Жалобний перстень — це кільце, що носять на пам'ять про померлих. Він часто містить ім'я та дату смерті особи, і, можливо, її зображення чи девіз. Вартість перснів зазвичай сплачували оплакувані особи чи їхні спадкоємці; кільця часто зазначалися, разом зі списком одержувачів, у заповітах. У персні вставлялися, як правило, чорні камені, найкращим можливим варіантом був гагат. В іншому випадку використовувалися дешевші чорні матеріали, такі як чорна емаль або ебоніт. Інколи вживалася біла емаль, особливо якщо померлий був дитиною. Персні виготовляли з цього ж матеріалу, коли оплакувана людина була неодружена. У деяких випадках пасмо волосся померлого вставляли в кільце. Використання волосся в жалобних перснях не було поширеним через занепокоєння, що волосся померлого могли замінити на чуже.
Жалобні персні почали використовувати щонайменш у XIV столітті, хоча вони остаточно відокремилися від більш узагальнених перснів «Memento mori» лише в XVII столітті. Приблизно всередині XVIII століття ювеліри почали рекламувати швидкість, із якою можна було виготовити такі персні. Поширеним зразком був поодинокий маленький камінь із подробицями про померлого, вигравіюваними на ободі. У другій половині XIX століття носили кільця масового виробництва, що мали фотографію, вставлену в гніздо; до кінця сторіччя послуговування жалобними перснями сильно зменшилося.
Користання кілець відновилося в 1930-х і 1940-х роках у США. Персні були зроблені з бакеліту; у них вставлялася маленька фотографія людини, яку оплакували.
Інколи жалобні персні виготовлялися для відзначення подій, відмінних від смерті людини. У 1793 році такий перстень був виготовлений для Вільяма Скьорвінґа після того, як він був засуджений до заслання на каторгу.
Люди, що заповідали жалобні персні
Сезар Піктон, помер у 1836 році, заповівши 16 перснів Сер Ентоні Браун Полковник Ніколас Спенсер Вільям Шекспір (жалобні персні згадані в Шекспірівському питанні)
Виноски