Павло Максимович Журавленко (29 червня (11 липня) 1887, село Никанорівка, Херсонська губерніяНині — в межах міста Кіровоград, Україна, Російська імперія — 28 червня 1948, Ленінград, РРФСР) — артист опери (бас), оперети і кіно, концертний виконавець і режисер. Народний артист РРФСР (1939).

Біографія Народився в селянській родині. Після закінчення Єлисаветградського народного училища працював писарем в окружному суді. З 18 років (1905) почав навчатися співу у оперного баритона Долінова в Єлисаветграді, з 1906 жив у Москві, де брав уроки співу у А. Секар-Рожанского Пружанский А. Журавленко Павел Максимович // Отечественные певцы. 1755—1917. Словарь: В двух частях. — М.: Советский композитор, 1991. ISBN 5-85285-151-5. У 1911 дебютував в партії Варсонофьева («Хованщина» М. Мусоргського) в Казані (антреприза М. К. Максакова.). У 1912—1918 був солістом Петербурзького-Петроградського театру музичної драми, з 1918 по 1948 — солістом ГАТОБа (Маріїнський театр) і МАЛЕГОТа (Михайлівський театр)Мальков М. Певец-актер шаляпинской школы (П. М. Журавленко) // Мастера советской оперной сцены : Очерки: Сборник. — Л.: Музыка, 1990. — С. 3-40. — ISBN 5-7140-0045-5.. У роки Великої Вітчизняної війни виступав в блокадному Ленінграді і перед червоноармійцями на фронтіМузыка продолжала звучать / Крюков А.. — Л.: Музыка, 1969. — С. 274, 277. — 296 с. — 4200 экз.Крюков А. Н. Музыка в эфире военного Ленинграда. — СПб.: Композитор, 2005. — С. 228—229. — 416 с. — ISBN 5-7379-0275-7..

Близькими друзями співака були видатні діячі українського мистецтва: Гнат Юра, Марія Литвиненко-Вольгемут, Василь Войтенко, Михайло Донець та ін.

Похований в некрополі «Літераторське містки» Волковського цвинтаря (Ленінград).

Відгуки критики Павло Журавленко володів звучним, великого вокального діапазону голосом, що вирізнялся гнучкістю і багатством нюансів співочої виразності, яскравим творчим хистом співака-актора. «Гармонійне злиття майстерності і таланту» відзначав у нього академік Б. В. Асаф 'євКрасная газета. — 1928, 17 февраля (веч. вып.).. «Працюючи над кожною новою партією, він як би всім єством своїм вростає в неї … Це актор радісної усмішки, це актор душевного тепла і людяності …» (В. Раппапорт)Раппапорт В. Актёр радостной улыбки // Рабочий и театр: журнал. — 1925. — № 41. — С. 13.. «Чи не найкращий російський бас-буф П. М. Журавленко» — писав про нього відомий вокальний педагог та історик музичного театру М. Л. ЛьвовЛьвов М. Л. Из истории вокального искусства. — М.: Музыка, 1964. — С. 225.. «Найяскравішим по таланту співаком, актором шаляпинскої школи» називав артиста проф. А. А. ГозенпудГозенпуд А. А. Русский советский оперный театр. — Л.: Музгиз, 1963. — С. 39, 88-91, 93, 94, 96, 98, 112, 127, 148, 152, 160, 169, 196, 199, 205, 263, 287, 302, 303, 327, 333, 341, 418. — 440 с.. Найбільш повно проявив свій хист в гострохарактерних комедійних і сатиричних партіях. Створив цілу галерею (близько 100) різнохарактерних художніх образів.

Репертуар Павло Журавленко був першим виконавцем партій: Черевика («Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського в ред. Ц.Кюи; 1917), Мілюкова («Двадцять п'яте» С. ШтрассенбургаЛесс А. Л. Вторая стихия. — М.: Молодая гвардия, 1969. — С. 51-52. — 224 с. — 50 000 экз., 1927), Варлаама («Борис Годунов» М. Мусоргського в ред. П. Ламма, 1928), Шептуна («Лід і сталь» В. Дешевова, 1930), Ковальова («Ніс» Д. Шостаковича, 1930), Царя Василя Шуйського («Комаринський мужик» В. Желобінского, 1933), доктора Смирнова («Броненосець „Потьомкін“» О. Чишко, 1937), Миколи Болконського (" Війна і мир "С. Прокоф'єва, 2 я ред., 1946), Міхея (« Князь-озеро» І. Дзержинського, 1947). Був першим виконавцем на радянській сцені ролі барона Окса («Кавалер троянди» Р. Штрауса).

Найкращими партіями співака вважали Фарлафа («Руслан і Людмила» М. Глінки), Лепорелло («Кам'яний гість» А. Даргомижського і «Дон Жуан» В. А. Моцарта), Скулу («Князь Ігор» О. Бородіна), Варлаама («Борис Годунов» М. Мусоргського), Князя Івана Хованського («Хованщина» М. Мусоргського), Черевика («Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського), Додона («Золотий півник» М. Римського-Корсакова), Царя Салтана ("Казка про царя Салтана "М. Римського-Корсакова), Собакіна («Царська наречена» Н. Римського-Корсакова), Барона («Скупий лицар» С. В. Рахманінова), Ван Бетта («Цар і тесля» А. Лортцинга), діда Сашку («Тихий Дон» І. Дзержинського), Осміна («Викрадення із сералю» В. А. Моцарта, 1925), Дона Бартоло і Дона Базиліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Фальстафа («Фальстаф» Дж. Верді), Виборного («Наталка Полтавка» М. Лисенка).

З великим успіхом Павло Журавленко виступав в оперетах. В його репертуарі — Губернатор в опереті «Пташки півчі» («Перікола» Ж. Оффенбаха), Калхас («Прекрасна Елена» Ж. Оффенбаха), Зупан в «Циганському бароні» Й. Штрауса, Селестен в «Мадемуазель Нітуш» Ф. Ерве, Старшина і Гаспар в «Корневільскіх дзвонах» Р. Планкетта, Мя-у в опереті Ф. Легара «Жовта кофта»Грекова-Дашковская О. П. Оперетта в Ленинградском малом оперном театре // Старые мастера оперетты. — М.: Искусство, 1990. — 286 с. — ISBN 5-210-00360-4., Паль («Там, де жайворонок співає» Ф. Легара)Мальков М. П. Концерт-очерк «П. М. Журавленко» в цикле «Из коллекции редких записей» (mp3). та ін. Ф. І. Шаляпін був захоплений тим, як Журавленко виконав партію Оллендорфа в опереті К. Міллекера «Жебрак студент», і склав для П. Журавленка віршований текст куплетів Оллендорфа в «сцені брехні»Попова-Журавленко А. И. Начало большого пути // Малый театр оперы и балета. — Л.: Музыка. — С. 152.Мальков М. П. Импровизация в оперетте. — 5-я передача цикла «Звучащая история оперетты».

Камерний репертуар Журавленка включав, зокрема, твори Л. Бетховена, Ф.. Шуберта, А. Даргомижського, М. Мусоргського, П. Чайковського, М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка та інших композиторів, а також українські народні пісні («Казав мени батько», "Повій, вітре, на Вкраїну " та ін.), революційні («Дубинушка», «Отречёмся від старого світу», «Ви жертвою пали»), пісні сибірських засланців і каторжан в обр. В.Гартевельда («Встану я чому світ» і ін.), твори радянських композиторів («Полюшко-поле» Л.Кніппера і ін). Павло Журавленко був першим виконавцем пісні «Партизан Железняк» М. Блантера на слова М. Голодного (1936).

Творча співпраця У творчій діяльності партнерами Павла Журавленка були багато видних співаків, серед них: П. З. Андрєєв, Л. А. Андрєєва-Дельмас, С. В. Балашов, О. В. Белянин, Н. А. Большаков, Г. А. Боссе, М. В. Бочаров, М. І. Бріан, Р. Г. Горська, М. С. Давидова, Н. С. Єрмоленко-Южина, І. В. Єршов, І. В. Іванцов, А. М. Кабанов, Е. І. Каплан, М. В. Коваленко, П. Я. Курзнер, С. Ю. Левик, В. Л. Легков, Л. Я. Ліпковська, В. М. ЛуканинГусев А. И. Евгений Нестеренко: Творческий портрет. — М.: Музыка, 1980. — 31 с. — (Мастера исполнительского искусства)., М. П. Максакова, О. І. Мозжухін, О. Ф. Мшанська, Е. Г. Ольховський, В. К. Павловська, М. К. Печковский, К. І. Піотровський (К. Петраускас), А. І. Попова-Журавленко, С. П. Преображенська, П. РайчевРайчев П. Жизнь и песня // Его Величество Тенор / Пер. с болгарского. — М.: Аграф, 2003. — С. 209—495. — 496 с. — (Волшебная флейта. Из кладовой истории). — 1500 экз. — ISBN 5-7784-0261-9., М. О. РейзенРейзен М. Автобиографические записки. Статьи. Воспоминания / Грошева Е.. — 2-е изд., доп. — М.: Советский композитор, 1986. — С. 74, 76, 97, 104, 180, 187. — 303 с. — 10 000 экз., М. А. Ростовцев, В. Р. Сливинський, Е. І. Талонкіна, А. І. Толмазан i ін. Постійним партнером співака в 1918—1921 роках був Федір Іванович Шаляпін; великий співак проходив з нім партії Князя Юрія Івановича Токмакова в опері «Псковитянка» М. Римського-Корсакова, Еліакіма в опері «Юдіф» А. Сєрова, Санчо Панси в опері «Дон Кіхот» Ж. Массне і Дона Бартоло в «Севільському цирульнику» РоссініШаляпина И. Воспоминания об отце // Ф. И. Шаляпин. — М.: Искусство, 1977. — Т. 2. — С. 20.. Брав участь в концертах у складі тріо «Три Ко» (разом з В. Войтенко, М. Закопайко).

Журавленко співав під керуванням диригентів В. Бердяєва, М. А. Біхтера, Е. П. ГрікуроваАрхивная запись певца — сцена в корчме («Борис Годунов» М. Мусоргского, 1947, п/у Э. П. Грикурова) переиздана в серии Hamburger Archiv für Gesangskunst (Kleines Historisches Sänger-Lexikon. Russland Е 1)., В. А. Дранішнікова, А. Коутса, М. А. Купера, Е. А. Купера, Н. А. Малько, А. М. Пазовського, Д. І. Похитонова, С. А. СамосудаСамосуд С. А. Статьи, воспоминания, письма / Данскер О. Л.. — М.: Советский композитор, 1984. — С. 8, 13, 75, 78, 124, 125, 141. — 232 с. — 18 000 экз., Гж. Фітельберга, Б. Е. Хайкіна, Ф. Штідрі, К. І. ЕліасбергаКарл Ильич Элиасберг. Воспоминания. Исследования. Документы / Козлов В. В.. — СПб.: Сад искусств, 2012. — 367 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-98361-178-8., Г. І.  Якобсона.

Свої музичні твори співакові присвячували Б. Асафьев, М. Блантер, В.Богданов-Березовський, В. Дешевів, І. Дзержинський, Ю. Мейтус, А. Пащенко, Я. Степовий, Н.Стрельніков, М. Фрадкін, Д. Шостакович та інші композитори.

У 1938 році на сцені Ленінградського театру опери та балету ім. С. М. Кірова Журавленко у співдружності з Я. Мілешко поставив оперу Г. Фарди «Щорс».

Радіо- і грамзаписи П. М. Журавленко був одним з піонерів вітчизняного радіомовлення (з 24 грудня 1924 року — початку роботи Ленінградського радіо)В первые годы советского музыкального строительства. Статьи, воспоминания, материалы. — Л.: Советский композитор, 1959. — 287 с. — 3000 экз.. У 1930-40-х роках Павло Журавленко записувався на грамплатівки. Деякі архівні записи співака зберігаються в Музеї музичної культури ім. М. І. Глінки. Архівний запис співака — Сцена в корчмі («Борис Годунов» М. Мусоргського, 1947, диригент Е. П. Грикуров) — перевидана в серії Hamburger Archiv für Gesangskunst (Kleines Historisches Sänger-Lexikon. Russland Е 1).

У 1997 р фірма Lys випустила CD під назвою Pavel Jouravlenko. Recital з архівними записами співака. На цьому диску представлені арії та сцени з опер — М. Глінки («Руслан і Людмила», 1937), М. Мусоргського («Борис Годунов»), І. Дзержинського («Тихий Дон»), В. А. Моцарта ("Викрадення із сералю ", 1941), М. Лисенка (" Наталка Полтавка «, 1947), оперетт — К. Міллекера („Жебрак студент“, 1938), Ф. Легара („Там, де жайворонок співає“, 1938), романси — А. Даргомижського („Мельник“, 1946; „Титульний радник“, 1946 і „Черв'як“, 1936), П. Чайковського („Соловей“, 1936), М. Мусоргського („Блоха“, 1938), Л. ван Бетховена („Блоха“ / „Es war einmal ein König“, 1938), Й. Гайдна „Sailor's Song“ („Матроська пісня“, ф-п. С. Давидова, 1938), Ф. Шуберт („В путь“ з циклу „Прекрасна мельничиха“, 1938), українська народна пісня» Казав мені батько "(1947).

У 2003 фірма Aquarius випустила на CD архівний запис опери «Борис Годунов» (Диригент М. Голованов, в заголовній партії М. Рейзен), а в доповненні — арії і сцени з цієї ж опери у виконанні П. Журавленка).

Робота в кіно Павло Журавленко знімався в кіно. З його участю знято перший радянський звуковий музичний фільм «Концерт майстрів мистецтв» (1929)Луначарский А. У звучащего полотна («Блоха» в исп. П. Журавленко) // Огонёк: журнал. — 1929. — № от 8 декабря.. В німих фільмах режисера Вл. Брауна Журавленко виконав роль начальника будівництва ГЕС Токарева («Блискуча кар'єра», 1932) і боцмана («Королівські матроси», 1934).

Нагороди Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1939), медалями «За оборону Ленінграда» та «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Фотогалерея

Публікації П. М. Журавленка

Література К-ий П. Культурный певец // Рабочий и театр: журнал. — 1925. — С. 12-13. Мазинг Б. П. М. Журавленко // Красная газета. Веч. вып. — Л., 1933. — № 6. Ольховский Е. Мастера оперной сцены // Искусство и жизнь: журнал. — 1940. — № 3. Памяти П. М. Журавленко // Советское искусство: газета. — 1948. — № 28. — С. 4. Чабаненко В. Партнёр Шаляпіна (укр.) // Кіровоградська правда: газета. — 1968. — № от 6 листопада. Дрейден С. Музыка — революции. — М.: Советский композитор, 1980. — 552 с. — 10 000 экз.