Новиков Гнат Трохимович

Гнат Трохимович Новиков (, село Кам'янське, тепер місто Кам'янське Дніпропетровської області — , місто Москва) — радянський діяч, заступник голови Ради Міністрів СРСР, голова Держбуду СРСР. Депутат Верховної ради РРФСР 1-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 6—10-го скликань. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1956—1960 р. Член ЦК КПРС у 1961—1986 р. Герой Соціалістичної Праці (4.11.1961).

Життєпис Народився 2 січня 1907 року (за старим стилем — 20 грудня 1906) в селі Кам'янському Новомосковського повіту Катеринославської губернії в родині робітника-сталевара. Навчався в Кам'янській чоловічій класичній гімназії.

Після смерті батьків у 1919 році покинув навчання, почав працювати наймитом, а потім підручним коваля. У 1921—1923 роках — плитовий, коногон на шахті № 13/18 Будьоннівського шахтоуправління в Юзівці. У 1923 році вступив до комсомолу.

З 1923 року — мастильник, слюсар, машиніст силового цеху Кам'янського металургійного заводу.

У 1927 році поступив на вечірнє відділення енергетичного факультету Кам'янського металургійного інституту. Під час навчання працював теплотехніком відділу раціоналізації, дослідником-конструктором, старшим інженером з монтажу котлів і турбін на районній електростанції. Одночасно був головою профкому інституту, викладачем-інструктором у школі фабрично-заводського навчання.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1932 році закінчив Кам'янський металургійний інститут Дніпропетровської області, інженер-теплосиловик.

У 1932—1934 роках — начальник цеху, головний енергетик Ворошиловського (Алчевського) коксохімічного заводу № 19 Донецької області.

У 1934—1937 роках — начальник електроцеху, директор центральної електростанції, головний механік Чимкентського свинцевого заводу Казахської РСР.

У травні — червні 1937 року — головний інженер, у червні 1937 — 1941 року — директор Саратовського свинцевого заводу № 236 РРФСР.

У 1941—1943 роках — секретар Саратовського обласного комітету ВКП(б) з промисловості та енергетики.

У 1943—1950 роках — начальник Головного управління запасних частин Народного комісаріату (міністерства) електростанцій СРСР.

У 1950—1954 роках — заступник начальника будівництва Горьковської гідроелектростанції (ГЕС) РРФСР.

У травні 1954—1958 роках — начальник управління будівництва Кременчуцької гідроелектростанції (ГЕС) Полтавської області.

З червня по грудень 1958 року — заступник міністра електростанцій СРСР.

31 грудня 1958 — 26 вересня 1962 року — міністр будівництва електростанцій СРСР. 11 жовтня — 24 листопада 1962 року — міністр енергетики і електрифікації СРСР.

24 листопада 1962 — 20 липня 1983 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР.

Одночасно у листопаді 1962 — січні 1963 року — голова Державної ради з будівництва Ради Міністрів СРСР. У січні — березні 1963 року — голова Державного комітету РМ СРСР у справах будівництва. У березні 1963 — жовтні 1965 року — голова Державного комітету у справах будівництва СРСР. У жовтні 1965 — липні 1978 року — голова Державного комітету РМ СРСР у справах будівництва. У липні 1978 — липні 1983 року — голова Державного комітету СРСР у справах будівництва.

У 1975—1980 роках — голова Організаційного комітету XXII Олімпійських ігор у Москві.

З липня 1983 року — на пенсії у Москві. Похований на Кунцевському кладовищі.

Нагороди Герой Соціалістичної Праці (4.11.1961) п'ять орденів Леніна (9.08.1958, 4.11.1961, 19.12.1966, 26.11.1971, 18.12.1976) орден Жовтневої Революції (30.09.1980) орден Трудового Червоного Прапора (29.03.1939) орден Червоної Зірки (1.04.1945) медаль «За трудову відзнаку» (2.03.1954) медалі срібний олімпійський орден

Джерела Депутаты Верховного Совета СССР. Десятый созыв. — : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1979.