Алан Мур (; ) — англійський письменник, відомий, перш за все, роботою над коміксами, серед яких найпопулярнішими є «Вартові», «V означає Вендетта», «З Пекла». Також працював під псевдонімами: Курт Вайл, Венус Лундж, Джилл де Рей, Шерлок Блу і Тренслусія Бабун. Його часто називають найкращим творцем коміксів в історії, також іноді «одним з найвизначніших британських письменників останніх п'ятдесяти років».
Мур почав писати для британських андеграундних і альтернативних журналів наприкінці 1970-х. Перші його вдалі публікації з'явилися в таких журналах як «2000AD» і «Warrior». Згодом його запросили в американське видавництво DC Comics, і він став «першим автором коміксів, який жив у Великій Британії і працював в Америці». Він працював над деякими відомими персонажами, такими як Бетмен і Супермен. Під час роботи в DC Comics, Мур написав «Вартові», «Убивчий жарт» і «Що трапилося із Людиною Завтрашнього дня?». Протягом цього десятиліття Мур став одним з тих авторів коміксів, які допомогли змінити ставлення до жанру в США та Об'єднаному Королівстві. Згодом йому була приписана заслуга у розділенні термінів «графічний роман» і «комікс».
Раннє життя
18 листопада 1953 в Лікарні Св. Едмонда в Нортгемптон, Англія, в робітничій сім'ї народжується хлопчик. Його називають Алан. Він росте в районі Нортгемптон, відомому як Берроуз (The Burroughs). Це район, де рівень доходів низький, а рівень неписьменності високий. Проте, пізніше Алан Мур скаже, що «любив це. Любив людей. Любив суспільство і … не знав, що буває якось по-іншому».
Він живе з батьками в невеликому будинку. Батько — Ернест Мур — працює на пивоварному заводі, а мати — Сільвія Дорін — друкаркою. Також в будинку живуть молодший брат Алана Майк і їх бабуся по материнській лінії. Він, починаючи з п'яти років, читає все підряд, беручи книги з місцевої бібліотеки.
Одночасно з надходженням в початкову школу Спрінг-Лейн він починає читати комікси. Спочатку це британські комікси, такі як «Циліндр» (Topper) і «Ніс» (Beezer), але зрештою він переходить на американські «Флеш» (Flash), «Детективний комікс» (Detective Comics), «Фантастична четвірка» і «Чорний яструб» (Blackhawk).
Склавши випускний іспит, Алан надходить в Нортгемптонську середню школу, де вперше зустрічається з людьми з «середнього класу». Рівень освіти в середній школі виявляється набагато вище, і вражений Алан з одного з найкращих учнів в одну мить перетворюється на самого відсталогоЄвгеній Осієвський. Віртуальні війни й замах на короля: історія маски Гая Фокса // Спільне. — 15 листопада 2018.. У процесі навчання він втрачає всякий «інтерес до наукового дослідження» і вірить, що у вчителів є «таємний навчальний план», розроблений для того, щоб навчити дітей «точності, покори і прийняття монотонності».
Тим часом, наприкінці 1960-х, він цікавиться рухом хіпі, повіривши їх ідеалам, що всі будуть «братами в Епоху Водолія». Він також починає публікувати свої вірші та есе в невеликих аматорських журналах, що призводить його до ідеї створення власного журналу. Журнал називався «Ембріон» (Embryo) і через нього Мур зв'язується з групою хіпі, відомої як «Лабораторія Мистецтв» (Arts Lab).
Під впливом творчості Тімоті Лірі, Алан починає продавати ЛСД в школі, за що його виключають в 1970-му році. Пізніше він опише себе як «одного з найбезглуздіших дилерів ЛСД у світі». Після цього випадку директор школи «зв'язався з іншими навчальними закладами, куди я звертався, і порадив їм не приймати мене, тому що я представляю небезпеку для морального обличчя інших студентів. Можливо, він мав рацію.» «ЛСД було неймовірним переживанням. Не те, щоб я рекомендую це комусь ще, але мені воно частково допомогло зрозуміти те, що реальність не об'єктивна. Та реальність, з якою ми стикаємося щодня, була однією реальністю, справжньою. Але були й інші: інші точки зору, де у тих же речей є інші значення, які настільки ж реальні. Це справило на мене колосальний вплив.» Алан Мур, (2003)
Продовжуючи жити в будинку батьків протягом декількох років, він постійно змінює роботи. За ці роки він встигає попрацювати і мийником туалетів, і працівником шкіряного заводу. Приблизно в 1971-му він починає зустрічатися з дівчиною на ім'я Філліс, разом з якою він переїжджає в «невелику однокімнатну квартиру на Барроко-Роуд в Нортгемптоні». 1974 року вони одружуються і переїжджають в новий муніципальний мікрорайон в східній частині міста, де Алан працює в офісі місцевого газового управління. Однак він відчуває, що не досягне нічого на цій роботі, і вирішує спробувати заробити на життя чимось більш творчим. Згодом він так описував поворот у своєму життя: «Мені було двадцять п'ять, у нас з дружиною скоро мала народитись дочка. Я працював у газовій компанії. Це не була найкраща посада, але ж ми чекали на дитину. В цей момент письменництво сказало мені кинути мою роботу. І я не мав особливого вибору»
Кар'єра
Початок кар'єра: 1978—1980 Залишивши офісну роботу, Мур вирішує зайнятися написанням і ілюструванням коміксів. До цього часу він вже написав кілька стрипів (коротких коміксів з декількох картинок) для декількох альтернативних журналів. Серед них були «Anon E. Mouse», для місцевої газети «Anon» і «St. Pancras Panda» — пародія на «Ведмедика Паддінгтона», для «Back Street Bugle», що знаходиться в Оксфорді.
Перший гонорар Мур отримує за кілька малюнків, які були надруковані в музичному журналі NME. Трохи пізніше йому вдається серія історій про приватного детектива Роскоу Москоу (Roscoe Moscow), який він видає під псевдонімом Курт Вайл (Curt Vile) (гра слів на імені композитора Курта Вайля (Kurt Weill)) в щотижневому музичному журналі «Sounds». На цій серії він заробляє по 35 фунтів на тиждень.
В цей же час у них з Філліс народжується дочка Ліа і для того, щоб вижити вони оформляють допомогу з безробіття. Трохи пізніше, в 1979 році, Алан починає публікувати новий комікс «Максвелл Чарівна Кішка» (Maxwell the Magic Cat) в «The Northampton Post» під псевдонімом Джилл де Рей (Jill de Ray) (гра слів з ім'ям середньовічного маніяка Жиля де Ре (Gilles de Rais)). Заробляючи ще по 10 фунтів на тиждень, він вирішує відмовитися від соціального забезпечення, і продовжує писати «Максвелла Чарівну Кішку» до 1986 року.
Мур говорив, що був би щасливий продовжити пригоди Максвелла як завгодно довго, але припинив роботу після того, як газета опублікувала негативну статтю про гомосексуалів.
Тим часом Алан Мур повністю відмовляється від малювання і вирішує зосередитися на написанні сценаріїв коміксів. Своє рішення він пояснює так: «Після того, як я займався цим протягом декількох років, я зрозумів, що ніколи не буду в змозі малювати досить добре і/або досить швидко, щоб забезпечити собі гідні заробітки як художник.»
Щоб навчитися писати успішні сценарії коміксів, Алан Мур просить поради у свого друга, автора коміксів Стіва Мура, з яким він знайомий з чотирнадцяти років. Бажаючи писати для 2000AD, одного з чільних британських журналів коміксів, Мур посилає їм сценарій для відомого коміксу «Суддя Дредд». У той час у видавництві не потребували іншого автора для Судді Дредд (його успішно писав Джон Вагнер), але редактор видавництва Алан Грант побачив в роботі Мура потенціал. Він сказав: «цей хлопець збіса хороший автор» і запропонував Муру написати кілька історій для серії «Future Shocks». Перші історії не прийняли. Грант дав Муру кілька порад, як їх поліпшити, і, в кінцевому рахунку, прийняв одну історію. Як виявилося надалі, вона стала першою з багатьох.
Тим часом Алан Мур також пише невеликі історії для «Doctor Who Weekly». Пізніше він скаже про них: «Я дійсно дуже хотів регулярну смугу. Я не хотів робити розповіді … Але іншого не було. Мені пропонували короткі історії на чотири або п'ять сторінок, де вся історія повинна була укластися на цих п'яти сторінках. Озираючись назад, можу сказати, що це було найкраща школа, де я навчався побудови сюжету».
Marvel UK, 2000AD, і Warrior: 1980—1984 З 1980-го по 1984 рік Алану Муру, який продовжує працювати позаштатним автором, починають надходити пропозиції про роботу від різних видавництв Великої Британії, а саме від 2000AD, Marvel UK і Warrior. Він пізніше опише це так: «Я пам'ятаю, що всі навколо раптом стали пропонувати мені роботу тільки тому, що боялися, що роботу мені можуть дати їхні конкуренти». Це був час зростаючої популярності коміксів у Великій Британії, і, як сказав Ленс Паркін (Lance Parkin), «британська індустрія коміксів була згуртована як ніколи раніше, і було ясно, що потрібно рости разом з аудиторією. Комікси стали читати не тільки маленькі хлопчики-підлітки і навіть студенти університетів — тепер читали їх».
Протягом трьох років 2000AD видає понад п'ятдесят історій Мура для серій Future Shocks і науково-фантастичного серіалу «Обманщики Часу» (Time Twisters). Редактори журналу, надихнувшись роботою Мура, пропонують йому постійну смугу, яку вони хочуть почати з історії, заснованої на фільмі «Інопланетянин» (ET the Extra-Terrestrial). В результаті з'являється комікс «Skizz», ілюстрований Джимом Бейкі (Jim Baikie). Це історія про інопланетянина, який зазнає аварії на Землі і починає піклуватися про жінку на ім'я Роксі. Іншою серією, яку він пише для 2000AD, стає «DR і Quinch», ілюстрований Аланом Девісом (Alan Davis). Це історія (Мур визначив її як «продовження традиції»Нестерпного Денніса"(Dennis the Menace), але тільки з термоядерними здібностями") будується навколо двох інопланетян-хуліганів, і являє собою наукову фантастику з персонажами OC і Stiggs з гумористичного журналу «National Lampoon». Однак вершиною кар'єри Мура в 2000AD стає «Балада про Хало Джонса» (The Ballad of Halo Jones) — перша серія коміксів, яка будується навколо персонажа жіночої статі. Сам Мур пізніше опише цей комікс як «робота над ним була найкращою для мене». На жаль, створена разом з художником Єном Гібсоном (Ian Gibson), серія була закрита раніше, ніж були написані всі епізоди.
Іншим видавництвом коміксів, яке захотіло найняти Алана Мура, стало Marvel UK, яке вже купило кілька його історій для «Doctor Who Weekly» і «Star Wars Weekly». Прагнучи завоювати дорослішу аудиторію, ніж їх головні конкуренти 2000AD, вони наймають Мура, щоб той писав серію коміксів «Капітан Британія», «з середини основної сюжетної лінії, яку він не читав і так до кінця не зрозумів». Він замінює колишнього учасника Дейва Торпа (Dave Thorpe), але вирішує працювати з колишнім художником, Аланом Девісом (Alan Davis), якого Мур описує як «художника, який любить середовище, і який щиро радіє, коли йому вдається вигідно використовувати в межах цього середовища будь-яку лінію, кожен новий дизайн костюмів, кожен нюанс виразу облич персонажів».
Третім видавництвом коміксів, на яке працює Мур в цей період, стає новий щомісячний журнал «Warrior», заснований Дезом Скінном (Dez Skinn), колишнім редактором обох видавців 2000 AD і Marvel UK. Журнал пропонує авторам більшу свободу, ніж була дозволена великими видавництвами. Саме в «Warrior», згідно Лансу Паркіну (Lance Parkin), Мур «почне досягати свого потенціалу».
Спочатку Алану Муру дають дві великі історії в «Warrior»: «Marvelman» і «V означає Вендетта», обидві починають виходити з самого першого номера журналу з березня 1982. «V означає Вендетта» — трилер-антиутопія про майбутнє, де фашистський уряд управляє Великою Британією. Йому протистоїть самотній анархіст, одягнений в костюм Гая Фокса. Герой стає терористом, щоб повалити уряд. «Вендету» ілюструє Девід Ллойд (). Мур так незадоволений урядом Маргарет Тетчер, що придумує фашистську державу, де усунуті всі етнічні та сексуальні меншини. Водночас, Девід Ллойд стверджував, що головним поштовхом для них була не так Тетчер, яка тоді ще не встигла себе проявити сповна, як підйом ультраправих настроїв, що відчуувався тоді в суспільстві. «V означає Вендетта» називають «найкращою роботою Мура», вона створює його культ і підтримує популярність протягом наступних десятиліть.