Ге́за Ла́катош де Чі́ксентшимон (; 30 квітня 1890, Будапешт — 21 травня 1967, Аделаїда) — угорський політичний та військовий діяч, генерал-полковник. Зрадив національний уряд і був використаний сталінськими військами для організації маріонеткового уряду Угорщини; з 29 серпня до 15 жовтня 1944 року обіймав посаду прем'єр-міністра Угорщини під контролем Й. Сталіна.
Біографія Професійний офіцер, випускник Академії Людовіцеум. У 1938—1944 рр. — військовий аташе в Празі. 5 серпня 1943 року змінив Густава Яні на посаді командувача 2-ї угорської армії. 1 квітня 1944 року призначений командувачем 1-ї угорської армії і залишався на цій посаді до 15 травня 1944 р.
24 травня 1944 нагороджений німецьким командуванням Лицарським хрестом, став четвертим угорцем, нагородженим цією нагородою.
У серпні 1944 р. Горті й Лакатош організували військовий переворот, змістивши пронімецький уряд Дьоме Стояї. Військовий уряд Лакатоша, критично налаштований до нацизму й антисемітизму, наказав негайно припинити депортацію угорських євреїв до таборів знищення; виконувач обов'язків міністра внутрішніх справ Бела Хорват наказав відкривати вогонь при подібних спробах. Але вже 15 жовтня 1944 р. німці, захопивши в заручники сина Горті, змусили того передати владу Ф. Салаші. Того ж дня Лакатош склав обов'язки прем'єр-міністра (пост був скасований) і був поміщений салашистами під домашній арешт у м. Шопрон.
У квітні 1945 р., після входу радянських військ на територію Угорщини, був заарештований і неодноразово допитувався. Випущений в січні 1946 р., залучався до участі в судових процесах проти колишніх діячів режимів Горті й Салаші як свідок. У 1949 році позбавлений державної пенсії та земельних володінь, повернувся в Будапешт. Угорська влада дозволила йому в 1956 році виїхати до Австралії, де жила його дочка; там він помер у 1967 році.
Нагороди Був відзначений численними нагородам, серед них:
Маріанський хрест Пам'ятний хрест 1912/13 Орден Залізної Корони 3-го ступеня з військовою відзнакою і мечами Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами 2 срібні і бронзова медалі «За військові заслуги» з мечами Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина) з одною смугою Військовий Хрест Карла Залізний хрест 2-го і 1-го класу (Королівство Пруссія) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Третє Болгарське царство) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами Орден Заслуг (Австрія), офіцерський хрест Почесний хрест ветерана війни з мечами (Третій Рейх) Орден Витязя Орден Заслуг (Угорщина) Офіцерський хрест Командорський хрест із зіркою великий хрест на військовій стрічці з мечами Вогняний хрест для фронтовиків з вінком Пам'ятна медаль за визволення Нижньої Угорщини Пам'ятна медаль за визволення Трансильванії Бронзова медаль «За військові заслуги» (Угорщина) з короною Святого Іштвана на військовій стрічці з мечами Хрест Національної Оборони Відзнака за вислугу років для офіцерів 3-го і 2-го класу Золота медаль «За хоробрість» (Угорщина) для офіцерів Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (Третій Рейх) Лицарський хрест Залізного хреста (Третій Рейх; 31 березня 1943)
Джерела Fellgiebel, Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5. Attilla Ótott Kovács: Die ungarischen Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes. Scherzers Militaer-Verlag, 2006, ISBN 978-3-938845-02-8, S. 60–72. C A Macartney: October Fifteenth — A History of Modern Hungary, 1929—1945, 2 vols, Edinburgh University Press 1956-7. Lakatos Géza: Ahogyan én láttam, Budapest, Európa, 1992. Біографія
! colspan="3" style="background: #BFAFB2;" | Командування військовими формуваннями (установами)Угорщини
! colspan="3" style="background: #BFAFB2;" | Командування військовими формуваннями (установами)Угорщини