Любачівський повіт () — адміністративна одиниця у складі Львівського воєводства Польської республіки у 1923-1939 рр. та СРСР у 1939—1940 рр.

Історія

У складі Польщі Утворений 1 січня 1923 року внаслідок перенесення адміністративного центру з Чесанова з перейменуванням Чесанівського повіту.

1 квітня 1930 р. присілок Чотирибоки вилучено з сільської гміни Старе Село Любачівського повіту і включено до сільської гміни Вілька Жапалівська того ж повітуRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 marca 1930 r. o zmianie granic gmin wiejskich Stare Sioło i Wulka Zapałowska w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. .

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 26 березня 1934 р. землі «Островецькі Ниви» вилучені з території села Острівець та приєднані до села Лисі ЯмиRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 marca 1934 r. o zmianie granic gmin wiejskich Ostrowiec i Lisiejamy w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. а село Острівець приєднано до міста ЛюбачівRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 marca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Lubaczowa w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. .

15 червня 1934 р. села Жапалів і Вілька Жапалівська передані з Любачівського повіту до Ярославського, також присілок Ігначе вилучений з сільської гміни Старе Село Любачівського повіту і включений до сільської гміни Радава Ярославського повіту, натомість з Ярославського передане село Нова Гребля до Любачівського повітуRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów jarosławskiego i lubaczowskiego w województwie lwowskiem. . Того ж дня з Яворівського повіту вилучено ґміни Будомєж і Грушув і приєднано до Любачівського повіту. Натомість з Любачівського повіту вилучено ґміну Ліповєц (з присілками Лінденау і Майдан) і включено її у Яворівський повітRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów lubaczowskiego i jaworowskiego w województwie lwowskiem. . До повіту входило 66 адміністраційних ґмін: 64 сільські та 2 міські. До міської ґміни в Любачеві належало місто разом із присілками Балаї, Гурче і Мокриця.

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські гміни внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Адміністративний поділ повіту 1934—1939

В склад повіту входили такі ґміни:

Сільські ґміни (в 1934 році) Ґміна Олешичі Ґміна Наріль Ґміна Лісє Ями Ґміна Любачів Ґміна Дзікув Стари Ґміна Чесанів Ґміна Плазув Ґміна Ліпско Ґміна Горинєц

Міста Любачів Чесанів (з 1934)Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. .

Перейменування Рішенням міністра внутрішніх справ 25 листопада 1938 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польськіM.P. 1938 nr 277 poz. 653: Полянка Горинєцка (Polanka Horyniecka) замість Дойчбах — .

Рішенням міністра внутрішніх справ 11 березня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські: Каролювка (замість Бурґав — ) Подлєсє (замість Райхав — ) Домбкув (замість Фельзендорф — ) Ковалювка (замість Фрайфельд — )

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 52 % населення повіту.

У 1939 році в повіті проживало 93 200 мешканців (49 560 українців-грекокатоликів — 53,17 %, 13 555 українців-римокатоликів — 14,54 %,, 20 265 поляків — 21,74 %, 240 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,26 % 9 235 євреїв — 9,91 % і 345 німців та інших національностей — 0,37 %)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 45-47.

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 87 266 населення ніби-то було аж 43 294 (49,61 %) поляків при 38 237 (43,82 %) українців, 5 485 (6,28 %) євреїв і 124 (0,14 %) німці) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольським (австрійським 1907 року) і післяпольським (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

У складі СРСР

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа — Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27 листопада 1939 р. повіт включений до новоутвореної Львівської області й одночасно до повіту включені волості Ярославського повіту: Ляшківську Вязовицьку Радівської — села Радова і Цетула та містечко Синева Радимнівської — села Лази, Дунковиці, Михайлівка, Грабовець і Неновиці.

17 січня 1940 — терен повіту розділили на Любачівський, Горинецький, Синявський і Ляшківський райони. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. У жовтні 1944 року територія зі складу Львівської області віддана Польщі. Українське населення вивезено до СРСР та на понімецькі землі.

Єдине село старого Любачівського повіту, яке залишилося в Україні - село Грушів колишньої гміни Лісі Ями.

Старости Ян Дихдалевич (1925) Ян Помянковський (1926—) Станіслав Узарський (—1927) Владислав Блоцький (1927—) д-р Станіслав Кашубський (1929—) Роман Франкевич (—1937 †) У 1930-х роках уряд старости також обіймав Еразм Стефанус. Любачів також був осередком Повітового управління шляхів, повітової комендатури Державної поліції, податкового уряду та гродського суду.

Заступники д-р Олександр Шніцель (1928—1929) Альфред Рудек (1929—) Роман Янішевський (1930—) Юзеф Волянський (1932—)

Примітки