Речови́й мішок (речмішок) — заплічна сумка, вид торби з брезенту або парусини, що використовується (використовувалась) військослужбовцями. Зовнішньо схожий на безформний рюкзак.

У Російській імператорській армії прийнятий на озброєння 1882 року, у СРСР офіційно йменувався «Мішок речовий з наметової тканини з водотривким просоченням із зовнішньою кишенею і ременями для кріплення шинельної скатки» ()Приказ Министра обороны СССР № 191, от 26 июля 1969 года, «О введении в действие Правил ношения военной формы одежды военнослужащими Советской Армии и Военно-Морского Флота.»..

Історія

Заплічні торби для необхідних речей і запасів їжі використовували вже вояки в Стародавньому світі. Речмішок давньоримських легіонерів називався panarium (відоме також слово loculus), його переносили за спиною за допомогою жердини з перекладиною або розвилиною (furca), разом з іншою поклажею. Усі речі на жердині звалися загальним словом sarcina («поклажа», «укладка»). Використовування жердини дозволяло по тривозі швидко звільнитися від поклажі.

В армії Російської імперії речмішок впроваджений під час військових реформ Олександра ІІІ, 1882 року, замінивши собою шкіряний ранець. Проте в 1889 у гвардійській піхоті, пішій артилерії й інженерних військах вони були замінені знову на ранці зразку 1874 року. За інструкціями кінця XIX- початку XX ст. вміст речового мішка або ранця мав бути таким: 2 сорочки спідні штани 2 пари онуч рушник дві пари рукавиць (одна — тепла); 5 фунтів сухарів 1/8 фунта солі рушничне приладдя чарка 24 патрони

Речові мішки аналогічного зразку прийняті в Червоній і Радянській армії. З 1 січня 1970 у речмішок належало укладати: до стінки, прилеглої до спини: плащ-намет; запасні онучі, складені в згортки розміром 30 X 45 см; на дно: запас продовольства (внизу); казанок; кухоль; особисті речі; сталевий шолом (СШ-68, СШ-60); у кишеню мішка: туалетне приладдя

Стрільці (автоматники, кулеметники) зберігали в речмішку також чохол з мастильницею. Приблизний об'єм речмішка ЗС СРСР становив 25-30 літрів.

З 1 січня 1974 року встановлено не носити речовий мішок, а перевозити і зберігати його в польових умовах на бойових і транспортних машинах — у місцях, вказаних командиромПриказ Министра обороны СССР № 250, от 01 ноября 1973 года, «О введении в действие Правил ношения военной формы одежды военнослужащими Советской Армии и Военно-Морского Флота».

В Україні від 1997 р. встановлено, що речовий мішок має бути постійно укомплектований на випадок тривоги: казанок, кухоль, ложка, комплект ґудзиків, гачки, нитки, 2-3 зошити, носові хустини, крем та щітка для взуття, індивідуальний комплект захисту, головний убір не в сезон, шкарпетки (онучі), станок для гоління. Предмети польового спорядження зберігаються в підрозділах зібраними на поясному ремені, без боєприпасів та сумки з протигазом. Спорядження періодично має оглядатися та ремонтуватися. Перед виходом на тактичні навчання, маневри та на особливий період у речовий мішок вкладаються сухий пайок на одну добу (вниз торби), плащ-намет, шолом сталевий (згори поклажі), рушник (ближче до спини), пара запасних онуч, туалетні речі (у зовнішню кишеню торби), речі для догляду за обмундируванням та взуттям, пара натільної білизни.

Див. також Армійський ранець Патронташ Підсумок Польова сумка

Примітки

Посилання Основні принципи побудови комплексу бойового екіпірування військовослужбовця // 09.12.2017, Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація власників зброї». Спорядження сучасного українського піхотинця // Український мілітарний портал.