Іри́на Соломо́нівна Леві́тіна (, ; (8 червня 1954) — радянська, пізніше американська шахістка, гросмейстер серед жінок від 1976 року. Заслужений майстер спорту СРСР (1986), претендентка на звання чемпіонки світу. Чотири рази брала участь у чемпіонатах світу з шахів. Ірина Левітіна також є чотирикратною чемпіонкою світу з бриджу.

Біографія та спортивні досягнення

У 70-х та 80-х роках ХХ століття Ірина Левітіна належала до числа найсильніших шахісток світу. У 1976 році отримала титул гросмейстера серед жінок. Уперше Ірина Левітіна взяла участь у відбіркових матчах чемпіонату світу з 1973 року, коли розділила 2—5 місця на міжзональному турнірі на острові Менорка. У 1974 році Ірина Левітіна переграла Валентину Козловську 6½—5½ в півфіналі першості світу в Кисловодську, але у 1975 році вона поступилась Нані Александрії 8—9 у фінальному матчі в Москві. У 1977 році вона поступилась Аллі Кушнір у чвертьфіналі першості світу в Дортмунді. У 1982 році посіла 2 місце на міжзональному турнірі в Тбілісі, та отримала путівку до наступного етапу відбору до матчу на першість світу, в якому досягла свого найбільшого успіху в житті. Спочатку в 1983 році у Львові Левітіна перемогла Нону Гапріндашвілі 6—4, пізніше у Дубні — Нану Александрію (7½—6½), а у фінальному матчі претенденток, який проходив у Сочі в 1984 році — Лідію Семенову (7—5). у цьому ж році у Волгограді в матчі на першість світу зустрілася з Маєю Чибурданідзе, але цей матч програла з рахунком 5—8, і здобула титул віцечемпіонки світу. У новому відбірковому циклі в 1986 році грала у турнірі претенденток у Мальме, проте посіла на ньому лише 7 місце (переможцем турніру тоді стала Олена Ахмиловська). Наступного року втретє виборола право на продовження боротьби за титул претендентки на шахову корону, посівши друге місце на міжзональному турнірі у Смедеревській Паланці. У 1988 році посіла високе третє місце на турнірі претенденток у Цхалтубо. Востаннє на міжзональному турнірі Ірина Левітіна виступила у 1991 році в Суботиці, де розділила 3—4 місця, і в черговий раз виборола путівку на турнір претенденток. Цей турнір відбувся у 1992 році в Шанхаї, і на ньому Левітіна посіла6 місце (перемогла на турнірі Жужа Полгар).World Chess Championship for Women

Ірина Левітіна чотири рази виборювала титул чемпіонки Радянського Союзу — у 1971, 1978 (разом із Лідією Семеновою), 1979 та 1980/81. Керівництво радянської шахової федерації не допустило Левітіну на міжзональний турнір у 1979 році в Ріо-де-Жанейро у зв'язку із тим, що її брат репатріювався із СРСР до Ізраїлю.

Після еміграції до США Ірина Левітіна була чемпіонкою США 1991 року (разом з Естер Епштейн), 1992 та 1993 року (разом із Оленою Дональдсон-Ахмиловською).

Ірина Левітіна є також чотикратним призером шахових олімпіад: тричі вигравала золото у 1972, 1974 та 1984 роках, а у 1988 — срібну медаль (усі у складі збірної СРСР).

За час своєї шахової кар'єри Ірина Левітіна неодноразово вигравала міжнародні шахові турніри, серед яких перемоги на турнірах у Ленінграді (у 1972 та 1988 роках), Тімішоарі (1973 рік), Белграді (1977 році), Москві (1979 році), Наленчові (1984 році), Варшаві (1986 році) і Сочі (1988 році).

Найвищого рейтингу Ірина Левітіна досягла 1 липня 1993 року, і з результатом 2425 займала 11 місце у рейтингу ФІДЕ та перше місце серед американських шахісток.

Досягнення у шахах Рік Місто Турнір + − = Результат Місце 1969 Чемпіонат СРСР (серед дівчат) з 1 1970 30-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 6 6 7 9½ з 19 10-12 1971 31-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 11 2 6 14 з 19 1 1972 Скоп'є 5-та шахова олімпіада 5 0 1 5½ з 6 Ленінград Міжнародний турнір з 1-2 Тольятті 32-й чемпіонат СРСР (зональний турнір) 9 5 5 11½ з 19 2-4 1973 о. Менорка 2-й міжзональний турнір 9 2 8 13 з 19 2-5 Будапешт Міжнародний турнір з 1 Тімішоара Міжнародний турнір з 1 1974 6-та олімпіада 7 1 2 8 з 10 Кисловодськ Матч претенденток проти Валентини Козловської (півфінал) 4 3 5 6½ з 12 1975 Москва Матч претенденток проти Нани Александрії (фінал) Додаткові 5 партій 3 0 3 1 6 4 6 з 12 2 з 5 Галле 9-й міжнародний турнір 5 0 6 8 з 11 1-3 1976 36-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 6 6 5 8½ з 17 9-11 1977 Дортмунд Матч претенденток проти Алли Кушнір (чвертьфінал) 2 5 2 3 з 9 Белград Міжнародний турнір з 1-2 1978 Миколаїв 38-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 9 1 7 12½ з 17 1-2 1979 Тбілісі 39-й чемпіонат СРСР (середи жінок) 9 1 7 12½ з 17 1 Москва Міжнародний турнір з 1-2 1980/81 Алма-Ата 40-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 9 0 6 12 з 15 1 1981 Івано-Франківськ 41-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 5 5 7 8½ з 17 9-11 1982 Тбілісі 5-й міжзональний турнір 5 0 9 9½ з 14 2 1983 Львів Матч претенденток проти Нони Гапріндашвілі (чвертьфінал) 6 4 0 6 з 10 Яйце Міжнародний турнір 4 1 4 6 з 9 3 Сочі Міжнародний турнір з 2-3 Дубна Матч претенденток проти Нани Александрії (півфінал) 5 4 5 7½ з 14 1984 Сочі Матч претенденток проти Лідії Семенової (фінал) 4 2 6 7 з 12 Волгоград Матч на першість світу проти Майї Чибурданідзе 2 5 6 5½ з 14 Будапешт Міжнародний турнір 9 0 5 11½ из 14 1 1985 Беїле-Херкулане Міжнародний турнір з 1-2 Яйце Міжнародний турнір з 1-2 Тбілісі Міжнародний турнір з 3-4 1986 26-та шахова олімпіада 3 1 7 6½ з 11 Мальме Турнір претенденток 4 6 4 6 з 14 7 1987 Смедеревська-Паланка 7-й міжзональний турнір Додатковий матч-турнір 8   2   5   10½ з 15 з 2-4 2 Яйце Міжнародний турнір з 1 Алма-Ата Міжнародний турнір з 2-3 1988 Салоніки 28-ма олімпіада 6 2 3 7½ з 11 Цхалтубо Турнір претенденток 8 з 14 3-4 1990 Маніла 30-та шахова олімпіада 6 4 2 7 з 12

Кар'єра у бриджі У 1997 році Ірина Левітіна закінчила шахову кар'єру та стала професійним гравцем у бридж. У бриджі вона досягла значних успіхів на світовій арені, у тому числі у 1996 та 2000 роках стала переможцем олімпіад із бриджу, у 2002 році — титул командного чемпіона світу з бриджу, а у 2002 році — чемпіонкою світу в парних змаганнях. Women Pairs, Verona 2006 Окрім цього, Левітіна 5 разів ставала чемпіонкою світу з бриджу.World Bridge Federation website http://www.worldbridge.org Ще у 1986 році Ірина Левітіна виграла Alpwater Award, який вручається найкращим гравцям року, і стала першою із громадян колишнього СРСР, кому вручена ця почесна відзнака у бриджі.Alan Truscott's column, The New York Times

Примітки

Література

Дэуэль А. Интервью, комментарии и отступления // 64. — 1971. — № 46. — С. 4.

Посилання

Партії Ірини Левітіної в базі ChessGames Рейтинг ФІДЕ WBF — World Bridge Federation: Irina LEVITINA Особиста карточка на chess-db Особиста карточка Ірини Левітіної на сайті chessgames.com