Іда Миколаївна Троцюк, у шлюбі Копайгоренко-Троцюк ( 21 вересня 1928, с. Дзюньків) — українська скульпторка.
Життєпис Іда Троцюк народилася 21 вересня 1928 року у с. Дзюньків.
1954 року закінчила Київський художній інститут (майстерня Михайла Лисенка). 1959 року обрана членкинею НСХУ.
Відтоді — учасниця всеукраїнських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставок. Впродовж 1963-1985 рр. працювала секретаркою бюро секції скульптури. З 1985 року перебуває на творчій роботі.
Основна галузь, у якій працює Іда Копайгоренко — тематична станкова скульптура. Створювала багатофігурні композиції (вирізняються правдивістю, гостротою композиційного задуму) та меморіальні дошки.
Окремі роботи зберігаються у Харківському, Запорізькому, Луганському, Одеському художніх музеях, Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав», Державній Третьяковській галереї (Москва).
Основні роботи «Перше почуття» (1957); «Делегатка Першого з'їзду комсомолу» (1958); «Материнство» (1960-ті рр.); «Своїми руками» (1960); «Голова» (1964); «Механізатор» (1971); барельєф А. Бучмі (1960-ті рр.); меморіальна дошка Г. Павленку (1973); меморіальна дошка М. Ушакову (1975); меморіальна дошка Д. Демуцькому (1976); пам'ятник І. Сошенку (1982, м. Богуслав); погруддя Т. Шевченка (1980-ті рр.; м. Київ); пам'ятник родині Драгоманових (1995, м. Гадяч).
Родина Син Копайгоренко Василь Валентинович — український художник, онук Копайгоренко Артем Васильович — український художник.
Джерела Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006.
Посилання