Університет Вітовта Великого, Університет Вітаутаса Великого () — заклад вищої освіти в місті Каунасі, університет у Литві, заснований в 1922 р. Спочатку називався як Університет Литви ()Archiwum i Muzeum Polskich Korporacji Akademickich, Kowno (dostęp 06.03.2008) , перейменований в 1930 р. з приводу 500-ї річниці смерті Вітовта Великого, знаменитого великого князя литовського. Входить в Асоціацію європейських університетів, Європейську асоціацію міжнародної освіти.

Історія У 1579 р. єзуїти заснували в місті Вільно вищий навчальний заклад — «Academia et Universitas Vilnensis». Ця академія була закрита в 1832 р. російським царем Миколою I після Листопадового повстання 1830—1831 рр.

У 1918 р. по отриманню Литвою незалежності Таріба вирішила відродити Вільнюський університет. Оскільки м. Вільнюс опинився під польською адміністрацією, а литовський уряд був змушений виїхати в м. Ковно, тому цього не відбулося.

Відкриттю університету в Каунасі, «тимчасової столиці» Литви, передувала діяльність «Вищих курсів», що діяли з початку 1920 року. 13 лютого 1922 р. Кабінет міністрів Литви ухвалив рішення про заснування «Литовського університету». Його урочисте відкриття відбулося 16 лютого 1922 р. В університеті було шість факультетів: теології, гуманітарних наук, права, математичних і природничих наук, медицини, техніки. 7 червня 1930 року через відзначення в Литві 500-річчя від смерті великого князя литовського Вітовта, університетові було надано його ім'я.

З перших днів роботи університету на гуманітарному факультеті працював письменник, критик, літературознавець Вінцас Креве-Міцкявічюс, декан гуманітарного факультету в 1925—1937 рр. Від 1924 р. в університеті викладав російський фольклор і літературу, курс історії театру, вів семінар з театрознавства письменник, критик, театрознавець Баліс Сруоґа (професор із 1932 р.). У 1923—1927 рр. етику, стародавню філософію, стилістику литовської мови викладав в університеті Президент Литви Антанас Смятона (з 1926 р. доцент, з 1932 р. почесний доктор філософії Університету Вітовта Великого). Професором університету був священник, один із великих діячів християнсько-демократичної партії Мечисловас Рейніс; він очолював кафедру теоретичної та експериментальної психології.

Деякі викладачі університету були вихованцями університетів Росії (Владас Станкявічюс, тобто В. Б. Станкевич випускник юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету, Казімерас Буга випускник філологічного факультету Петербурзького університету, Владас Дубас й інші). В університеті викладали також російські емігранти: Гронський П. П., Карсавин Л. П., Ященко О. С..

Весною 1929 р. 67 % студентів становили литовці, 28,55 % — євреї, 2,02 % — поляки, 1,02 % — росіяни. У наступні роки пропорції істотно не змінювалися: наприклад, весною 1931 р. 66,97 % — литовці, 27,25 % — євреї, 2,95 % — поляки, 1,69 % — росіяни, 1,59 % — німці.

Після передачі Радянським Союзом м. Вільни Литві та початком перетворення Університету Стефана Баторія взимку 1940 року у Вільнюс переносяться факультети гуманітарних наук і права, влітку того ж року — математичних і природничих наук. З радянізацією Литви влітку 1940 р. університет перейменовується в «Каунаський університет». Під час Другої світової війни 16 березня 1943 р. німецька окупаційна влада перервала діяльність університету. Восени 1944 р. він відновив роботу. Діяли факультети історико-філологічний, медичний, будівельний, технологічний. 31 жовтня 1950 р. університет реорганізовано в Каунаський політехнічний інститут і Каунаський медичний інститут.

28 квітня 1989 р. був прийнятий акт відновлення Університету Вітовта Великого; Верховна Рада Литви прийняла закон про його відновлення 4 липня 1989 р.; 1 вересня розпочався перший навчальний рік на трьох факультетах відновленого університету — економічному, гуманітарному і точних наук.

Структура У зазначеному університеті є 10 факультетів й 2 інститути, що поєднують 29 кафедр й центрів, а також ботанічний сад.

Факультети

Природничих наук Гуманітарних наук Інформатики Католицької теології Соціальних наук Економіки та менеджменту Політичних наук і дипломатії Права Мистецтв Музична академія

Інститути Соціальної роботи Ботанічний сад

Центри

Військової історії Європейських досліджень Досліджень еміграції Іноземних мов Якості навчання Леттоніки Славістики імені Чеслава Мілоша Спорту Японістики

Ректори

1922—1923 рр. — Йонас Шимкус; 1923—1924 рр. — Вінкас Чепінскіс; 1924—1925 рр. — Франтішкус Петрас Бучіс; 1925—1926 рр. — Петрас Авіжоніс; 1926—1927 рр. — Миколас Біржішка; 1927—1928 рр. — Миколас Піус Ромеріс; 1928—1929 рр. — Пранас Йодль; 1929—1933 рр. — Вінкас Чепінскіс; 1933—1939 рр. — Миколас Піус Ромеріс; 1939—1940 рр. — Стасис Шалкаускіс; 1940—1941 рр. — Антанас Пуренас; 1941—1943 рр. — Юліонас Ґравогкас; 1944—1946 рр. — Антанас Пуренас; 1947—1950 рр. — Юозас Купчинскас; 1989—1990 рр. — Юргіс Вілемас; 1990—1993 рр. — Альгірдас Атанас Авіженіс; 1993—1996 рр. — Броніус Вашкеліс; 1996—2006 рр. — Вітаутас Камінскас; 2006—2015 hp. — Зігмас Лідека; від 2015 р. — Юозас Ауґутіс.

Див. також Випускники Університету Вітовта Великого Науковці Університету Вітовта Великого Почесні доктори університету Вітовта Великого

Примітки

Посилання

Vytautas Magnus University