Переворський повіт (; ) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, міжвоєнної Польщі, Третього Рейху і Польської народної республіки, існувала від 1854 до 1975 року (в 1975 році в рамках адміністративної реформи були скасовані повіти). Центром повіту було м. Переворськ.

Королівство Галичини та Володимирії

Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Переворськ (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Кракові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Західної Галичини на противагу апеляційному суду у Львові як критерію належності до Східної Галичини).

Сам Переворський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Ряшів.

Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема 28 лютого 1867 р. до Ланьцутського повіту був приєднаний повіт Переворськ (з 44 гмін), однак у Ланцутському повіті існував і надалі окремий Переворський судовий округ (повіт).

1 листопада 1899 р. Судовий округ Переворськ був вилучений з повіту та утворений повіт Переворськ.

Переворський повіт за переписом 1910 р. налічував 48 гмін (самоврядні громади) і 38 фільварків та займав площу 403 км². В 1900 році населення становило 50 282 особи. За переписом 1910 р. населення становило 57 044 особи.

Польща

У 1920 р. повіт був включений до новоутвореного Львівського воєводства.

Адміністративний поділ 1 січня 1925 р. розпорядженням Ради Міністрів Польщі село Журавички було вилучене з Ярославського повіту і включене до Переворського повітуRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 25 kwietnia 1925 r. o wyłączeniu gminy Żurawiczki z powiatu politycznego jarosławskiego, a wcieleniu jej do powiatu politycznego przeworskiego.

1 січня 1926 р. розпорядженням Міністра Внутрішніх Справ присілок Волиця Переворського повіту був вилучений з сільської ґміни Острув і утворена самоврядна ґміна ВолицяRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 września 1925 r. o utworzeniu samodzielnej gminy administracyjnej «Wolica» w powiecie przeworskim.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 26 березня 1934 р. село Мокра Сторона і більша частина села Горличина приєднані до міста ЛюбачівRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 marca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Przeworska w powiecie przeworskim, województwie lwowskiem. .

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміниDz.U. z 1934 r. Nr 64, poz. 549 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Переворського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети) внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворена ґміна відповідала волості — об'єднувала громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувалась єдиним дуже великим селом.

Станом на 1934 рік:

Ґміни

Ґміна Маркова Ґміна Монастир Ґміна Каньчуга Ґміна Переворськ Ґміна Триньча

Міста

Каньчуга (з 1934)Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. . Переворськ

Населення У 1907 році українці-грекокатолики становили 6 % населення повітуУкраїнці. Частка у населенні повітів.

На 01.01.1939 у п'ятнадцяти селах (Каньчуга, Гориці, Грязка, Кречовичі, Лопушка Мала, Миротин, Нижатичі, Розбір, Сідлечка, Сіннів, Тернавка, Тринча, Убішин, Відачів, Жуклин) повіту попри півтисячолітню політику полонізації проживали ще рештки українського населення Надсяння  — з 19 470 жителів було 1 115 україномовних українців-грекокатоликів і 2 245 польськомовних на фоні 14 730 поляків і 1 380 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 112.

В липні 1944 року радянські війська заволоділи цією територією. Після Другої світової війни СРСР і ПНР в умовах терору провели виселення частини українців до УРСР, а в 1947 році решту українців у ході операції «Вісла» убили, ув'язнили в концтаборі Явожно і тюрмах, або депортували на понімецькі землі.

Див. також Львівське воєводство Польська Республіка (1918—1939)

Примітки