M41 Walker Bulldog — легкий танк США, який замінив на службі танк M24 Chaffee. Свою назву отримав на честь генерала , який загинув у автокатастрофі у Кореї. У протоколі Артилерійського Комітету від 7 листопада 1950 має пункт #33476, де описано важкий, середній та легкий танк, відповідно до їхніх гармат головного калібру; 120-мм та 105-мм калібру (важкий, більше за 100 мм), 90 мм (середній) та 76-мм (легкий)Hunnicutt.

Історія Хоча танк M24 Chaffee мав успішну конструкцію, його головна гармата була не достатньо ефективна для боротьби з добре броньованим противником. Хоч основною задачею легкого танку була розвідка, армія США вимагала більш потужне озброєння. Розробка нового танка, T37, почалася у 1947. Танк був пристосований для авіаперевезення, а його протитанкові характеристики були покращені установкою 76-мм гармати з покращеним далекоміром. У 1949 з прийняттям менш модернізованого далекоміра назву проекту було змінено на T41. Виробництво було розпочато у 1951 на танковій фабриці Cadillac у Клівленді і до 1953 новий танк повністю замінив M24 у армії США. Спочатку він мав прізвисько «Little Bulldog», а потім отримав назву «Walker Bulldog» на честь генерала Уолтона Уолкера який загинув у автокатастрофі у Кореї у 1950.

Танк M41 був швидкою і добре броньованою машиною. З іншого боку, він був шумний, витрачав багато палива і достатньо важкий для перевезення повітрям. У 1952 було розпочато роботи на більш легкими конструкціями (T71, T92), але від цих проектів відмовилися.

Walker Bulldog брав участь у боях під час Корейської війни, але більшу частину війни його використовували для тестування і виявлення недоліків танку, особливо з далекоміром. Це робилося через те, що північні корейці мали на озброєнні  радянські танки Т-34, які перевершували танк M24. До 1961 150 машин було передано сухопутним військам Японії для доповнення їхніх середніх танків Type 61.

В'єтнамська війна

У 1964 легкий танк M41 було обрано для заміни легких танків M24 Chaffee у армії Південного В'єтнаму, які вони успадкували у французів,Starry які у свою чергу отримали їх від США під час першої індокитайської війни. Перші танки M41A3 прибули у січні 1965, було створено п'ять ескадронів до кінця року. M41 прийшлися до смаку танкістам Південного В'єтнаму, які мали малий зріст через, що внутрішня частина їм дуже сподобалася і саме через малий розмір всередині танку його сильно критикували американські екіпажи.Dunstan Через свою  «механічну надійність, простоту і відмінну керованість» танк став гідною бойовою машиною.

У 1971 південнов'єтнамська армія та збройні сили США розпочали операцію «Ламшон» 719, напад на шляхи постачання Північнов'єтнамської армії у сусідньому Лаосі; поєднання броні та аеромобільності при атаці з трьох напрямів. Перша бронетанкова бригада південнов'єтнамської армії, з двома десантними батальйонами та двома кавалерійським полками проникли на 4 милі на територію Лаосу 8 лютого, реакція ворога була швидкою, під час першого танкового бою 17 M41 підбили шість танків Т-55 і 16 легких танків ПТ-76. Свої втрати склали 5 M41 та 25 БТРів.Fulgham, David, Terrence Maitland, et al.

До 1973 близько 200 M41 залишилося на службі Південного В'єтнаму. Американські підрозділи у Європі та у США які мали на озброєнні M41 Walker Bulldog поступово переходили на середній танк M48 Patton.

Інші оператори Танк M41 експортували до Бразилії (340), Іспанії (180) Чилі (60), Домініканської республіки (12), Гватемали (10), Нової Зеландії (10), Філіппіни (7) Сомалі (10), Тайваню (675), Таїланду (200), Тунісу (10), Лівану (20) та інших країн. Багато з цих танків було оновлено під час служби, деякі досі використовуються.

Аргентина На початку 1960-х Аргентина отримала п'ять M41 у нібито безстрокову позику від США. Умови передачі залишаються незрозумілими, оскільки, незважаючи на офіційне надходження на озброєння Аргентинської армії, п'ять танків все ще значилися як власність американського уряду. Вперше їх публічно показали на параді у Буенос-Айресі після революції 1966. Після подальшого погіршення дипломатичних відносин зі США лідери Аргентини наказали повернути танки до цієї країни. На аргентинській службі вони були замінені на AMX-13, а пропозицію придбати або запросити позику додаткових M41 у США було назавжди відкладено.

Бразилія

M41 став першим танком, прийнятим на озброєння збройних сил Бразилії у великих кількостях, і залишався основою бронетанкової техніки Бразильської армії, так і бразильського корпусу морської піхоти аж до XXI століття. У 1960 ініціатива модернізації існуючих бразильських бронетанкових частин призвела до закупівлі 386 б/в танків М41 в уряду США. Танки постачалися послідовними партіями протягом семи років. У період з 1984 по 1985 промислова фірма із Сан-Паулу перебудувала та модернізувала всі бразильські танки M41, щоб продовжити термін їхньої служби. Основними рисами програми модернізації були заміна оригінального бензинового двигуна Chrysler на дизельну модель, більш товста броня, а також заміна 76-мм гармати на 90-мм гармату, виготовлену шляхом розточування оригінального озброєння. Відновлену рушницю було модифіковано для стрільби бельгійськими кулеметними снарядами зі стабілізованим оперенням, розробленими для гладкоствольної гармати Cockerill Mk. III вже встановлений на наявному у Бразилії парку броньованих машин EE-9 Cascavel. Трансмісія танка також була модернізована, щоб збільшити прискорення та надати йому максимальну швидкість по дорозі . На озброєнні Бразилії ці модернізовані M41 отримали позначення M41B і M41C.

Ліван У 1958 Ліванська армія отримала від США від 40 до 50 танків M41A3 для заміни свого парку застарілих британських середніх танків Sherman Firefly і французьких легких танків Hotchkiss H35 і Renault R35, які брали участь у Ліванській кризі 1958Mesko, Greer and Manley, M41 Walker Bulldog in action (1991), p. 39.. Ліванські M41 широко використовувалися під час громадянської війни в Лівані Ліванською армією та різними збройними групами в Бейруті та за його межами між 1975 і 1977, після розпаду структури Збройних сил Лівану (ЗСЛ) у січні 1976. Протягом цього періоду більшість регулярних армійських M41 потрапили в руки конкуруючих християнсько-правих та мусульмансько-лівих ополчень (ЛНР) або були захоплені дисидентськими повстанськими фракціями Ліванської армії. Захоплені M41 були використані (ЛАА)Kassis, Véhicules Militaires au Liban/Military Vehicles in Lebanon (2012), p. 50., (АВЛ), (СРК)Kassis, 30 Years of Military Vehicles in Lebanon (2003), pp. 28–29.Sex & Abi-Chahine, Modern Conflicts 2 – The Lebanese Civil War, From 1975 to 1991 and Beyond (2021), p. 80., Sex & Abi-Chahine, Modern Conflicts 2 – The Lebanese Civil War, From 1975 to 1991 and Beyond (2021), p. 62., і (НВА)Abi-Chahine, The People's Liberation Army through the eyes of a lens, 1975–1991 (2019), p. 122.Sex & Abi-Chahine, Modern Conflicts 2 – The Lebanese Civil War, From 1975 to 1991 and Beyond (2021), p. 26.. Майже всі M41 зрештою були повернуті ополченцями до ліванської армії в 1977–1978 і залишалися на озброєнні до 1983–84, коли їх було знято з експлуатації та швидко замінено основними бойовими танками M48A1 і M48A5, наданими США та ЙорданієюZaloga, Tank battles of the Mid-East Wars (2) (2003), pp. 63-64..

Нова Зеландія У 1960 придбав десять M41 із США для заміни застарілих танків Valentine, які були успадковані від тісної співпраці з британською армією під час Другої світової війни. В результаті прийняття їх на озброєння та зняття з озброєння Valentine організація бронетанкового корпусу Нової Зеландії була змінена з двох танкових ескадронів на один кавалерійський ескадрон, що складається з М41 і бронетранспортерів M113. Рішення придбати нові танки було прийнято роком раніше, у 1959, і це дозволило відправити армійських техніків з технічного обслуговування до США завчасно та пройти необхідну ознайомчу підготовку у Форт-Ноксі до того, як танки досягнуть Нової Зеландії. Після прискорення військових зобов’язань США у В’єтнамі генерал Максвелл Д. Тейлор запропонував розгорнути там новозеландські M41 для підтримки операцій союзників. Пропозиція була відхилена, але Австралія запропонувала надіслати замість них ескадрон танків Centurion.

До 1978 новозеландські M41 вже не вважалися економічно ефективними через їх старіння, а також недостатній бюджет для їх подальшого обслуговування. стверджувало, що потрібен більш дешевий легкий танк, і в 1983 M41 були зняті з озброєння та замінені на FV101 Scorpion. Лише один зберігся в робочому стані; це було подаровано .

Південна Африка З середини до кінця 1970-х передбачувана наявність танків M41 Walker Bulldog у (SADF) викликала міжнародний інтерес, особливо коли в пресі повідомлялося, що вони використовувалися як частина , суперечливе військове вторгнення Південної Африки в 1975 до Анголи. У 1977 економіст на ім'я Шон Джервазі з заявив, що SADF має 100 M41. Згодом подібні цифри повторювалися в різноманітних літературних та наукових джерелах.

Оскільки на Південну Африку було накладено добровільне ембарго на поставки зброї через ухвалення , Джервазі запросили свідчити щодо цієї претензії перед Палатою представників Конгресу США, яка мала підкомітет з африканських відносин. Згідно з протоколом обговорення, поставка одного M41 Walker Bulldog до Південної Африки була визнана Державним департаментом, імовірно, для цілей оцінки, хоча це відбулося на початку 1950-х і передувало ембарго на постачання зброї. Вільям Х. Льюїс, директор Бюро міжафриканських справ Державного департаменту, розвінчав твердження Джервазі про те, що США поставили Південній Африці великий запас танків.

Ще в 1982 уряд Анголи продовжував робити необґрунтовані заяви про те, що M41, поставлені США, використовувалися під час південноафриканських рейдів на АнголуAfrican Defence Journal: Article "Angola: Racist Aggression – Communique on SA Attacks". The Journal Publishers, 1982 volume, Collected Issues 17–28 p. 22..

Тайвань

Армія Республіки Китай (ROCA) почала отримувати M41A3 як військову допомогу від США в 1958. ROCA колись мала на озброєнні 700 M41 у різних конфігураціях. Ті, що перебували на передовій, отримали серйозні модернізації та отримали нове позначення M41D; немодернізовані M41A3 були переведені в розряд навчальних та резервних. У лютому 2022 ROCA оголосила про зняття з експлуатації решти M41A3, хоча M41D залишиться на озброєнні.

Уругвай У 1981 Уругвай розпочав значну кампанію з відновлення свого бронетанкового корпусу, закупивши у Бельгії 20 легких бронеавтомобілів FN-4RM/62F і 22 танки M41A1 Walker Bulldog. Перед відправкою на експорт танки пройшли суттєву реконструкцію, включаючи встановлення нового броньового листа німецьким підрядником і заміну баштового озброєння на 90-мм гармату Cockerill Mk. IV і спарений кулемет FN MAG відповідно. Нова гармата стріляла стабілізованими осколково-фугасними протитанковими (HEAT) і бронебійно-фугасними (HESH) снарядами. Ці M41 отримали позначення M41A1U і були модернізовані дизельними двигунами бразильською фірмою в 1991.

Західна Німеччина

M41 Walker Bulldog був першим післявоєнним танком, прийнятим на озброєння Бундесверу після його формування в 1955. На німецькій службі він в основному використовувався для його традиційної розвідувальної ролі. Кожна дивізія Бундесверу мала інтегральний броньований розвідувальний батальйон з однієї роти M41 і двох рот гусеничних розвідувальних машин . Концепція легких танків виявилася непопулярною серед Бундесверу, і до 1966 всі M41 були зняті з експлуатації та замінені набагато важчими M48 Patton і Leopard 1 у бронетанкових розвідувальних батальйонах. Крім того, M41 використовувався як винищувач танків до 1969, спочатку в дивізійних батальйонах винищувачів танків, а пізніше також у взводі винищувачів танків важкої роти батальону механізованої піхоти.

Нащадки