Стромцов Леонід Никифорович (1917—2013) — директор Дніпровського машинобудівного заводу (1955—1983), радянський організатор розробки, виробництва і впровадження засобів радіолокації для систем протиповітряної оборони, протиракетної оборони, Попередження про ракетний напад (СПРН), .

Життєпис Леонід Стромцов народився 11 вересня 1917 року у місті Катеринославі. Батько Леоніда — Нікіфор Маркелович, 1890 р.н., бухгалтер Брянського заводу. Мати — Анна Степанівна — домогосподарка. Був першою дитиною у родині. Мав брата Бориса (1920 р.н.) та сестру Нонну (1929 р.н).

У 1935 році закінчив школу робітничої молоді № 36 у Дніпропетровську. В цьому ж році поступив у Дніпропетровський Гірничий інститут імені Артема.

У 1941 році по закінченню навчання був направлений майстром до тресту «Шахтстроймонтаж» на Донбасі. Згодом — начальник дільниці механічного монтажу на шахті № 4/5 «Микитівська».

У червні 1941 року пішов добровольцем на фронт. 22 лютого 1942 року отримав поранення.

19 червня 1943 року був призначений командиром 150-го окремого мостобудівельного батальйону. Під його командуванням у 1944 році був побудований міст через річку Лука біля села Велике Куземкіно.

Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» та орденом Червоної Зірки.

У 1946 році демобілізований у військовому званні капітан. Був прийнятий на роботу заступником начальника енергоцеху Дніпропетровського автомобільного заводу, який на той час лише будувався. Пізніше завод було перепрофільовано під будівництво балістичних ракет — «Південмаш».

У 1951 році Леонід Стромцов був призначений головним енергетиком заводу. За цей час на заводі були побудовані енергоцентраль, кисневий завод, насосні станції. За внесок у будівництво ДАЗ Леоніда було нагороджено орденом «Знак пошани».

У 1955 році наказом Міністра оборонної промисловості Леоніда Стромцова було призначено директором заводу № 933. У найкоротший термін були організовані виробничі та організаційні процеси. Сформовані основні напрями виробництва — потужні передавачі для систем ППО, ПРО, ПКО, СПпРН.

29 червня 1966 року нагороджений першим орденом Леніна.

1967 року — лауреат державної премії СРСР у галузі науки та техніки.

17 квітня 1976 року за відзнаки у створенні спеціальної техніки нагороджений другим орденом Леніна.

У 1983 році вийшов на пенсію.

У 2013 році, на 96-му році життя, пішов з життя.

Сім'я З дружиною, Валентиною Іосіфовною, познайомився ще на фронті. Мали двох дітей: Ігоря (1946 р.н., к.т.н., доцент), Олег (1949 р.н., підполковник Радянської армії)

Справи Створення багатофункціонального науково-технічного комплексу з розробки, виробництва та впровадження технічних засобів для оборони повітряно-космічних рубежів країни через реалізацію завдань держави з швидкої організації і створення виробничо-конструкторської бази і потужностей у місті Дніпропетровську на площах 2-го (шинного) виробництва Дніпропетровського автозаводу (завод № 586) для виробництва: Система ППО м.Москва — С-25 «Беркут»система наведення ракет (СНР Б-200) , з наступною їх модернізацією в умовах бойового чергування у 1958—1960 роках, ЗРК СОН-9, ЗРК СОН-9А, ЗРК С-75, ЗРК С-200, ЗРК С-125, ЗРК С-225 «Азов» 1956—1985 роки — система ПРО); Радіолокаційні станції РКЦ и РКІ , А-35, А35М, багатофункціональна у системі «А-135» протиракетної оборони м. Москва і Московського промислового району; Полігонний варіант РЛС «Дон 2НП» 10-го ДНІП 8-й майданчик ; РЛС «Неман», Тема «Гарпун» , [http://helpiks.org/4-66486.htmlРЛС „Руза“] для системи ПРО (НДДКР, теми променевої зброї); РЛС «Дністер», «Дніпро» в системах та СПРН; РЛС СПРН третього покоління — вузол РО-1, РЛС «Даугава» , РЛС 5Н79 «Дар'ял» вузол РО-30, загоризонтні РЛС «Дуга», Дуга-2 «» Система «Коралл» — багатоцільовий інформаційно-розвідувальній комплекс морського базування БЗРК «Урал»; Система засобів космічного базування «Око»(УС-КС), «Око-1»(УС-КМО); Система контролю космічного простору(СККП) — РЛС траекторних вимірювань «Кама», «Кама-А», «Кама-Н», «Кама-ІК»; ; 1958—1970 роки — «Радіорелейні станції Р-60, Р-120, Р-406 ВЧ «Левкой», «Левкой-2» Продукція виробничо-технічного призначення: Мезонна фабрика для інституту ядерних досліджень (ІЯД) Виробництво дисплейної техніки ЕС-7920, ЕС 7905; Виробництво побутової техніки: холодильник сімейства «Дніпро»; мікрохвильові печі «Дніпрянка», Магніто-записувальна апаратура сімейства «Орель» , електротехнічна арматура; Вироби художньо-монументального ливарництва; Будівництво об'єктів соціально-побутової сфери, житла, розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська.

Нагороди Лауреат Державної премії СРСР. Заслужений машинобудівник України. Почесний радист СРСР. Кандидат технічних наук. Двічі кавалер ордена Леніна, ордена Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеню; Кавалер ордена Жовтневої революції, ордена Червоної зірки, ордена «Знак Пошани», ордена Богдана Хмельницького 3-го ступеню Нагороджений медалями: «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За бойові заслуги», «За оборону Ленінграду», «Захиснику вітчизни» тощо.

Пам'ять У 2014 році ветеранами ДМЗ встановлена меморіальна дошка на будинку, де проживав Леонід Стромцов у місті Дніпропетровську; 24 листопада 2015 року, відповідно до розпорядження міського голови м. Дніпропетровська № 882-р, вулиця Вакуленчука у місті Дніпро перейменована на честь Леоніда Стромцова.

Примітки

Література Юрій Вотінцев. «Невідомі війська зниклої країни» Військово історичний журнал  — № 8—11 (1993) В. Марков Корпорація «Вимпел» — Історія створення і розвитку, Видавничий дім «Оружие и технологии». Москва — 2004. «Корпорація „Вимпел“: Системи ракетно-космічної оборони — основні етапи створення ракетно-космічної оборони», Видавничий дім «Оружие и технологии». Москва — 2004 «Раздуми про минуле», Історія створення і розвитку ЦНВО „Вимпел“, Видавничий дім „Оружие и технологии“, Москва — 2004 М. Завалій «Рубежі оборони в космосі і на Землі»  — Видавничий дім «Вече», 2003 Григорій Кисунько. «Таємна зона»; «Современник», Москва, 1996 4-е ГУМО СРСР , «Справи і люди », Видавничий дім «Информбюро», 2007 Збірка доповідей Відділення загальної фізики і астрономії РАН на науково — практичній конференції: «40-річчя першого враження балістичної ракети засобами ПРО», доповідь — Володимир Костржицький. «Про роль разробок Г. В. Кисунько в розвитку Дніпровського машинобудівного заводу», М. 2001 Володимир Костржицький. «В основі — завод». Интернет-журнал «Військово-космічна оборона», 2013 В. Костржицький, В. Васильченко. «Несекретно о совершенно секретном». Видання «Журфонд», м. Днепропетровск, 2013 В. Костржицький. «Невідомий лідер оборонного радіобудування зниклої країни», збірка: Професія під грифом «таємно», серія «Люди і долі», видання «Фізтех ДДУ», 2001

Відео «Ключі від неба і космосу», реж. А. Чорний, оп. В. Правдюк, 2002