Збірна Боснії і Герцеговини з футболу (, , ) — національна футбольна збірна, що представляє Боснію і Герцеговину в міжнародних футбольних змаганнях. Керівною організацією є Футбольна асоціація Боснії і Герцеговини.

Початки збірної сягають часу формування команди та першого міжнародного матчу в листопаді 1995 року, через кілька днів після закінчення боснійської війни. У 2014 році збірна дебютувала на великих міжнародних турнірах ФІФА як учасниця чемпіонату світу в Бразилії, не подолавши, однак, груповий етап.

Історія

До незалежності

Футбол у Боснії та Герцеговині почав розвиватись на початку 20-го століття, а Сараєво (у 1903 році) та Мостар (у 1905 році) були першими містами, де в нього почали грати.

Країна перебувала під правлінням Австро-Угорщини, коли розпочалися офіційні футбольні турніри в 1908 році. На початку Першої світової війни в Сараєво було чотири клуби — САШК, «Славія», «Джерзелез» і «Маккабі», а також ще приблизно 20 клубів за межами столиці.

Після війни Боснія і Герцеговина потрапила до Королівства Югославії і її команди почали виступати у національному чемпіонаті країни, який став проводитись з 1923 року.

У 1920 році була заснована пряма попередниця футбольної організації Боснії і Герцеговини — Сараєвська футбольна субасоціація, яка входила до складу Футбольного союзу Югославії. У її завдання входило організація футболу на місцевому рівні (республіканська, обласна, міжмуніципальна та міська ліги). Найкращі клуби брали участь у загальнонаціональному чемпіонаті, який тривав до сезону 1939/40 років, після чого почалася Друга світова війна. До 1940 року у вищому югославському дивізіоні виступали три команди з Боснії та Герцеговини: сараєвські клуби САШК і «Славія», а також «Країшник» з Баня-Луки.

Футбольна асоціація Боснії та Герцеговини була заснована після Другої світової війни, ставши частиною Югославської футбольної асоціації, яка стала курувати футбол новоствореної СФР Югославії.

Збірна Боснії та Герцеговини де-факто провела першу гру на післявоєнному чемпіонаті Югославії 1945 року як збірна Народної Республіки Боснії та Герцеговини, проте вже в першому раунді плей-оф була розгромлена збірною Народної Республіки Хорватія з рахунком 1:6.

Найкращими командами повоєнної Боснії та Герцеговини були «Сараєво», «Железнічар» (Сараєво) і «Вележ» (Мостар), які регулярно грали в Югославській першій лізі та кубкових змаганнях і неодноразово ставали чемпіонами Югославії та володарями Кубка. Так «Сараєво» у сезоні 1965/66 та 1984/85, а «Железнічар» у 1971/72 вигравали чемпіонат Югославії, а «Вележ» у 1981 та 1985 роках та «Борац» у 1987 році ставали володарями Кубка Маршала Тіто. Найдалі на міжнародній арені просунувся «Железнічар», дійшовши до півфіналу Кубка УЄФА в 1985 році.

В той же час найкращі боснійській гравці, такі як Сафет Сушич, Вахід Халілходжич, Фарук Хаджибегич, Івиця Осим, Блаж Слишкович, Мехмед Баждаревич, Душан Баєвич, Йосип Каталинський, Асім Ферхатович представляли збірну Югославії.

Помітна поява боснійського гравця на чемпіонаті світу відбулася в 1962 році, коли нападник Мухамед Муїч зламав ногу радянському футболісту Едуарду Дубинському під час жорстокого фолу«ESPN Top Tenner: Notorious Fouls». Retrieved May 20, 2014.Morir por una patada: la historia de Eduard Dubinsky — El Equipo Deportea. Незважаючи на те, що арбітр не показав гравцю картку, Мухамед був відправлений додому власною федерацією, і його більше ніколи не викликали до збірноїHunt, Chris. World Cup of Soccer. Buffalo NY: Fierfly Books Ltd., 2010. page 131. Print..

Після завершення Євро-1968 двоє гравців із СР Боснії та Герцеговини, Мирсад Фазлагич та Івиця Осим, були обрані до символічної збірної турніру, представляючи національну збірну Югославії, яка в підсумку дійшла до фіналу турніру.

Згодом кілька боснійських гравців були частиною збірної чемпіонаті світу 1974 року, яка вийшла з групового етапу без поразок і випередила Бразилію. Нападник Душан Баєвич відзначився хет-триком в одній із найбільших перемог на чемпіонатах світу — проти Заїру (9:0). Також у тій грі забив інший боснієць Йосип Каталинський.

Плеймейкер Сафет Сушич, якого часто вважають найкращим боснійським гравцем усіх часів, представляв Югославію на чемпіонаті світу в 1982 і 1990 роках. Капітаном команди, яка дійшла до чвертьфіналу в 1990 році, був Златко Вуйович, ще один гравець боснійського походження.

+Боснійці, що виступали за збірну Югославії на великих турнірах (1920—1990)ТурнірГравецьТренер Олімпіада-1948Мирослав Брозович, Бранко Станкович - Чемпіонат світу 1950Предраг Джаїч, Бранко Станкович - Олімпіада-1952Бранко Станкович - Чемпіонат світу 1954Бранко Станкович, Лев Мантула - Олімпіада-1956Круно Радилєвич, Ібрагім Біоградлич, Мухамед Муїч - Євро-1960Мілан Галич, Томислав Кнез, Мухамед Муїч - Олімпіада-1960Мілан Галич, Томислав Кнез, Велимир Сомболац - Чемпіонат світу 1962Влатко Маркович, Андрія Анкович, Мілан Галич, Мухамед Муїч, Никола Стипич - Олімпіада-1964Іван Чуркович, Мирсад Фазлагич, Светозар Вуйович, Івиця Осим - Євро-1968Мирсад Фазлагич, Івиця Осим, Вахидин Мусемич, Бошко Антич, Ідриз Хошич - Чемпіонат світу 1974Енвер Марич, Енвер Хаджиабдич, Йосип Каталинський, Франьо Владич, Душан Баєвич, Різах Мешкович - Євро-1976Джемал Хаджиабдич, Йосип Каталинський, Енвер Марич, Вахід Халілходжич, Едхем Шліво, Франьо Владич - Олімпіада-1980Боро Приморац, Сребренко Репчич, Милош Шестич, Зоран Вуйович, Златко Вуйович, Джевад Шечербегович, Владимир Матієвич - Чемпіонат світу 1982Едхем Шліво, Зоран Вуйович, Златко Вуйович, Сафет Сушич, Милош Шестич, Вахід Халілходжич, Предраг Пашич - Євро-1984Мирсад Баліч, Сафет Сушич, Милош Шестич, Мехмед Баждаревич, Златко Вуйович, Фарук Хаджибегич, Сулейман Халилович - Олімпіада-1984Мехмед Баждаревич, Владо Чаплич, Мирсад Балич, Адмир Смаїч - Олімпіада-1988Семір Туце, Цвіян Милошевич, Давор Йозич, Рефік ШабанаджовичІвиця Осим, Джемалудин Мушович Чемпіонат світу 1990Фарук Хаджибегич, Давор Йозич, Сафет Сушич, Златко Вуйович, Фахрудин Омерович, Рефік Шабанаджович, Мирсад БаличІвиця Осим, Джемалудин Мушович

Створення збірної Невдовзі після здобуття Боснією і Герцеговиною незалежності від Югославії, на початку боснійської війни, збірна гравців Боснії та Герцеговини під назвою «Зірки-благодійники Боснії та Герцеговини» взяла участь у гуманітарних товариських матчах на виїзді проти бельгійського «Генка» та німецького «Кайзерслаутерна» у березні 1993 року, капітаном у збірній був Блаж Слишкович.

Через кілька місяців футбольна команда Боснії та Герцеговини (гравці, зібрані в основному з тодішнього «Сараєво») під керівництвом Фуада Музуровича зіграла свій перший матч проти іншої національної збірної, це відбулося в Тегерані проти Ірану. Боснія і Герцеговина перемогла з рахунком 3:1, однак цей матч не був визнаний, оскільки Боснія і Герцеговина ще не була членом ФІФА.

22 липня 1995 року збірна Боснії та Герцеговини провела ще один благодійний матч проти дюссельдорфської «Фортуни», багато в чому завдяки боснійцям Александару Ристичу, тодішньому тренеру «Фортуни» та його помічнику Енверу Маричу. У грі, яка завершилася з рахунком 2:2, Харис Шкоро зробив дубль за боснійців.

Перший товариський матч команди, визнаний ФІФА, відбувся всього через дев'ять днів після того, як Дейтонська мирна угода поклала кінець боснійській війні, і був зіграний у Тирані проти Албанії 30 листопада 1995 року. Тоді ще Республіка Боснія і Герцеговина (оскільки Дейтонська угода була офіційно підписана 14 грудня 1995 року, започаткувавши сучасну державу Боснія і Герцеговина) отримала тимчасове членство у ФІФА, щоб зіграти в цьому футбольному матчі, який вони програли з рахунком 0:2. Команда грала у футболках, куплених у спортивних магазинах сусідньої країни за години до вильоту. У стартовому складі під керівництвом головного тренера Фуада Музуровича в першому офіційному матчі Боснія вийшла у такому складі: Ісмір Пінтол, Ведин Мусич, Ібрагім Дуро, Мухамед Коньїч, Сенад Бегич, Неджад Фазлагич, Есмир Джафич, Енес Демирович, Хусреф Мусемич, Асим Хрньїч і Алмір Туркович.

Збірна Боснії та Герцеговини з футболу не мала права брати участь у відбіркових матчах до чемпіонату світу 1994 року, оскільки країна ще не була повноцінним членом ФІФА. А приєднання до УЄФА відбулося в 1998 році в Дубліні, тому збірна не змогла взяти участь і у кваліфікації до Євро-1996. Боснія і Герцеговина стала єдиною збірною в світі в наш час, яка спочатку стала членом ФІФА, а потім її континентальної організації УЄФА.

Дебютний відбір на чемпіонат світу 1998 У середині грудня 1995 року на засіданні в Парижі Виконавчий комітет ФІФА прийняв Футбольну асоціацію Боснії і Герцеговини в повноправні члени ФІФА, а всього через 24 години в паризькому Луврі відбулося жеребкування відбіркового етапу чемпіонату світу 1998 року. Збірна Боснії і Герцеговини потрапила в групу з Грецією, Данією та двома колишніми югославськими республіками — Хорватією та Словенією.

1 вересня 1996 року збірна Боснії і Герцеговини, капітаном якої був Мехмед Баждаревич, дебютувала в змаганнях під егідою УЄФА, програвши Греції з рахунком 0:3 у своєму першому офіційному відбірковому матчі до великого турніру. Свій перший домашній матч відбору проти Хорватії довелося провести в італійській Болоньї через напружені відносини між країнами. Хорвати перемогли з рахунком 4:1, а єдиний і перший гол на турнірах за Боснію і Герцеговину забив Хасан Саліхаміджич на 22 хвилині матчу.

Першу перемогу в офіційному матчі ФІФА боснійська збірна здобула 6 листопада 1996 року у товариській грі проти Італії, яка посіла друге місце на чемпіонаті світу 1994 року. Країна колишньої Югославії посідала 170 позицію, тоді як Італія на той час була п'ятою (розрив у 165 позицій). Вже на 6-й хвилині Боснія і Герцеговина повела в рахунку завдяки голу Хасана Саліхаміджича. Через шість хвилин Джанфранко Дзола зрівняв рахунок, а остаточний результат гри встановив Елвир Болич на 44-й хвилині.

Через кілька днів у Любляні Боснія та Герцеговина здобула свою першу перемогу у кваліфікаціях, обігравши Словенію з рахунком 2:1.

У підсумку Боснія і Герцеговина завершила групу на четвертій позиції, двічі обігравши Словенію та обігравши Данію вдома з рахунком 3:0. Фуад Музурович очолював команду в першій кваліфікаційній кампанії, пропустивши у фінальну частину Данію, що там дійшла до чвертьфіналу, та Хорватію, що здобула бронзу.

Провальні відбори на Євро-2000 та чемпіонат світу 2002 У відбірковому турнірі до чемпіонату Європи 2000 року боснійці під керівництвом вже нового тренера Мишо Смайловича знову виграли лише 3 ігри і загалом виступили ще гірше, програвши всі матчі переможцю групи Чехії та учаснику стикових матчів із Шотландії. Крім того Боснійці розгубили очки у матчах з Фарерами, Естонією (перемога та нічия і там, і там) та Литвою (перемога та поразка). Втім, команда стала третьою, обійшовши обидві балтійські дружини за додатковими показниками.

25 квітня 2000 року Боснія і Герцеговина зіграла благодійний матч для боснійських сиріт проти FIFA World Stars XI перед 25 000 людей на стадіоні «Кошево» в Сараєво. Гра закінчилася з рахунком 1:0 на користь «зірок» завдяки голу з пенальті Роберто Баджо. Серед інших за збірну світу проти Боснії зіграли Лама, Суарес, Хассан, Алоїзіо, Верлат, Дунга, Хаджі, Баджо, Даеї, Нжанка та Онопко, а тренерами були Карлос Алберто Паррейра і Карлуш Кейрош.

Справжнім кошмаром для збірної Боснії став відбірковий турнір до чемпіонату світу 2002 року. Команда без шансів програла обидва матчі Іспанії, а також в гостях Австрії та Ізраїлю, зігравши з ними двома внічию і обігравши двічі лише Ліхтенштейн. В результаті боснійці стали передостанніми і після завершення відбіркового турніру Блаж Слішкович замінив Смайловича.

Обнадійливі відбори на Євро-2004 та чемпіонат світу 2006