Збірна Грузії з футболу () — національна збірна команда, що представляє Грузію на міжнародних змаганнях з футболу. Керується Грузинською футбольною федерацією. Прізвисько збірної — хрестоносці (). На емблемі зображений Юрій (Георгій) Змієборець, який є покровителем Грузії. Домашні матчі проводить на стадіоні «Динамо Арена» імені Бориса Пайчадзе у Тбілісі.

До 1990 року грузинські гравці виступали за збірну СРСР. 27 травня 1990 року команда зіграла свій перший міжнародний матч проти збірної Литви, коли Грузія ще була частиною Радянського Союзу. Збірна Грузії під керівництвом Гіві Нодія зіграла внічию з рахунком 2:2. Дебютний гол в історії грузинської збірної записав на свій рахунок Гія Гурулі. Перший офіційний матч збірної відбувся 7 вересня 1994 року в рамках відбірного турніру до чемпіонату Європи 1996 року проти команди Молдови. Гра завершилася поразкою грузинської команди з рахунком 0:1. Грузія посіла третє місце у своїй групі, випереджаючи збірні Молдови, Албанії та Уельсу, але відстала на сім очок від другої команди Болгарії. Команда намагалася кваліфікуватися на кожен великий турнір, починаючи з Євро-1996. Кульмінацією їхніх зусиль стала перша успішна кваліфікація на Євро-2024, яку було забезпечено перемогою над Грецією у фіналі плей-оф кваліфікаційного раунду Євро-2024 і відразу вийшла до 1/8 фіналу, де поступилася збірній Іспанії з рахунком 1:4. Жодного разу не брала участі у фінальних стадіях чемпіонатів світу.

Історія Передісторія Футбол у Грузії почали поширювати англійські моряки на початку XX століття. Британські кораблі, які заходили до портів Поті та Батумі, часто проводили футбольні матчі між членами екіпажів. Це привертало увагу місцевих гравців лело бурті, які швидко зацікавилися новим видом спорту, перейняли його та пристосували до місцевих умов. Точна дата проведення першого футбольного матчу на території Грузії залишається невідомою. Водночас перша згадка про футбол у грузинській пресі датується 1890 роком.

У період з 1923 до 1990 року грузинські футболісти виступали у складі збірної СРСР. Двоє грузинських футболістів, Муртаз Хурцилава та Олександр Чивадзе, у різні періоди були капітанами радянської збірної. У перші роки радянського періоду грузинські футболісти брали участь у Закавказькому чемпіонаті. Грузія приймала його розіграш 1926 року. Перший матч грузинської команди відбувся в Тбілісі проти Азербайджану та завершився поразкою 2:4. У другому матчі Грузія здобула свою першу перемогу, розгромивши Вірменію з рахунком 7:0. Згодом Грузія приймала Закавказький чемпіонат 1927 та 1928 років. У розіграші 1928 року грузинська команда стала переможцем, здобувши великі перемоги над Вірменією (5:1) та Азербайджаном (6:0). Після шестирічної перерви Грузія взяла участь у турнірі 1934 року в Азербайджані. Наступного року вона знову прийняла Закавказький чемпіонат і вдруге виграла цей турнір.

У складі збірної Радянського Союзу виступали футболісти з різних радянських республік, зокрема з Грузинської РСР. Грузинські гравці зробили вагомий внесок у виступи радянської збірної та неодноразово відігравали ключові ролі в команді. Одним із найвідоміших грузинських футболістів радянської збірної був Слава Метревелі. Він забив гол у фіналі першого чемпіонату Європи 1960 року, в якому збірна СРСР здобула перемогу.

На першому чемпіонаті Європи 1960 року, який завершився перемогою збірної СРСР, у складі радянської команди виступали одразу троє грузинських футболістів: Гіві Чохелі і Михайло Месхі з «Динамо» (Тбілісі) та Слава Метревелі з «Торпедо» (Москва). У другій половині 1960-х років одним із головних воротарів збірної СРСР був Анзор Кавазашвілі, який виступав за московське «Торпедо» та певний час замінював легендарного Лева Яшина. У цей період однією з головних зірок радянського футболу був захисник «Динамо» (Тбілісі) Муртаз Хурцилава. Він був капітаном команди та взяв участь у чемпіонаті світу 1966 року, де радянська збірна посіла четверте місце, а також здобув срібну медаль чемпіонату Європи 1972 року та бронзову медаль літніх Олімпійських ігор 1972 року. У захисті збірної СРСР Хурцилава часто грав разом зі своїм одноклубником по «Динамо» (Тбілісі) Ревазом Дзодзуашвілі. Наступником Хурцилави в обороні як збірної СРСР, так і «Динамо» став Олександр Чивадзе.

Важливою подією в історії грузинського футболу стала перемога «Динамо» (Тбілісі) у Кубку володарів кубків 1981 року. Перемога «Динамо» Тбілісі стала одним із найбільших досягнень грузинського клубного футболу радянського періоду та продемонструвала високий рівень грузинської футбольної школи. У фінальному матчі зіграли інші грузинські гравці із збірної СРСР Давид Кіпіані, Віталій Дараселія, Рамаз Шенгелія, Володимир Гуцаєв, Тенгіз Сулаквелідзе та іншіСимволическая сборная Грузии по футболу всех времен .

Вихід із СРСР і перші матчі Сучасна історія збірної Грузії з футболу бере початок у 1990 році, ще до відновлення незалежності Грузії. До цього грузинські футболісти виступали переважно у складі збірної СРСР, а провідним клубом Грузинської РСР була тбіліська «Динамо». Перший матч грузинської збірної відбувся 27 травня 1990 року в Тбілісі на Національному стадіоні, нині відомому як стадіон «Динамо» імені Бориса Пайчадзе. Суперником стала збірна Литви, перша команда, яка прийняла запрошення грузинської сторони провести міжнародну зустріч. Головним тренером грузинської команди був Гіві Нодія. Матч завершився внічию з рахунком 2:2. Литовці двічі виходили вперед, проте грузинська команда щоразу зрівнювала рахунок. Перший гол в історії збірної Грузії забив Гія Гурулі, а другий — Кахабер Качарава. Першим капітаном команди був олімпійський чемпіон Гела Кеташвілі. До складу збірної Грузії в тому матчі входили: Аслан Баладзе, Гела Кеташвілі, Кахабер Цхададзе (71' — Кахабер Качарава), Дмитро Кудінов, Георгій Пірцхалава, Георгій Надірадзе, Темур Кецбая, Заза Ревішвілі (46' — Мелорі Бігвава), Отар Коргалідзе (46' — Ростом Торгашвілі), Гія Гурулі, Мамука Панцулая (46' — Гоча Гогрічіані)30 წლის წინ საქართველოს ნაკრებმა პირველი მატჩი გამართა„ლელო“ № 99 (10268), 29 მაისი, 1990..

Матч із Литвою мав особливий статус. На той час Грузинська футбольна федерація ще не була членом ФІФА та УЄФА, тому зустріч не входила до офіційної статистики збірної ФІФА. Пізніше, у 1992—1993 роках, футбольні федерації Грузії та Литви змінили статус цієї гри, визнавши її міжнародним товариським матчем. Це було пов'язано з тим, що основну частину складів обох команд становили найкращі футболісти відповідних республік, які на той час виступали за «Динамо» (Тбілісі) та «Жальгіріс» (Вільнюс). У матчі на стадіоні були присутні близько 55 000 глядачів. Таким чином, зустріч із Литвою стала єдиним матчем, проведеним грузинською національною командою до проголошення незалежності країни.

9 квітня 1991 року Грузія відновила державну незалежність. Уже 2 липня 1991 року збірна провела наступний товариський матч, цього разу проти збірної Молдови. Зустріч завершилася перемогою Грузії з рахунком 4:2. Цей матч став першою перемогою грузинської збірної після відновлення незалежності та одним із перших етапів формування повноцінної національної команди. Паралельно з розпадом СРСР була створена збірна СНД, яка мала виступати на Євро-1992. У цій команді також взяли участь грузинські захисники Кахабер Цхададзе та Ахрік Цвейба, але об'єднана команда не змогла вийти з групи.

У 1992 році Грузинська футбольна федерація стала повноправним членом ФІФА та УЄФА. Це стало вирішальним етапом у становленні грузинського футболу як самостійної міжнародної системи. Набуття членства в обох організаціях надало збірній Грузії право брати участь в офіційних міжнародних змаганнях, зокрема у відбіркових турнірах до чемпіонатів світу та чемпіонатів Європи, а також в інших турнірах під егідою ФІФА та УЄФА. Втім. оскільки на момент вступу Грузії вже розпочався відбір на чемпіонат світу 1994 року, то у перші роки грузини грали виключно товариські ігри, а на початку 1994 року зіграли у товариському турнірі на Мальті, де посіли друге місце.

Кваліфікаційні турніри 1990-х років

Перший офіційний матч збірної Грузії відбувся у вересні 1994 року в рамках кваліфікації до чемпіонату Європи 1996 року. Суперником грузинської команди стала збірна Молдови. Зустріч завершилася поразкою Грузії з рахунком 0:1. За підсумками відбіркового турніру Грузія посіла третє місце у 7-й відбірковій групі, випередивши Молдову, Уельс та Албанію. Перше місце посіла Німеччина, а на другому опинилась Болгарія, яка набрала на сім очок більше за грузинську команду та також здобула путівку на чемпіонат Європи. Таким чином, Грузія не змогла кваліфікуватися до фінальної частини чемпіонату Європи 1996 року, проте посіла високе третє місце у своїй першій офіційній європейській відбірковій кампанії.

У відборі до чемпіонату світу 1998 року, фінальна частина якого проходила у Франції, збірна Грузії виступала у 2-й відбірковій групі зони УЄФА. Суперниками грузинів були Італія, Англія, Польща та знову Молдова. За підсумками змагань вона набрала 10 очок і посіла четверте місце у групі, поступившись Польщі лише за додатковими показниками. Італія та Англія випередили Грузію, а польська збірна фінішувала третьою.

Грузія не змогла вийти до фінальної частини чемпіонату світу, проте її виступ став одним із найкращих результатів команди на ранньому етапі незалежної футбольної історії. Під час кваліфікації грузини чинили серйозний опір сильним європейським збірним, зокрема Італії, яку очолював Чезаре Мальдіні, зігравши з нею вдома внічию 0:0. У цей період збірна Грузії мала покоління талановитих футболістів, значна частина яких пройшла футбольну школу тбіліського «Динамо». Серед провідних гравців команди були Георгій Кінкладзе, Темурі Кецбая, Георгій Деметрадзе, а також брати Арчіл і Шота Арвеладзе. У 1998 році збірна Грузії досягла найвищої позиції у своїй історії на той час у світовому рейтингу ФІФА. Команда посіла 42-ге місце. Цей результат став важливим показником прогресу грузинського футболу після здобуття незалежності. Виступи у кваліфікації до чемпіонатів Європи та світу, а також наявність групи висококласних футболістів дозволили Грузії закріпитися серед конкурентоспроможних збірних Європи.

Після успішніших виступів у другій половині 1990-х років збірна Грузії пережила період спаду. У кваліфікації до чемпіонату Європи 2000 року грузинська команда виступала у 2-й відбірковій групі. За підсумками турніру Грузія здобула одну перемогу, дві нічиї та сім поразок. Команда набрала 5 очок і посіла останнє місце у своїй групі, не зумівши кваліфікуватися до фінальної частини чемпіонату Європи.

2000-ні роки

У відборі до чемпіонату світу 2002 року збірна Грузії виступила краще, ніж у попередньому європейському відбірковому циклі. Команда посіла третє місце у своїй групі, повторивши результат кваліфікації до чемпіонату Європи 1996 року. Грузинська збірна здобула три перемоги: двічі перемогла Литву та один раз Угорщину. Водночас Грузія поступилася Румунії, яка посіла друге місце та отримала путівку до наступного етапу кваліфікації. Відставання грузинської команди від румунів становило шість очок. Попри те, що Грузія не вийшла до фінальної частини чемпіонату світу, третє місце стало одним із найкращих результатів команди у відбіркових турнірах на початку 2000-х років.

У кваліфікації до чемпіонату Європи 2004 року збірна Грузії виступала у 10-й відбірковій групі. Однією з найпомітніших подій цього циклу стала перемога над збірною Росії з рахунком 1:0. Єдиний гол у матчі забив Малхаз Асатіані. Ця перемога стала однією з найвідоміших в історії грузинської збірної. Також Грузія здобула перемогу над збірною Албанії з рахунком 3:0. Проте цих результатів виявилося недостатньо для виходу до фінальної частини турніру. За підсумками кваліфікації грузинська команда набрала 7 очок і посіла п'яте, останнє місце у групі. Після невдалого виступу головного тренера Гочу Ткебучаву було звільнено. Його наступником став французький фахівець Ален Жиресс.