Козакія (, , ) — термін, що використовується для позначення традиційних областей, де існували або існують козацькі громади на території Росії, України, Казахстану. Залежно від контексту, «Козакія» може означати етнографічний район козачого проживання, історичну країну, або гіпотетичне козацьке державне утворення, незалежне від РСФРР чи Росії.
1917—1922 Термін «Козакія» здобув популярність серед емігрантів козаків у Європі після Жовтневого перевороту 1917 року і війни на пост-імперському просторі Росії (1917-1922). Зокрема термін активно використовувався емігрантськими організаціями в Празі. Цим терміном позначали об'єднання семи козачих територіально-військових територій (частин) Донського, Кубанського, Терського, Астраханського, Уральського Оренбурзького та Калмицького округів.До Козакії відносили Дон, Кубань, Терек, іноді і деякі інші території. Ідеї козацької державності вперше була продовженням ідей козачого національного руху
Рух на підтримку створення Козакії в еміграції іноді називалося «козакійцями». Ідеологічні опоненти в середовищі козацтва, під час і після війни, називали їх «самостійниками», причому відносили до «самостійників» і помірних прихильників автономії. Від ідей автономії в умовах еміграції відбувалася розвиток поглядів до створення окремої держави. Зокрема ідея козацької державності була висунута в грудні 1920 року групою козацьких емігрантів у Константинополі, які заснували Союз відродження козацтва. Заклики до створення незалежної козацької держави також виникли в енергійній емігрантській козацькій громаді в Празі, Чехословаччині у 1920-х роках. Принциповим прихильником козацької державності був Василь Глазков, донський козак, який заснував Козацький національний центр у Празі, також діяв вільно-козацький рух. З 1927 року за підтримки уряду Польщі видавався журнал «Вільне козацтво». У різні періоди видавалися також журнал «Козаки» (Прага, Софія, Братислава), журнал «Козак» (Париж) та ін.
В основі ідеології «козакійців» лежало поняття козаків як окремого етносу, а Козакією відповідно називали територію розселення цього етносу. Прихильником теорії про козаків як особливий етнос був Лев Гумільов.
Після німецької окупації чеської частини Чехословаччини в березні 1939 року Козацький національний центр став єдиною козацькою організацією, якій дозволили діяти в Празі; всі інші були закриті. Були створені прапор і гімн Козакії. Також було розроблено проєкт конституції Козакії, який передбачав створення окремої держави Козакія та її вихід зі складу СРСР.
Друга Світова війна
Під час німецько-радянської війни Третій Рейх із метою створення військових формувань почав взаємодіяти з Козацькими національно-визвольним рухом (КНОД), що виступав за створення державного утворення Козакії. Частина прихильників Козакії згуртувалася навколо Німеччини та намагалася створити незалежну козацьку державу.
Спочатку Альфред Розенберг вважав козаків росіянами і поділяв поширений у Німеччині стереотип про них як про жорстоких різників, ґвалтівників і мародерів. Однак у міру того, як у 1942 році кількість козаків, що згуртувалися навколо Рейху, зростала, Розенберг змінив свою позицію, дійшовши висновку, що козаки зрештою не є росіянами, а становлять окрему расу, яка походить від готів. Остміністеріум отримав підтримку СС, расові «експерти» яких до 1942 року дійшли висновку, що козаки не були слов’янами, а радше нащадками остготів і, відповідно, арійцями.
Розенберг вирішив, що після остаточної перемоги Німеччина створить нову державу під назвою Козакія на традиційних територіях Донського, Кубанського, Терського, Астраханського, Уральського та Оренбурзького козацьких військ на південному сході колишньої Російської імперії. Ідеологія Глазкова була формально прийнята як основа німецької політики щодо козацтва. У 1942 році Остміністеріум звернувся до отамана Сергія Павлова з пропозицією: у разі надання його війська в розпорядження Вермахту Німеччина створить Козакію. Водночас, оскільки Павлов був готовий воювати на боці Німеччини, сама ідея Козакії цікавила його значно менше.
Але також слід зазначити, що лідери деяких козацьких колабораціоністських формувань, такі як Краснов і Шкуро, на відміну від КНОД, не були прихильниками створення Козакії, а виступали на позиціях неподільної Росії, Краснов прямо засуджував ідею відокремлення.
Холодна війна Після закінчення Другої світової війни центр козацької еміграції, а разом з нею і прихильників Козакії, перемістився з Європи за океан, в США. Козаки згадуються в Тижні поневолених народів (США).
Принциповим прихильником козацького руху у США в роки «холодної війни» був Микола Назаренко - самопроголошений президент Всесвітньої федерації козацького національно-визвольного руху Козакії. Назаренко користувався певною відомістю в районі Нью-Йорка як організатор щорічного параду з нагоди Дня поневолених народів, який проводився щолипня, починаючи з 1960 року.
У 1978 році Назаренко, одягнений у свою яскраву козацьку форму, очолив парад з нагоди Дня в’язнів у Нью-Йорку та заявив журналісту: «Козакія — це нація з населенням 10 мільйонів осіб. У 1923 році росіяни офіційно ліквідували козаків як націю. Офіційно вона більше не існує. Америка не повинна витрачати мільярди на підтримку Радянського Союзу в торгівлі».
Ідея Козакії й сучасна Росія
У Російській пропаганді У російській пропаганді, поширене розділення козаків та українців на окремі народи. У Козачій національній гвардії РФ, генерал Краснов є «прикладом». У 90-х самопроголошений отаман Козіцин, хотів створити свій аналог Козакії. У 2014 була спроба перетворити Луганську, Донецьку, та Ростовську області в Козакію, у складі РФ. Проект Югоросія — ідея створення із козацьких регіонів півдня Росії окремої буферної держави між Азовським і Каспійським морями.
Теоретична майбутня держава
Назву «Козакія», використовують на Форумі Вільних Народів Постросії для Донської держави.
Див. також
Козаки Війна на пост-імперському просторі Росії (1917-1922) Південно-Східний Союз Райхскомісаріат Дон-Волга Форум Вільних Народів Постросії
Примітки
Література Журнал «Казакия» , видавався в 1946—1965 роках: спочатку в Брюсселі, потім — в Мюнхені. «История казачества». Быкадоров И. Ф. Прага, 1930. Казачий словарь-справочник . — Сан-Ансельмо, Калифорния, США. Составитель словаря Г. В. Губарев, редактор — издатель А. И. Скрылов. 1966—1970. Longworth, Philip (1970), The Cossacks, pp. 333, 339. Holt, Rinehart and Winston