Альфре́д Де́блін (іноді Дьоблін, ; 10 серпня 1878, Штеттін, Померанія, Пруссія, Німецька імперія — 26 червня 1957, Емендінген, Баден-Вюртемберг, ФРН) — німецький письменник. Його творча спадщина охоплює кілька романів, повістей та оповідань, крім того, він писав сатиричні есе і полемічні твори під псевдонімом Лінке Пут.

Біографія

Дитинство Альфред Деблін народився 10 серпня 1878 року в Щецині, в єврейській родині. Він був четвертою дитиною Макса і Софі Деблінів. Альфреду ще не виповнилося десять років, коли у липні 1888 року батько розлучився з матір'ю і залишив сім'ю без грошей. Тато з коханкою втекли з Бремергафена до Америки. Раптове зникнення батька травмувало хлопчика на все життя. У 1888 роцы мати з п'ятьма дітьми переїхала до Берліна. Вже у своєму останньому навчальному класі Деблін написав кілька оповідань і один короткий роман.

Університети Після закінчення школи Деблін вивчав медицину в Берлінському та Фрайбурзькому університетах, за професією лікар-невропатолог, а в 1905 році захистив докторську дисертацію. Через рік він відкрив лікарську практику й одружився зі студенткою медичного інституту Ерною Райсс. Практикував Деблін у Регенсбурзі, Фрайбурзі, Берліні (у східному робочому районі біля площі Александерплац).

Берлін Берлін став для Дебліна справжньою батьківщиною. З 1910 року Альфред Деблін зблизився з експресіоністами, приєднався до кола , публікувався в їх журналі «Der Sturm» («Буря»). У період Першої світової війни був військовим лікарем в Ельзасі. Пізніше жив у Берліні, активно займався журналістикою. Член Асоціації німецьких письменників, з 1924 року — її президент. Був близьким до молодих письменників, таких як Бертольт Брехт, Ганс Генні Янн; входив у «Групу-1925».

У 1921 році Деблін познайомився із Шарлотте Ніклас (1900—1977), яку називав Йоллою. На двадцять років молодша фотографка, також єврейка, як і він, стане його багаторічною коханкою. Її фотографії письменника друкували у багатьох берлінських журналах. Деблін так і ненаважується розлучитися з дружиною Ерною, хоча їхній шлюб був нещасливим. Він не хоче покидати сім'ю, як свого часу зробив його батько, і завдавати синам такого ж болю, який він пережив у дитинстві. Згодом його сини розповідатимуть, що найгіршим для них був той факт, що батько так ніколи й не розлучився з матір'ю.

Еміграція У 1933 році, після приходу до влади націонал-соціалістів, Деблін, як єврей і соціаліст, вимушений був разом з сім'єю емігрувати до Швейцарії, а потім до Франції. У 1936 році отримав французьке громадянство. У 1940 році через Лісабон поїхав до Лос-Анджелесу, де почав працювати для Голлівуду. У 1941 році, після смерті сина, який служив у французькій армії і наклав на себе руки, щоб не потрапити в руки нацистів, Деблін і його дружина навернулися до католицизму. Крім загиблого у Франції сина, у сім'ї було ще четверо дітей.

Повернення По закінченні Другої світової війни, Деблін повернувся до Європи (Париж, Баден-Баден, Майнц). З осені 1945 року працював на радіо, писав для газет. У колі близьких до нього молодих письменників був Гюнтер Грасс. Проживаючи на Заході, Деблін водночас симпатизував НДР, підтримував стосунки з Йоганнесом Бехером. У 1953 році він переїхав до Франції. У 1956-му письменник був паралізований і більше не виходив з клініки. Помер 27 червня 1957 року в Еммендінгені.

Через три місяці після смерті Дебліна його дружина наклала на себе руки, обидва поховані поруч з могилою сина у Франції.

Творчість Деблін працював практично у всіх літературних жанрах, крім лірики. Поряд з романами, повістями й новелами він написав також епос «Манас». Його перу належать численні нариси, подорожні нотатки, драми, ессе.

З 1911 року Деблін остаточно відмовляється від класичної форми роману. У новому стилі створені його романи «», де йому вдалося «прорватися через буржуазну традицію німецького роману»Vgl. Walter Muschg: Alfred Döblin. Die drei Sprünge des Wang-lun. Nachwort zum Roman. Walter, Olten 1989 S. 481., історичний роман Валенштайн.

Особливо місце у творчості Дебліна займає його візіонерський роман «Гори моря та гіганти» (1924), в якому він використав експериментальну стилістику. Зокрема, в тексті роману використовується авторська пунктуація, що видно вже в заголовку роману, у якому однорідні члени речення при перерахуванні не відокремлюються комою. Твір, жанр якого не піддається визначенню в рамках класичного поділу — у творі можна побачити ознаки філософського роману-антиутопії, наукової фантастики, пародії.

Найвідомішим романом Дебліна є роман «Берлін Александерплац» (1929), написаний у формі колажу, близького до техніки експресіонізму та італійського футуризму, пошуків Джойса і Дос Пассоса. У романі техніка літературного монтажу співвідноситься з технікою уречевленого потоку свідомості: життя Берліна кінця 1920-х років постає перед читачем у всьому калейдоскопічному різноманітті. Роман був кілька разів екранізований (вперше — в 1931 році), зокрема цей роман ліг в основу культового фільму Райнера Вернера Фассбіндера (1980).

Вислови про Дебліна Курт ТухольськийIgnaz Wrobel: Der rechte Bruder. In: Die Weltbühne, 26.01.1922, Nr. 4, S. 104.:Цей Лінке Пут лоскоче рапірою там, де Генріх Манн завдає удару — і він має більше жартів, ніж вся Прусська брутальність, і бажає чогось пустотливого. Він заграє ніжно, виразно, кумедно, зухвало і палко з новою Німеччиною. Це абсолютно новий вид жарту, якого я ще ніколи не читав у німецькій літературі.Томас МаннThomas Mann: Verkannte Dichter unter uns. In: Gesammelte Werke Band 10, S. Fischer, Frankfurt am Main 1974, S. 883.:Є дуже мало людей, які можуть дочитати книги Дебліна до кінця, але дуже багато купують їх, і всім якось ясно, що Деблін великий оповідач, хоча вони мусять визнати, що його жахливо важко слухати.Марсель Райх-РаніцкіМарсель Райх-Раницкий — «литературный папа» ГерманииMarcel Reich-Ranicki: Sieben Wegbereiter. Schriftsteller des 20. Jahrhunderts. dtv, München 2004, ISBN 3-423-13245-0.:Вплив Дебліна на стиль оповіді німецьких романістів після 1945 р. можна порівняти лише зі впливом Кафки: Вольфганг Коепен, Арно Шмідт, Гюнтер Грасс, Уве Йонсон і Губерт Фіхте — всі вони походять з Дебліна, як, за висловом Достоєвського, всі вийшли з Гоголівської шинелі.Гюнтер Грасс: У своїй статті «Мій учитель Деблін» Гюнтер Грасс писав, що Деблін не підходить під жодні правила, не може бути виміряний жодними рамками, що він……як прогресивний лівій був занадто католик, як католик був занадто анархист, як мораліст він не дотримувався твердих принципів, для нічних програм був не достатньо елеґантним, на шкільному радіо був занадто вульгарним. Ні «Валенштайн», ні «Гіганти» не мали комерційного успіху. Емігрант Деблін зважився повернутися 1945 року додому в Німеччину, щоб відмовитися від комерційного успіху. Значення Дебліна не було і не може бути оцінено з погляду кон'юнктури ринку.

Твори Die Ermordung einer Butterblume / Убивство кульбаби (1913, оповідання) Die drei Sprünge des Wang-Lun / Три стрибка Ван-Луня (1915, китайський роман, премія Теодора Фонтане) Wadzeks mit der Kampf Dampfturbine / Боротьба Вадцека з паровою турбіною (1918, роман) Wallenstein / Валленштайн (1920, історичний роман з епохи Тридцятирічної війни) Berge Meere und Giganten /Гори моря та гіганти (1924, роман-антиутопія) Manas / Манас (1927) Berlin Alexanderplatz / Берлін Александерплац (1929) Babylonische Wandrung / Вавилонська прогулянка (1934, роман) Pardon wird nicht gegeben / Прощення не буде (1935, роман) Das Land ohne Tod / Земля, що не знає смерті(1937—1948, роман про завоювання Америки) / Листопад 1918: Німецька революція (1939—1950, історичний роман про Листопадову революцію, тетралогія) Bürger und Soldaten / Громадяни й солдати Verratenes Volk / Зраджений народ Heimkehr der Fronttruppen / Повернення військ з фронту Karl und Rosa / Карл і Роза (про Карла Лібкнехта і Розу Люксембург) Ætheria / Етерія (1949, історичний роман) Hamlet, oder die lange Nacht nimmt ein Ende/ Гамлет, або Довга ніч добігає кінця (1956, роман)

Переклади українською

Книга на сайті видавництва Жупанського

Примітки

Посилання