місті діє вантажний річковий порт.
Символіка міста
Герб міста показує в символах його суть. Прапор міста — стяг синього кольору, розділений на дві нерівні частини горизонтальною білою смугою.
Історія Походження назви Горішні Плавні був одним із населених пунктів Горішньоплавнівської сільської ради (до 1957 року) та Пришибської сільради (після 1957 року), що знаходилися за декілька кілометрів від сучасного міста. У 1978 році населений пункт зник з карти України.
Полтавський ГЗК (до 1981 року — Дніпровський ГЗК) та сучасне місто Горішні Плавні споруджені поблизу Горішньоплавнівського та Лавриківського родовищ залізистих кварцитів.Власюк І. М. Історія Горішніх Плавнів: від легенд до спогадів очевидців / І. М. Власюк // Альманах IX. — 2015. — С. 35-45.
Горішні Плавні — топонім, що вказує на характер місцевості. Плавні біля р. Дніпро ділили на нижні й верхні (горішні). Від цього й назви сіл: Горішні Плавні та Нижні Плавні (теперішній мікрорайон Низи). У давнину майже все Лівобережжя Дніпра було укрите малопридатними для рільництва плавнями. Це були низовинні, часто заболочені або ж занесені пісками землі. Плавні в районі теперішніх Горішніх Плавнів були частково затоплені в 1954, коли будували каскад Дніпродзержинської ГЕС на р. Дніпро.Науковий архів Краєзнавчого музею м. Горішні Плавні. Ф. 03-ІМ, оп.1, спр. № 5, с. 27-31.
Стародавні часи Територія сучасного міста має цікаву історію. Перші люди з'явились тут наприкінці кам'яної доби (палеоліту) 15-13 тис. років тому.
Упродовж нового періоду кам'яної доби — неоліту (5-3 тис. років до н. е.) на території нашого краю переважно на берегах річок широко розселюються люди (дніпро-донецька археологічна культура). Їх поселення відомі біля Низів, Кам'яних Потоків, Кременчука тощоГаскевич Д. Л. Про поширення у Поліссі неолітичних пам'яток дніпро-донецької культури (за даними крем'яних знарядь) / Д. Л. Гаскевич // Проблеми історії та археології України: мат-ли міжнар. наук. конференції. — Харків, 2001. — С. 16-17.Супруненко О. Б., Гавриленко І. М., Кулатова І. М., Лямкін В. В., Мироненко К. М. Мезолітична стоянка «Комсомольська» поблизу с. Підлужжя на Кременчуччині / О. Б. Супруненко, І. М. Гавриленко, І. М. Кулатова, В. В. Лямкін, К. М. Мироненко // Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава, 2003. — № 2/2002-1/2003. — С. 43-45..
У середині 3 тис. до н. е. досить відсталі неолітичні племена витискаються «іноземцями», прибулими племенами середньостогівської культури. Вони займалися скотарством, мисливством, землеробством, мали озброєну кіннотуБенько Н. П., Журавель В. Н., Квасница В. Д., Стахив Н. П. Полтавская магнитка / Н. П. Бенько, В. Н. Журавель, В. Д. Квасница, Н. П. Стахив. — Комсомольск, 2000. — 143 с.Шилов Ю. А., Шкляр П. Н., Стахив Н. П., Еремеев С. А. отче о раскопках кургана «Цегельня» у с. Пидлужнэ Кременчугского р-на Полтавской обл. / Ю. А. Шилов, П. Н. Шкляр, Н. П. Стахив, С. А. Еремеев. — Киев, 1992. — 28 с..
У середині 2 тис. до н. е. на землях сучасного міста з'являються племена багатоваликової кераміки (археологічна культура названа на честь розкішного орнаменту, що наносився на посуд), що переважно займалися тваринництвом та рибальством. Археологами це поселення було розкопане поблизу озера Барбара, а фрагменти їх посуду знайдені у Низах та Дмитрівці.
Поселення біля озера Барбара — пам'ятка археології місцевого значення.Пам'ятка археології місцевого значення. Наказ Міністерства культури України № 228 від 27.03.2013 р. охоронний номер 4670-Пл. Виявлене М. Я. Рудинським (1922 р.), обстежувалося Д. Я. Телегіним, Є. В. Махно та І. М. Шарафутдіновою (1960 р.), М. П. Стаховим, С. О. Єремєєвим і В. В. Лямкіним. (1986—2000 рр.), О. Б. Супруненком, І. М. Кулатовою та К. М. Мироненко (2003 р.), О. Б. Супруненком і В. В. Лямкіним (2008 і 2010 рр). Починаючи з 2005—2006 рр. Ю. Ю. Башкатов проводить розкопки південно-західної частини пам'ятки.
Поселення займає північно-західну частину мису заплавного озера Барбара, площею близько 1,8 га, Наявні культурні нашарування мають товщину близько 0,80 м, в якому є знахідки черняхівської гончарної кераміки; ліпного посуду доби пізньої бронзи, неолітичної та енеолітичної кераміки і виробів з кременю. З розмиву походять також окремі уламки ліпного пізньоямного посуду та бабинської культури, фрагменти гончарного посуду і металеві вироби козацької епохи (XVII—XVIII ст.).
Відомі окремі матеріали доби неоліту, бронзи, ліпна кераміка з пізньоскіфськими елементами, превалюють ― знахідки черняхівської та вельбарської культур. Крім кількох господарських і стовпових ям, колії давньої дороги, виявлені рештки великої наземної будівлі а також господарської споруди і сліди огорожі.
З дослідженої будівлі походить традиційний для вельбарської культури набір кераміки. Рештки виявленої будівлі відносяться до залишків великих наземних жител, характерних як для черняхівської, так і для вельбарської культур, котрі традиційно пов'язуються з германським населенням. За знахідками, досліджена будівля датується рубежем ІІІ-IV ст. н. е.,
III— та другої половини IV ст. н. е., V—IV тис. до н. е., II тисячоліття до н. е., І тисячоліття до н. е., ХІІ — XIV ст., XVII—XVIII ст.
Племена доби бронзи на території краю займалися напівкочовим скотарством та землеробством, про що свідчать численні археологічні знахідки (фігурки свійських тварин, зернотерки, бронзові серпи).
Перемога залізної доби сприяла появі на території нашого краю раніше невідомих народів. З середини 1 тис. до н. е. (VII століття до н. е.) тут оселяються скіфи, що займалися землеробством, скотарством та торгівлею з грецькими колоніями.
Неподалік міста розташована пам'ятка археології місцевого значення — селище РедутиПам'ятка археології місцевого значення. Наказ Міністерства культури України № 228 від 27.03.2013 р. охоронний номер 4671-Пл.. Розташоване за 1,52 км на південь від залізнично-шосейного перехрестя на західній околиці мікрорайону Низи, за 1,20 км на північний схід від залізничної платформи «Редути» і Редутського гранітного кар'єру, біля асфальтної дороги до дачного товариства «Вікторія», за 4,51 км на захід-північний захід від приміщення виконкому Горішньоплавнівської м.р.
Вказане селище займає невелике підвищення у заболоченій заплаві лівого берега озера Плоске. Поверхня пам'ятки задернована. Культурні нашарування збереглися на площі менше 0,4 га (65 х 50 м). Переважна більшість знахідок належить винятково кухонній ліпному посуду передскіфського часу.
Селище належить до числа порівняно тривалих поселень носіїв передскіфського часу (чорноліська-білогрудівська культури).
(XI—IX, VII—IV ст. до н.е, ранній залізний вік)
Селище виявлене В. В. Лямкіним у 1998 р. В 2005 р. обстежувалося О. Б. Супруненком, В. В. Шерстюком і В. В. Лямкіним.
На зміну скіфам у ІІ ст. до н. е. в Україну просуваються племена сарматів. Старожитності цих народів знайдені майже у всіх досліджених курганах поблизу міста.Кулатова І. М. Сарматські поховання в курганах поряд із Єристівським кар'єром / І. М. Кулатова // Свічадо Придніпров'я. — № 6-7. — 2011. — С. 59-67
Здобутки римської культури принесли на наші землі племена черняхівської культури (III — кінець IV століття), які густо заселяли береги річок Дніпра та Псла. Їх пам'ятки знайдені на березі озера Барбара. Також сліди їх культури знайдені біля Дмитрівки, Золотнища, Низів, Піддубного, Келеберди тощо. Досить розвинуті племена черняхівської культури були підкорені після гунської навали наприкінці 4 ст.Башкатов Ю. Ю. Черняхівські пам'ятки поблизу Комсомольська та Кременчука / Ю. Ю. Башкатов // Свічадо Придніпров'я. — № 5. — 2009. — С. 54-60.
До формування сучасних слов'ян мають стосунок представники пеньківської, колочинської культур (V-VIII ст. н. е.) та давньоруські поселення (з кінця IX до середини XIII століття), що зустрічаються в межах сучасного міста поблизу затоки Барбара (у районі сіл Келеберда та Дмитрівка). Мешканцям цих невеличких населених пунктів довелося бути як землеробами, так і воїнами, адже життя на степовому кордоні було дуже небезпечним. Також у період існування Давньоруської держави край опинився на перетині багатьох водних і сухопутних шляхів, найвідоміший з яких «Із Варяг у Греки» (кінець IX—XII століття)Синиця Є. Шлях «із варягів у греки» // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10: Т — Я. — С. 645. Він пролягав в основному Дніпром та Чорним морем, від Балтики до Візантії.
Долітописний період історії закінчився монголо-татарським розгромом Русі (1240) та значним спустошенням краюЛямкін В. В., Супруненко О. Б. Знахідки золотоординського часу з околиць Комсомольська / В. В. Лямкін, О. Б. Супруненко // Свічадо Придніпров'я. — № 6-7. — 2011. — С. 108—114. До початку XVII ст. він використовувався населенням тільки для полювання, рибальства і бортництва через малопривабливі для хліборобства землі та безлюдні простори Дикого поля.