Вене́ра Калліпі́га, а також Афроді́та Калліпі́га (, , ) — давньоримська мармурова статуя, датована кінцем І ст. до н. е.Havelock, p. 100., копія втраченого давньогрецького оригіналу бл. 300 р. до н. е. (можливо, бронзового). Назва статуї походить від слів καλός («гарний», «красний») та πυγή («сідниці», «гузка»), буквально означаючи «Гарнозада». Зображає момент оголення нижньої частини тіла, так званої «анасирми» (). Молода жінка підіймає легкий пеплос, відкриваючи погляду стегна і сідниці і дивиться на них через плече, певно, оцінюючи їх. Після знахідки статую ідентифікували як зображення богині кохання Венери (Афродіти), проте, не виключено, що статуя зображує смертну жінку. Наразі є експонатом Національного археологічного музею у Неаполі.
Історія Статуя була знайдена у Римі приблизно у XVI ст. Іноді вказують, що місцем знахідки був «Золотий будинок» Нерона, проте це малоймовірно: судячи з усього, там не було витворів такої якості, як «Калліпіга»Moormann 2003..
Венера Калліпіга вважається римською копією (або наслідуванням), зробленою у І ст. до н. е. за втраченим давньогрецьким оригіналом, можливо, виконаним у бронзі. Оригінал, ймовірно, був створений близько 300 року до н. е., якраз на початку доби Еллінізму. Автор копії і її походження невідомі.
У знайденої статуї була відсутня голова, її реконструювали у XVI столітті. Реставратор вирішив спрямувати погляд жінки через плече, на її сідниці, що надало статуї її характерну позу і спричинило пізніший зв'язок фігури з оповіданням Афінея про КалліпігуFenton, p. 16.Beard, p. 123.. «Венеру» придбала родина Фарнезе, помістивши її у свій палац (Палаццо Фарнезе) 1594 року. На початку XVII ст. місцезнаходженням «Калліпіги» була «Зала Філософів» (), де вона стояла в оточенні фігур вісімнадцяти античних мислителів. У 1731 році майно родини Фарнезе успадкував син іспанського короля й Ізабели Фарнезе, майбутній король Карл III. Він перевіз частину мармурів, серед інших «Венеру», до маєтку Вілла ФарнезінаHaskell and Penny, p. 66 and note; 316..
У 1786 році Бурбони вирішили перевезти «Калліпігу» до Неаполя разом з рештою зібрання Фарнезе. Статуя була наново відреставрована відомим скульптором . Відповідно канонам того часу він зробив їй нову голову, руки і одну з ніг, залишивши характерну позу з поглядом через плечеHaskell and Penny, p. 318.. На 1792 рік «Венера» знаходилася у музеї Каподімонте у Неаполі, на 1802 — у «Музеї Просвіти» (), у теперішній час перебуває у Національному Археологічному музеїHaskell and Penny, pp. 316—317..
Міфологія
Творче рішення реставратора дало хід подальшим міфологічним тлумаченням зображеної фігури. Неминуче спрямовуючи погляд глядача на сідниці, вона має увиразнений еротичний характер. На думку класицистів Мері Берд і Дж. Г. В. Гендерсона, реставратор «створив шедевр зі знайденого фрагменту».
Поза відреставрованої статуї змусила згадати стародавню історію, записану Афінеєм у «Дейпнософістах», яка повідомляє про заснування храму Афродіти Калліпіги у СіракузахHaskell and Penny, p. 317..
Згідно з Афінеєм, дві вродливі сестри, що жили поблизу Сиракуз, сперечалися, чиї сідниці прекрасніші. Вони запросили молодого мандрівника (що виявився сином багатія) розсудити їх, і він віддав перемогу старшій. Вражений її вродою, закохавшись у неї, юнак захворів. Дізнавшись про це, його молодший брат вирушив до сестер, після чого закохався у молодшу сестру. Батько дозволив братам одружитись з обраницями. Жителі Сиракуз прозвали сестер Καλλίπυγοι («гарнозаді»). Сестри збудували новий храм Афродіті, теж названій з цієї нагоди «Калліпігою»Афіней, Дейпнософісти.
Існують інші джерела, що свідчать про культ Афродіти Калліпіги у Сіракузах. Християнський автор Климент Александрійський включив згадку про неї до свого списку еротичних проявлень язичництваКлимент Александрійський, Протрептик 2.39.2.. У XVI ст. оповідання Афінея переказує у своїй збірці Le Imagini («О́брази») італійський поет Вінченцо Картарі.
У XVII—XVIII століттях сучасники описували статую як богиню, припускаючи, що вона могла належати храму у Сіракузах. Інші вважали її зображенням Венери, яка виходить з води після купання. Треті пов'язували її з однією з сестер з оповідання Афінея. У цьому випадку вона була відома як «Красуня-переможниця» () або «Грецька пастушка» ().
Сучасні копії У Версалі знаходиться мармурова копія «Калліпіги», виконана 1686 року . Іншу копію зробив французький скульптор під час перебування у Французькій Академії у Римі, у 1683-86 роках. Її спочатку відправили до Версалю, потім, у 1695 — до Марлі-ле-Руа, у палац Марлі, який належав Людовику XIV. Там королівський скульптор Жан Тьєррі додав до статуї мармурове драпування, щоб не надто зневажати публічного смаку. Одягнута «Калліпіга» залишалася у Марлі до Революції, після була відправлена до саду Тюїльрі, де прикрашала фасад палацу. Від 1874 року знаходиться у Луврі (крило Рішельє, «Двір Марлі»).
Ще одна копія була зроблена у Римі у 1722–23 рр. на замовлення короля Речі Посполитої і курфюста Саксонії Августа Сильного. Статуя призначалася для міського парку у Дрездені. Знищена у 1945 році, під час бомбардування міста союзниками.
Інше
Образ прекрасної Калліпіги повернув собі популярність у XX ст. завдяки пісні французького поета й пісняра Жоржа Брассанса Vénus Callipyge, яка скидається на наслідування римованої «Казки, вибраної з Афінея» (Conte Tiré d'Athénée) Жана де Лафонтена (видана посмертно, у розділі так званих «розпусних казок»). Поезія Лафонтена прямо вказує на гарні сідниці: «Dessous le nom de Vénus belle-fesse / Je ne sais pas à quelle intention; / Mais c'eût été le temple de la Grèce / Pour qui j'eusse eu plus de dévotion» («Під ім'ям Венери Гарнозадої / З наміром яким, не знаю, / Але був у Греції храм / На честь того, що я більш за все шанував»). Картина французького художника Поля Мерварта «Купальниця» у деяких джерелах описується як «Венера Калліпіга з довгим волоссям» (, ).
Цікаві факти На попереку у деяких людей помітні дві заглибини, розташовані в області крижово-клубових суглобів. Наявність цих ямок на жіночому тілі здавна вважають ознакою вроди і часто звуть «ямочками Венери». Існує легенда, що папа Олександр VI, сумнозвісний своєю розпусністю, розпорядився вставити смарагд зі зображенням Калліпіги у хрест, яким він благословляв народ під час служб. Згідно іншій легенді, папа Боніфацій VIII мав перстень зі смарагдом, який він міг подовгу роздивлятися. Після смерті папи у смарагді виявили зображення Калліпіги. Офіційних документів, які б підтверджували ці легенди, не знайдено.
Галерея
Примітки