Ізабелла Баварська або Ізабо (1371, Мюнхен — , Париж) — королева-консорт Франції, дружина Карла VI, з 1403 року періодично керувала країною.

Після того як у Карла VI почалися напади божевілля, влада фактично перейшла до королеви, яка не могла проводити тверду політичну лінію і кидалася від одного придворного угруповання до іншого. Ізабелла була вкрай непопулярна в народі, особливо через своє марнотратство. У 1420 році вона підписала в Труа договір з англійцями, визнавши спадкоємцем французької корони англійського короля Генріха V через шлюб Генріха з Катериною (молодшою дочкою Ізабелли). У художній літературі має стійку репутацію розпусниці, хоча сучасні дослідники вважають, що багато в чому така репутація могла бути результатом пропаганди.

Біографія

Дитинство Найімовірніше, народилася в Мюнхені, де була хрещена в церкві Богоматері (романському соборі на місці сучасної Фрауенкірхе) під ім'ям «Ізабелла», традиційним для німецьких правителів з часів святої Єлизавети Угорської. Точна дата народження невідома. Середня з трьох дітей Стефана III, герцога Баварсько-Інгольштадтського, і Тадеї Вісконті, онуки герцога Мілана Бернабо Вісконті, поваленого і страченого своїм племінником і співправителем Джан Галеаццо Вісконті. Про дитинство майбутньої королеви відомо мало. Вона здобула домашню освіту, серед іншого, навчилася грамоті, латині і отримала всі необхідні навички для ведення господарства у майбутньому шлюбі. В 11 років втратила матір. Вважається, що батько призначав її для шлюбу з одним з дрібних німецьких князів, так що пропозиція дядька французького короля — Філіпа Сміливого, просив її руки для Карла VI — це стало повною несподіванкою. Ізабеллі в той час було чотирнадцять років.

Підготовка до шлюбу Король Франції Карл V Мудрий перед смертю зобов'язав регентів свого сина знайти йому в дружини німкеню. Дійсно, з суто політичної точки зору, Франція серйозно б виграла, якби німецькі князі підтримали її у боротьбі з Англією. Баварці також вигравали від цього шлюбу. Евран фон Вільденберг зазначив у своїй «Хроніці Баварських герцогів» ()

Попри ці міркування, батько Ізабелли Стефан III поставився до можливого шлюбу доньки вельми насторожено. Серед іншого, його турбувало, що французькому королю також пропонували в дружини Констанцію, дочку графа Ланкастерського, дочку короля шотландського Ізабеллу, дочку Хуана I Кастильського Елеонору. Герцога насторожували також деякі надто вільні звичаї французького двору. Так, йому було відомо, що перед укладенням шлюбу прийнято було роздягати наречену перед придворними дамами, щоб ті могли досконало оглянути її і винести судження про здібності майбутньої королеви до народження дітей.

Але все ж у 1385 році принцеса була заручена з сімнадцятирічним королем Франції Карлом VI за пропозицією її дядька Фрідріха Баварського, який зустрічався з французами у Фландрії у вересні 1383 року. Шлюбу повинен був передувати «див», позаяк французький король сам бажав ухвалити рішення. Боячись відмови й пов'язаного з ним ганьби, Стефан послав свою дочку в французький Ам'єн під проводом паломництва до реліквій Івана Хрестителя. У поїздці її повинен був супроводжувати дядько. Збереглися слова Стефана, сказані братові перед від'їздом:

Шлях кортежу у Францію пролягав через Брабант і Геннегау, де правили представники молодшої гілки родини Віттельсбахів. Граф Геннегау Альберт I Баварський влаштував принцесі в Брюсселі пишну зустріч і запропонував свою гостинність, щоб вона могла деякий час відпочити перед продовженням подорожі. Його дружина Маргарита, щиро прив'язана до своєї кузини, за цей час встигла дати їй кілька уроків хороших манер і навіть повністю оновити гардероб, який міг би здатися занадто бідним французькому королю. Карл виїхав з Парижу назустріч 6 липня, прибув в Ам'єн напередодні і також був схвильований подіями. За розповіддю його камердинера Ла Рівьєра, всю ніч напередодні майбутньої зустрічі він не давав спати, набридаючи питаннями «Яка вона з себе?», «Коли я її побачу?» і т. д.

Шлюб

Ізабелла прибула в Ам'єн 14 липня, не знаючи справжньої мети своєї поїздки. Французи поставили умову «огляду» передбачуваної нареченої. Її відразу привели до короля (переодягнувши ще раз, цього разу в сукню, надану французами, оскільки її гардероб здався занадто скромним). Фруассар описав цю зустріч і розпал любові з першого погляду Карла до Ізабелли:

17 липня 1385 року відбулося вінчання в Ам'єні. Благословив молодих єпископ Ам'єнський Жан де Ролланд. Через кілька тижнів після весілля в пам'ять про подію викарбували медаль, що зображує двох амурів зі смолоскипами в руках, які мають символізувати вогонь любові подружжя одне до одного.

Ранній («щасливий») період (1385—1392)

Роки святкувань На наступний день після весілля Карл був змушений виїхати до своїх військ, які вели бойові дії проти англійців, що захопили порт Дамм. Тоді ж Ізабелла також залишила Ам'єн, попередньо пожертвувавши собору велику срібну таріль, прикрашену дорогоцінним камінням, за переказами, доставлену з Константинополя, до Різдва вона залишалася в замку Крей під опікою Бланки Французької, вдови Філіпа Орлеанського. Цей час вона присвятила вивченню мови та історії Франції. Різдвяні свята молоде подружжя провели у Парижі, причому Ізабелла, в'їхавши в королівську резиденцію — готель Сен-Поль, зайняла квартиру, що належала раніше Іоанні Бурбонській — матері короля. Тої ж зими було оголошено про вагітність королеви. На початку наступного року королева разом з чоловіком була присутня на весіллі своєї зовиці Катерини, яка у віці 8 років стала дружиною Жана де Монпельє.

Пізніше подружжя влаштувалися в замку Боте-сюр-Марн, який Карл VI вибрав за постійну резиденцію. Карл, який готував вторгнення в Англію, відбув на узбережжі Ла-Маншу, у той час як вагітна королева змушена була повернутися в замок, де 26 вересня 1386 році народила свого первістка, названого Карлом на честь батька. З нагоди хрещення дофіна були влаштовані пишні святкування, його сприйменником від купелі став граф Карл Даммартен, але дитина померла в грудні того ж року. Щоб розважити дружину, Карл влаштував неймовірно пишні свята на честь настання наступного 1387 року. 1 січня у готелі Сен-Поль в Парижі відбувся бал, на якому були присутні брат короля Людовик I (герцог Орлеану) і його дядько, Філіп Бургундський, який подарував королеві «золотий столик, усипаний коштовними каменями».

7 січня того ж року Людовик Орлеанський заручився з Валентиною, дочкою Джан Галеаццо Вісконті. Після закінчення свят оголосили початок королівського полювання на кабанів, причому Ізабелла разом зі своїм двором супроводжувала чоловіка в Санліс, в липні — у Валь-де-Рей, і нарешті, в серпні — Шартр, там її зустрічали великими урочистостями, в честь молодої королеви влаштували органний концерт. В цей час, за словами Вероніки Клен, життя Ізабелли являло собою «нескінченну низку святкувань». Восени королева повернулася в Париж, де 28 листопада з пишністю відсвяткувала весілля однієї зі своїх німецьких фрейлін Катерини Фастоврін з Іоанном Морель Кампрені. Придане нареченої складало 4 тис. ліврів і було повністю виплачено королевою, причому 1 тис. з цієї суми пішла на виплату боргів нареченого, на інші гроші були придбані землі, що стали власне приданим Катерини.

На початку наступного 1388 року, як зазначив у своїй хроніці Жювеналь дез Юрсен, було офіційно оголошено, що королева Ізабелла вдруге «понесла в лоні». Щоб забезпечити майбуття дитини спеціальним указом було введено новий податок — «пояс королеви», що приніс близько 4 тис. ліврів від продажу 31 тис. бочок вина. Вагітній королеві довелося залишитися в Парижі в замку Сент-Уан, що належав раніше Ордену Зірки, в той час як король продовжував розважатися полюваннями в околицях Жизору, втім, подружжя постійно листувалося. 14 червня 1388 року о десятій годині ранку народилася дівчинка, названа Іоанною, однак вона прожила всього два роки.

1 травня наступного 1389 року королева разом з чоловіком була присутня на пишній церемонії посвячення у лицарі королівських кузенів — Людовика і Карла Анжуйських. Свята на честь цієї події тривали протягом шести днів, під час яких турніри змінювалися релігійними церемоніями. Мішель Пентуан, бенедиктинський чернець, записав у своїй хроніці: Імена коханців Пентуан не назвав, однак сучасні дослідники схиляються до того, що на увазі малися королева і Людовик Орлеанський. Дійсно, брат короля в той час користувався репутацією серцеїда і чепуруна, за висловом Тома Базена, він «іржав як кінь навколо прекрасних дам». Існує і інша точка зору — ніби мова йшла не про Ізабеллу, а про Маргариту Баварську, дружину герцога Бургундії Іоанна І. Відзначають також, що королева під час святкувань була на четвертому місяці вагітності, причому переносила своє становище досить важко — що вже дозволяє поставити під сумнів припущення про адюльтер.

В'їзд Ізабелли в Париж

22 серпня 1389 року вирішено було влаштувати урочистий в'їзд королеви в столицю Франції. Ізабелла і до того була чудово знайома з Парижем, де протягом чотирьох років незмінно проводила зиму, проте король, який любив пишні свята і церемонії, наполіг на організації надзвичайно урочистої, театралізованої ходи. Королеву, яка тоді була на шостому місяці вагітності, везли в паланкіні, верхи на коні її супроводжувала Валентина, дружина Людовика Орлеанського. Жювеналь дез Юрсен, залишив докладний опис цього дня, він писав, що Париж був багато прикрашений, на площах били винні фонтани, з яких дівчата-виночерпії наповнювали кубки, підносячи їх будь-кому. У будівлі готелю Трітіте менестрелі розіграли битву хрестоносців з арабами в Палестині, причому на чолі християнського війська перебував Річард Левове Серце, який саме запропонував королю Франції об'єднатися у боротьбі з «невірними». Юна дівчина, що зображувала Марію з немовлям на руках, вітала і благословила королеву, тоді ж хлопчики, які представляли ангелів, спустилися з допомогою театральної машини з високої арки і поклали на голову Ізабелли золоту корону. Пізніше королева прослухала месу у соборі Нотр-Дам де Парі і пожертвувала Святій Діві корону, принесену їй «ангелами», тоді як Бюро де ла Рів'єр і Іоанн Лемерсьє негайно поклали їй на голову ще більш дорогу корону.

Тоді ж у процесію внесли сум'яття кілька городян, які намагалися прорватися в перші ряди глядачів, втім, правоохоронці досить швидко відновили спокій, нагородивши порушників палковими ударами. Пізніше життєрадісний молодий король зізнався, що цими порушниками були переодягнені простолюдинами він сам та кілька наближених, причому спини у них були в синцях ще довгий час. Наступного дня Ізабеллу в присутності короля і придворних урочисто коронували в Сент-Шапель. Її весілля і в'їзд в Париж є найбільш документованими епізодами життя; у більшості хронік так само докладно вказуються дати народження її 12-ти дітей. Історики сходяться на думці, що якби не трагедія з божевілям чоловіка, Ізабелла провела б залишок життя в тихій анонімності, як і більшість середньовічних королев.

У листопаді того ж року народилася третя дитина — принцеса Ізабелла, майбутня королева Англії і герцогиня Орлеану. Надалі королева супроводжувала чоловіка в його інспекційній подорожі на південь Франції і здійснила паломництво в цистерціанське абатство Мобюіссон та Мелен, де 24 січня 1391 року народила свою четверту дитину — принцесу Іоанну.

1392—1402 рр. Період боротьби партій при божевільному королі

Божевілля Карла VI