Гаврило Савелійович Зашихін ( — ) — радянський військовий діяч, генерал-полковник артилерії. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.
Біографія Народився 8 квітня (26 березня) 1898 року в селянській родині в селі Лумпун В'ятської губернії (тепер Унінського району Кіровської області, РФ). З 1917 року служив рядовим російської армії, учасник Першої світової війни.
З вересня 1918 р. — у Робітничо-селянській Червоній армії. Учасник громадянської війни в Росії. Служив телефоністом 2-ї запасної Пермської артилерійської бригади, з квітня 1919 року — старшина окремого важкого артилерійського дивізіону, начальник зв'язку батареї легкого артилерійського дивізіону 30-ї стрілецької дивізії на Східному і Південному фронтах. У 1922 році навчався на курсах вдосконалення командного складу.
З вересня 1922 р. — командир взводу протилітакової батареї, командир 4-го зенітного дивізіону, начальник зв'язку і спостереження батареї, командир батареї, помічник командира і командир окремого зенітного артилерійського дивізіону у місті Севастополі.
Член ВКП(б) з 1929 року.
З жовтня 1929 р. — командир 61-го артилерійського полку берегової оборони Чорноморського флоту. У 1931 році закінчив курси удосконалення вищого командного складу протиповітряної оборони (ППО).
У вересні 1933 — квітні 1935 р. — начальник 6-го відділу (протиповітряної оборони) штабу Морських сил Далекого Сходу. У квітні 1935 — 1938 р. — начальник відділу протиповітряної оборони (ППО) Тихоокеанського флоту.
У 1938 році заарештований і засуджений військовим трибуналом «за халатність на службі» до 6 місяців виправно-трудових таборів, у вересні 1939 року був звільнений і амністований, а у 1940 році судимість була знята.
З грудня 1939 — помічник начальника Управління ППО Балтійського флоту, на цій посаді брав участь у радянсько-фінській війні. З серпня 1940 року — начальник протиповітряної оборони (ППО) Червонопрапорного Балтійського флоту.
Учасник німецько-радянської війни . З серпня 1941 — помічник командувача Балтійського флоту з ППО, берегової охорони і зв'язку. З листопада 1941 року — командир 2-го корпусу ППО, з квітня 1942 — командувач Ленінградської армії ППО. З липня 1943 року — командувач військ Східного фронту ППО, з квітня 1944 — командувач військ Південного, з січня 1945 — Південно-Західного фронтів ППО.
У 1945 — 1950 р. — командувач військ Південно-Західного округу ППО (Українська РСР).
У 1950 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій Військовій академії імені Ворошилова.
У серпні — жовтні 1950 р. — командувач військ Комсомольсько-Хабаровського району ППО.
Похований у місті Харкові.
Звання генерал-майор берегової служби (21.05.1941) генерал-лейтенанта артилерії (1.07.1943) генерал-полковник артилерії (18.11.1944)
Нагороди два ордени Леніна (1942,) три ордени Червоного Прапора (12.04.1944,) орден Суворова 2-го ст. орден Кутузова 1-го ст. (22.11.1944) медаль «ХХ років РСЧА» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За взяття Будапешта» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» медалі
Посилання