Ісламський вплив на західне мистецтво — вплив ісламського мистецтва, художньої продукції ісламського світу з 8 по 19 століття, на християнське мистецтво. В цей період кордон між християнським світом та ісламським світом сильно змінювався, що в деяких випадках мало наслідком обмін населенням і відповідними художніми практиками і техніками. Крім того, дві цивілізації мали регулярні відносини шляхом дипломатії і торгівлі, що сприяло культурному обміну. Ісламське мистецтво охоплює широкий спектр засобів вираження, у тому числі каліграфію, ілюміновані рукописи, текстиль, кераміку, роботи по металу і склу, і стосується до мистецтва мусульманських країн на Близькому Сході, у мусульманській Іспанії і Північній Африці, хоча не завжди мусульманських художників та ремісників. Скляне виробництва, наприклад, залишалось єврейською спеціальністю протягом всього періоду, а християнське мистецтво, як в Коптському Єгипті, продовжувалось, особливо у більш ранніх століттях, зберігаючи якісь контакти з Європою.

Ісламське декоративне мистецтво високо цінувалось і імпортувалось в Європу протягом усього Середньовіччя; в основному через несподівані випадки виживання, більшість збережених прикладів є тими, які були у володінні церкви. У ранньому періоді текстилі були особливо важливі, використовувались для церковного одягу, плащаниць, завіс і одягу для еліти. Ісламській кераміці повсякденної якості все одно надавалась перевага у порівнянні з європейськими товарами. Оскільки орнамент в основному був декоративний або містив невеликі сцени полювання тощо, а написи не зрозумілі, ісламські об'єкти не ображали християнські почуття.

У перші століття ісламу найбільш важливими точками дотику між латинським Заходом і ісламським світом, з художньої точки зору, були Південна Італія і Сицилія та Піренейський півострів, в обох з яких було значуще мусульманське населення. Пізніше італійські морські республіки були важливі в торгівлі творами мистецтва. У хрестових походах ісламське мистецтво, здається, мало порівняно невеликий вплив навіть на мистецтво Держав хрестоносців, хоча воно, можливо, стимулювало прагнення до імпорту ісламських товарів серед хрестоносців, які поверталися в Європу.

Численні прийоми з ісламського мистецтва лягли в основу мистецтва нормано-арабо-візантійської культури Норманської Сицилії, більша частина якого використовувала мусульманських художників та майстрів, які працювали у стилі своєї традиції. Техніки включали вставки у мозаїку або метали, різьблення по слоновій кістці або порфіру, скульптури з твердих каменів і литі предмети з бронзи. В Іберії мозарабське мистецтво та архітектура християнського населення, що жило під владою мусульман, переважно залишалось дуже християнським, але мало ісламський вплив. Після Реконкісти стилі Мудехар, створені мусульманськими або мориськими митцями під християнським правлінням, показувало значний чіткий ісламський вплив.

Середньовіччя

Ісламське мистецтво стосується багатьох мистецьких засобів, включно з каліграфією, ілюмінованими манускриптами, текстилем, керамікою, роботою по металу і склу, та охоплює мистецтво мусульманських країн того періоду на Близькому Сході, Північній Африці та ісламській Іспанії, однак самі митці не завжди були мусульманами. Так, виробництво скла протягом всього періоду залишалось єврейською спеціалізацією, а у Єгипті продовжувалось християнське коптське мистецтво, особливо протягом перших сторіч, коли воно підтримувало контакти з Європою. У ісламському мистецтві виділяють ранню стадію формування (бл. 600—900 рр.) та розвиток регіональних стилів починаючи з 900 року. Для раннього ісламського мистецтва характерним було використання майстрів мозаїки та скульпторів, тренованих у візантійській та коптській традиціях.. Замість фресок, ісламське мистецтво використовувало розфарбовані кахлі (найранніший приклад — з 862-3 у мечеті Укба в Кайруані, сучасний Туніс), що також поширилось на Європу.. На думку Джона Раскіна, Палац дожів у Венеції містить «три елементи у рівних пропорціях  — римський, лангобардський та арабський. Це центральна будівля світу. … історія готичної архітектури — це історія набуття північними роботами витонченості та духовності під її впливом».The Stones of Venice, chapter 1, paras 25 and 29 ; discussed pp. 49–56 here

В різні періоди ісламські правителі контролювали частини південної Італії, більшість сучасних Іспанії та Португалії, і Балкани, на всіх з них залишалась значна частина християнського населення. Християнське хрестоносці схоже правили мусульманським населенням. Мистецтво хрестоносців є переважно гібридом католицького та візантійського стилів з деяким ісламським впливом, а от мозарабське мистецтво християн Аль-Андалусу має суттєвий вплив ісламського мистецтва. Ісламський вплив модна прослідкувати і в основних стилях середньовічного західного мистецтва, наприклад у романському порталі в Муассаку (південна Франція), на якому видно декоративні елементи (фігурні елементи дверного отвору, круглі прикраси на перемичці над ним), а також скульптуру «Христа Величного» (), оточеного музикантами, яка стане поширеною сценою західних зображень Раю, але ймовірно запозичена з зображень ісламських правителів у їх дивані.. Для ісламського мистецтва, на відміну від більшості західного, були більш важливі каліграфія, орнамент та декоративно-прикладне мистецтво.Jones, Dalu & Michell, George, (eds); The Arts of Islam, Arts Council of Great Britain, 9, 1976, ISBN 0-7287-0081-6

Андалузійська (або іспано-маврська) кераміка була вперше вироблена у Аль-Андалусі, але вважається, що мусульманські гончарі пізніше мігрували до території християнської Валенсії, де вони виробляли товари, які експортувалися до християнських еліт по всій Європі;Caiger-Smith, chapters 6 & 7 інші види ісламських предметів розкоші, в першу чергу шовкові текстилі та килими, надходили з в цілому багатшогоHugh Thomas, An Unfinished History of the World, 224—226, 2nd edn. 1981, Pan Books, ISBN 0-330-26458-3; Braudel, Fernand, Civilization & Capitalism, 15-18th Centuries, Vol 1: The Structures of Everyday Life, William Collins & Sons, London 1981, p. 440: «Якщо середньовічний іслам нависав над євразійським континентом, від Атлантики до Тихого океану протягом сторіч, це тому, що жодна держава (за виключенням Візантії) могла конкурувати з його золотими та срібними монетами …»; and Vol 3: The Perspective of the World, 1984, ISBN 0-00-216133-8, p. 106: «Для них [італійських морських республік], успіх означав утворення контактів з багатими регіонами Середземномор'я — та отримання золотих монет, динарів Єгипту чи Сирії, … Іншими словами, Італія ще була лише бідним периферійним регіоном …» [до хрестових походів]. Статистика світового населення, ВВП в цілому та на душу населення, 1-2008 р.н. е. , зібрана Агнусом Меддісоном, показує, що сучасні Іран та Ірак у 1000 році мали найвищий в світі ВВП на душу населення східного ісламського світу (хоча ісламські торгові канали в Європу на захід від Нілу багатшими не були)Розрив був не по релігійних межах, а швидше між сходом та заходом, де багаті держави всі були на схід від Нілу: Maddison, Angus (2007): «Contours of the World Economy, 1–2030 AD. Essays in Macro-Economic History», Oxford University Press, ISBN 978-0-19-922721-1, p. 382, table A.7. та Maddison, Angus (2007): «Contours of the World Economy, 1–2030 AD. Essays in Macro-Economic History», Oxford University Press, ISBN 978-0-19-922721-1, p. 185, table 4.2 дає 425 міжнародних долари 1990 року для християнської Західної Європи, 430 — для ісламської Північної Африки, 450 — для ісламської Іспанії та 425 — для ісламської Португалії. Лише ісламський Єгипет та християнська Візантійська імперія мали суттєво більший за Західну Європу ВВП на особу (550 та 680—770 відповідно) (Milanovic, Branko (2006): «An Estimate of Average Income and Inequality in Byzantium around Year 1000», Review of Income and Wealth, Vol. 52, No. 3, pp. 449—470 (468)), а багато з них проходили через ВенеціюКнига Mack; вступ дає огляд. Однак, більшість предметів розкоші королівських дворів, такі як шовк, слонова кістка, дорогоцінні камені, імпортувались в Європу у незавершеній формі, а кінцевий продукт з них створювали місцеві середньовічні митці на своє власне уявлення про «східні» товариHoffman, Eva R. (2007): Pathways of Portability: Islamic and Christian Interchange from the Tenth to the Twelfth Century, pp.324f., in: Hoffman, Eva R. (ed.): Late Antique and Medieval Art of the Mediterranean World, Blackwell Publishing, ISBN 978-1-4051-2071-5. Як правило, «східні» предмети мистецтва не мали зображень релігійних сцен та були прикрашені орнаментом, і тому легко сприймались заходом,Mack, 4 а наприкінці Середньовіччя була мода на псевдо-куфічну імітацію арабського письма, яка у західному мистецтві використовувалась з декоративною метою..

Декоративно-прикладне мистецтво

У Середньовіччі до є Європи була привезена велика кількість рухомих об'єктів різних видів декоративно-прикладного мистецтва ісламського світу, в основному через Італію, і насамперед Венецію.The subject of Mack's book; see Chapter 1 especially. У багатьох територіях товари європейського виробництва не могли відповідати якості товарів ісламської і візантійської роботи майже до кінця Середньовіччя. Розкішні тканини широко використовувались для одягу і драпіровок, а також, на щастя для історії мистецтва, часто як саван для поховання важливих персон. Саме так вціліла більшість відомих прикладів. Візантійський шовк був під впливом сасанідських текстилів, а ісламський шовк — під впливом їх обох, так що важко сказати текстилі якої культури зробили найбільший вплив на «Тканину Св. Гереона», великий гобелен, який є  найбільш раннім та важливим з відомих європейських наслідувань східної роботи (та другим за віком збереженим середньовічним західним текстилем — 11 ст.). Європейські, особливо італійські, тканини поступово наздогнали за якістю східний імпорт і перейняли багато елементів їх дизайну.

Візантійська кераміка високої якості не вироблялась, оскільки візантійська еліта надавала перевагу срібним предметам. В ісламі ж було багато hadithic заборон на харчування зі столових предметів з дорогоцінного металу, і в ісламському світі створили безліч видів тонкої кераміки, часто під впливом китайської порцеляни, яка мала найвищий статус серед самої ісламської еліти — ісламський світ почав виробляти порцелянову тільки в сучасний період. Багато ісламської кераміки було завезено в Європу, а посуд («bacini») — навіть в ісламський Аль-Андалуз в 13 столітті, в Гранаду і Малагу, які більшість власної продукції вже експортували в християнські країни. Багато гончарів мігрували в район Валенсії, давно відвойований християнами, і виробництво тут перевищило Аль-Андалуз. На стилі декору поступово більше стала впливати Європа, а з 15-го століття італійці також почали виробляти люстрову кераміку, іноді з використанням ісламських форм, як альбарелло.Caiger-Smith, Chapters 6 and 7 Форми металевих предметів, такі як зооморфні глечики під назвою акваманіле і бронзові ступки були також запозичені з ісламського світу.

Мистецтво мудехар в Іспанії

Стиль мудехар — стиль під впливом ісламського мистецтва, який існував з 12 до 16 століття в християнських королівствах Піренейського півострова. Він є наслідком взаємодії між мусульманським, християнським та єврейським населенням у середньовічній Іспанії. Складне декорування, типове для стилю мудехар, зробило внесок у розвиток пізнішого стилю платереско в іспанській архітектурі, в поєднанні з елементами пізньої готики і раннього Відродження.

Псевдо-куфічне письмо